Кон’юнктивіт: різні причини – різні симптоми і лікування

Як розпізнати вид кон’юнктивіту і підібрати ліки для кожного з них – розповідає завідувач кафедри офтальмології та оптометрії післядипломної освіти НМУ імені О.О.Богомольця, доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України, член‐кореспондент НАМН України Сергій РИКОВ.

Гнійний кон’юнктивіт – найпоширеніший

Кон’юнктивіт – це захворювання слизової оболонки ока, яка вистилає порожнину від повік до рогівки, що займає дуже велику площу. Найпоширеніший кон’юнктивіт – бактеріальний, гнійний. Переважно він трапляється у дітей. Причина – потрапляння на слизову оболонка ока різних бактерій, до цього можуть додатися проблеми з прохідністю сльозоносового каналу (сльоза не витікає, а застоюється і в ній розмножуються бактерії).

Бактеріальний кон’юнктивіт дуже вірулентний, він дуже швидко передається. Тому це справжня проблема в садочках та школах, де діти тісно контактують один з одним, предметами побуту тощо. Основна ознака цього виду кон’юнктивіту — жовто-зелені виділення з очей.

Лікування гнійного кон’юнктивіту передбачає невідкладне використання антибіотиків (офлоксацин, азитроміцин, левофлоксацин) у вигляді крапель. Нині в Україні є сучасні антибактеріальні краплі, які можна призначати навіть новонародженим. Курс лікування — 7-10 днів. Антибіотик вбиває частину патогенних мікроорганізмів на слизовій ока (рекомендована його концентрація настільки низька, що практично не потрапляє в кров), та головне, що він спричиняє посилене виділення власної сльози, яка містить лізоцим, котрий також потужно знищує інфекцію в кон’юнктивальній порожнині. Тобто далі організм справляється з проблемою самостійно – йому достатньо лише допомогти.

Коли «закисають» очі

Водночас не слід плутати гнійний кон’юнктивіт зі звичайними виділеннями чи нальотом на повіках внаслідок так званого закисання очей у діток чи у людей похилого віку. Такі виділення та наліт зазвичай білого кольору. І «зняти» їх можна промиванням звичайною водою.

Спочатку потрібно ретельно вимити руки, краще – з використанням дезінфікуючого мила. Потім намилити руками закриті очі. Це викличе в них захисну реакцію, сльозові залози почнуть активно працювати і очищати очі (за 1 хвилину залоза виділяє 20 мл сльози). Змити теплою водою (контрастні температури не підходять для очей). Процедуру повторити тричі. Витерти обличчя махровим рушничком, рухаючи його вздовж країв повік — таким чином ми робимо легкий масаж. Такі процедури потрібно проводити щодня.

Також можна намочити махровий рушничок теплою водою і зробити примочки на 3-4 хвилини. Це «розслабить» і сльозові залози, і циліарний м’яз, який знаходься за повікою, тож вони краще працюватимуть. Бо, як відомо, недостатній відтік рідини з кон’юнктиви може бути причиною будь-якого кон’юнктивіту, особливо у разі приєднання інфекції.

Вірусний кон’юнктивіт переважно вражає одне око

Аденовірусний кон’юнктивіт передається повітряно-крапельним шляхом, тобто не обов’язково мати контакт з хворим, аби ним інфікуватися.

В той час як бактеріальний кон’юнктивіт зазвичай уражує обидва ока, вірусний у 85% випадків буває тільки одностороннім. Останній зазвичай розвивається, коли у людини знижується імунітет, або, наприклад, збільшується титр герпесів у крові (герпесний кон’юнктивіт). Обидва вони мають зовсім інший перебіг порівняно з бактеріальним кон’юнктивітом. Слизові виділення з очей іноді набувають жовтуватого кольору, але ніколи – зеленого, гній відсутній, але дуже часто виділяється багато сльози, оскільки при аденовірусному чи герпесному кон’юнктивіті ушкоджується рогівка, яка не має судин, тож дуже погано відновлюється. Одним із симптомів аденовірусного кон’юнктивіту може бути продром, відчуття як при нежитю, підвищення температури тіла.

Лікування аденовірусного кон’юнктивіту має бути інтенсивним і передбачає використання:

• спеціальних противірусних препаратів, наприклад, ганцикловіру (гель для очей) — впродовж першого тижня лікування
• у разі підвищення температури парацетамол тощо
• очні антисептичні краплі на основі бензилдиметилу амонію хлорид моногідрату для промивання обох очей (навіть якщо уражене одне з них)
• антибіотики для профілактики вторинної інфекції, найчастіше геміфлоксацин.

Алергійний кон’юнктивіт – очі сверблять і «бояться» світла

Нині дуже поширеними стали алергійні кон’юнктивіти, в тому числі й серед дітей після трьох років, особливо в період пубертатного дозрівання дитини. Найчастіше алергія виникає на домашніх тварин, особливо папуг. Полінози також «відображаються» на слизовій оболонці очей. Контактний алергійний кон’юнктивіт часто виникає на домашній пил чи фарби або інші матеріали для ремонту квартир, пральні та мийні засоби з ароматизаторами. З алергії може розпочатися будь-яке захворювання ока, бо алергія – це набряк кон’юнктиви.

Основні симптоми алергійного кон’юнктивіту:

• виділення значної кількості сльози
• свербіж в очах
• світлобоязнь
• почервоніння ока та кон’юктиви.

При цьому слід відзначити особливість почервоніння кон’юнктиви при алергійному кон’юнктивіті — вона має вигляд вимощеної бруківки: не гладенька, а ніби поділена на окремі «пухирці», при запущених формах хвороби може навіть злегка кровоточити. Це означає, що слід негайно звернутися до лікаря-офтальмолога, оскільки алергійна кон’юнктива травмуватиме рогівку під час кліпання очима, внаслідок чого посилюється сльозотеча і світлобоязнь.

Лікування алергійного кон’юнктивіту передбачає:

• усунення алергену, а у разі неможливості — вжиття превентивних заходів. Наприклад, якщо пацієнт знає, що після плавання у басейні у нього виникає почервоніння очей як реакція на хлор, потрібно використовувати краплі з гіалуроновою кислотою та трегалозою, які очищують і відновлюють кон’юнктиву.
• прийом таблетованих антигістамінних препаратів (починати слід з ліків слабшої дії)
• застосування протиалергійних очних крапель (на основі натрію кромоглікату або олопатадин). Однак дія таких крапель почнеться через кілька днів, тому у разі сильної алергічної реакції вдаються до застосування кортикостероїдів.
• призначення крапель чи мазей, що містять кортикостероїди (дексаметазон або гідрокортизон). При цьому слід пам’ятати, що кортикостероїди можуть підвищити внутрішньо очний тиск, особливо у пацієнтів після 40 років. Тому спочатку потрібно звернутися до офтальмолога і виміряти внутрішньо очний тиск. Людям, які страждають на алергійний кон’юнктивіт, згадані засоби слід мати не лише в домашній, а й у дорожній аптечці.

Сонячні опіки можуть спричинити очну меланому

Алергія може виникати і у відповідь на дію ультрафіолетових променів, особливо коли сонце надзвичайно активне, наприклад, навесні. До того ж якщо довго перебувати на сонці (і не лише на пляжі) без захисних окулярів, можна отримати опік кон’юнктиви, що призводить до небезпечного захворювання — птерігіуму (слизова оболонка наростає на рогівку, на якій з’являється своєрідна плівка).

Також відоме таке захворювання як меланома ока, — агресивна злоякісна пухлина, лікування якої передбачає видалення ока і має не дуже втішний прогноз (середній термін виживання пацієнтів — до 5 років навіть при правильному лікуванні). Тому із сонцем слід бути обережним.

Природа подбала про наш захист – на очному дні розміщена пігментна оболонка, яка виконує сонцезахисну функцію, але вона починає «працювати» лише приблизно через 20 хвилин від початку контакту з активним ультрафіолетом. Тому якщо ви виходите на вулицю без сонцезахисних окулярів, впродовж 20 хвилин не дивіться на сонце, не підіймайте очей догори (погляд має бути зосереджений не вище горизонту).

Та найнадійніша профілактика – якісні сонцезахисні окуляри з покриттям від ультрафіолету. Їх можна придбати в оптиці, попередньо перевіривши паспорт виробу, а також його якість за допомогою ультрафіолетової лампи (під її дією скельця стають темнішими). Це дуже важливо. Також можна захищатися від активних сонячних променів під літньою парасолькою, під широкими полями капелюха. Це добре знали наші предки, адже окуляри винайшли тільки 300 років тому.

Косметика і кон’юнктивіт – як уникнути поєднання

Кон’юнктивіт може виникнути через потрапляння в очі косметичних засобів чи внаслідок тривалого використання штучних вій. До речі, останні можуть призвести до деформації повік (нижні можуть відтягнутися, а верхні – завернутися) та розвитку блефариту.

Також може з’явитись демодекоз, оскільки штучні вії заважають вивільненню секрету сльозової залози. Натомість при демодекозі часто рекомендують татуаж повік – кліщ після таких процедур гине. Щодо використання туші для вій – вона має бути якісною, виготовленою на основі рисового борошна, вона не розпорошується і не потрапляє в очі, на відміну від дешевих засобів на основі тальку, які можуть спричиняти хронічну алергію і почервоніння очей.

Сухий кон’юнктивіт — дотримуйтеся особливого правила

Ще один різновид кон’юктивіту – сухий кон’юктивіт, або захворювання сухого ока. Воно трапляється у 90% тих, хто користується комп’ютером або гаджетом. Бо в процесі спілкування з цими пристроями наші очі кліпають не 18 разів на хвилину, як це задумано природою, а 6-7, внаслідок чого рогівка пересихає і травмується повікою — око червоніє.

Що робити, аби цього не сталося?

• Спланувати безпечний режим роботи за комп’ютером чи з гаджетом.
• Дотримуватися правила 20Х20Х20: через кожні 20 хвилин впродовж 20 секунд потрібно дивитися у вікно на дальній предмет на відстані 20 футів (приблизно 6 метрів).
• Якщо тривала робота з комп’ютером входить у ваші професійні обов’язки, використовуйте сльозозамінники. В аптеках вам запропонують приблизно 40 видів «штучних сліз». Найкращі ті, до складу яких входить гіалуронова кислота і трегалоза. Сучасні рекомендації офтальмологів: не чекати сухого ока, а через кожні 2 години безперервної роботи за комп’ютером, закрапувати «штучну сльозу».

Сльозяться очі — чим допомогти?

Дуже часто на мимовільну сльозотечу, особливо взимку на вулиці, скаржаться люди похилого віку. Офтальмологи кажуть, що «зайві» сльози – це все-таки краще ніж сухість очей, з якою боротися важче. Посилена сльозотеча на холоді найчастіше виникає через контраст температур після виходу з теплого приміщення. Іноді така фізіологічна «адаптація» триває впродовж 20 хвилин: сльози – то своєрідний захист від «замерзання» рогівки. Гірше, коли сльозотеча є постійною і не залежить від температурних контрастів. Це означає, що виникла проблема з нососльозовим каналом – потрібно робити його бужування й промивання, а у разі неефективності таких заходів проводиться оперативне втручання.