Діабетична стопа: як вчасно виявити та що робити, аби зберегти кінцівку і життя

За даними офіційної статистики, у 25% пацієнтів з цукровим діабетом виникає, так зване, пізнє (бо виникає найчастіше у людей з понад 10-річним стажем діабету) ускладнення хвороби – синдром діабетичної стопи.

Найперше, що важливо усвідомлювати: діабетична стопа – не таке вже й рідкісне явище, на жаль. І хоч сучасна медицина здатна досить успішно лікувати цю патологію, за даними статистики (мирного часу!), 70% від всіх ампутацій в Україні відбувається саме через загрозу гангрени на тлі синдрому діабетичної стопи.

Нині пацієнтів, які потрапляють в поле зору лікарів на пізній стадії цієї патології, стає дедалі більше. Причини очевидні.

Отже,

• чи можна запобігти такому ускладненню,
• які його перші ознаки,
• як проводити самоогляд,
• на що звертати увагу, а головне,
• що робити, коли є підозра або симптоми, а лікаря поряд немає?

Відповіді на ці запитання в рамках вебінару, організованого Українською діабетологічною асоціацією (УДА), надав президент УДА, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри діабетології НУОЗ України ім. П.Л. Шупика, член президії Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету (EASD) Борис МАНЬКОВСЬКИЙ.

Гіперглікемія через стрес чи декомпенсація діабету. Як розрізнити?

В нинішній ситуації у лікарів нерідко виникає запитання щодо призначення терапії у випадку підвищеного рівня глюкози. Адже, можливо, ми маємо справу із ситуативною гіперглікемією, повʼязаною зі стресом, а зовсім не з декомпенсацією цукрового діабету?

Тож, чи потрібна інтенсифікація цукрознижувальної терапії у цьому випадку? Або достатньо лише додати до попередньо призначеного лікування седативні препарати? Як це визначити?

На думку Бориса Микитовича Маньковського, чітко визначити першопричину не можливо. Адже, будь-який стрес (тим більше той, що ми всі відчуваємо нині!) неминуче призводить до гіперглікемії, декомпенсації цукрового діабету. Тож важливо усвідомлювати, що будь-яке підвищення глікемії і є декомпенсацією діабету.

Небезпеки цього стану очевидні: не виникає природної реакції на подразники (високі/низькі температури, поранення, травми, потертості через незручне взуття тощо) – болю, відтак людина певний час нічого не помічає, а патологічний процес прогресує тим часом. 

А тому, реакція лікаря має бути однозначною – цукрознижувальну терапію необхідно інтенсифікувати і, якщо потрібно, додати до неї седативні препарати.

Отже, підходи до терапії при стресорній гіперглікемії не відрізняються від таких при декомпенсації діабету.

Щоправда, є й інший варіант – стресорна гіперглікемія у людей без цукрового діабету. Часто таке трапляється у пацієнтів на тлі інсульту, інфаркту міокарда, COVID-19 тощо. У цьому випадку, перш ніж планувати подальше лікування, потрібно з’ясувати: чи це є проявом цукрового діабету або реакцією на стрес. Оскільки відповідь на це запитання має визначити подальшу лікувальну стратегію.

Діабетична стопа: симптоми

Ознаки захворювання залежать від форми синдрому діабетичної стопи. Їх дві:

• ішемічна форма (страждають судини) – атеросклеротичне ураження артерій нижніх кінцівок: гомілки та стопи набувають синюшного відтінку, стають холодними на дотик. Ішемічна форма супроводжується болем, який людина відчуває не лише при ходінні, а й у стані спокою;
• нейропатична форма (страждає нервова тканина) – проявляється нейропатичним набряком, виразкою або остеоартропатією (суглоб Шарко) на тих ділянках, що піддаються найбільшому навантаженню: шкіра ущільнюється, спостерігається деформація стопи і виразки. Нейропатична форма лише на початковій стадії супроводжується відчуттям печіння, пізніше чутливість значно знижується.

До загальних симптомів належать:

• біль, що посилюється у стані спокою і майже зникає при ходінні;
• відчуття холоду, поколювання та печіння.

Самоконтроль/огляд пацієнта з діабетом: на що потрібно звертати увагу і звертатись до лікаря (якщо фізичний візит неможливий, сфотографуйте й занотуйте та передайте лікареві):

• врослий ніготь;
• потемніння нігтьових пластин;
• грибкове ураження стоп;
• натоптиші, мозолі, тріщини на п’ятах, порізи на стопі (діабетична виразка може розвинутись з незначної подряпинки, потертості, опіку чи гематоми);
• зміна кольору гомілок та стоп;
• набряки;

Обов’язково повідомте лікаря також про підвищену температуру тіла, свербіж і утруднене ходіння.

Фактори ризику: чому так сталося?

Це важка проблема, і вона, на жаль, поширюється в умовах відсутності доступу до ліків (ми відчули під час війни певний дефіцит інсулінів та цукрознижувальних препаратів) та медичного супроводу.

До основних факторів ризику розвитку ураження стопи при діабеті відносять 3 обставини:

• діабетична нейропатія (відсутність чутливості),
• мікро- або макротравма,
• порушення кровообігу.

Значно підвищує ризики розвитки діабетичної стопи носіння тісного незручного взуття. Особливо, якщо воно виготовлене зі штучних матеріалів.

Чому патологія виявляється на пізніх стадіях?

Головна складність вчасного встановлення діагнозу полягає в тому, що хворі не відчувають болю, а відтак не можуть контролювати надмірного навантаження на певні ділянки стопи, що призводить до виникнення уражень у вигляді виразки, що, як правило, дуже погано загоюється у людей з діабетом, адже потребує спеціальної обробки, догляду, а найголовніше – стабілізації рівня глікемії.

Профілактика доступна навіть на період війни, і включає такі заходи як:

• залишатися на зв’язку з лікарем і дотримуватися всіх медичних рекомендацій;
• дотримуватись дієти, що призначається при цукровому діабеті;
• адекватні фізичні навантаження;
• позбутися зайвої маси тіла та шкідливих звичок (особливо, куріння та алкоголь, що згубно впливають на судини);
• стежити за рівнем цукру в крові;
• оглядати стопи щодня;
• утримувати ноги в чистоті;
• уникати носіння шкарпеток з синтетичних матеріалів;
• обирати зручне взуття, що не натиратиме шкіру і не буде тиснути.

Щодо останньої рекомендації. Для пацієнтів з цукровим діабетом надзвичайно гостро стоїть проблема нового взуття. Адже вони не помічають потертостей тощо, і продовжують носити взуття через яке виникла проблема.

Лікарі-подологи (фахівці, які займаються лікуванням, діагностикою та профілактикою захворювань стоп людини) часто зауважують, що для пацієнта з цукровим діабетом, у якого утворилася виразка на стопі:

Зовсім нещодавно дин з пацієнтів, який вже переніс ампутацію, розповів, що виразка у нього з’явилася після того, як він почав носити нові черевики. Так, він помічав почервоніння шкіри й інші симптоми, що мали б його насторожити, але… Через війну чоловікові довелося спочатку чимало часу провести у підвальному приміщенні – в укритті. Тож переїхавши до іншого регіону, чи не єдиною розрадою для нього стали піші прогулянки. На жаль, все закінчилося ампутацією.

Що робити, якщо виразка вже утворилася?

На жаль, наразі госпіталізація таких пацієнтів утруднена, так само як і більшість методів, що зазвичай застосовують для лікування діабетичної стопи, таких як видалення ущільнених ділянок шкіри стопи, ендоваскулярна судинна хірургія або реконструктивна пластика стопи тощо.

Натомість можемо використати всі доступні методи:

• стабілізація рівня цукру в крові;
• курс антибіотикотерапії для запобігання інфекції;
• санація шкіри і поранень;
• спокій – усунення навантаження на уражені ділянки стопи.

Розвантаження стопи – головний і необхідний чинник для загоєння виразки.