Еквівалентність лікарських засобів: чим керуватися фармацевту?

Про аспекти, що додають впевненості у тому, що препарат, який видали на заміну, матиме такий самий вплив на здоров’я людини, що й оригінальний, розповідає кандидат фармацевтичних наук, доцент кафедри загальної фармації та безпеки ліків ІПКСФ НФаУ Олександр ФАЙЗУЛЛІН.

Еквівалентність лікарських засобів у термінах

– Фармацевтичний ринок розвивається стрімко, асортимент лікарських засобів розширюється постійно. Це пов’язано як з вивченням принципово нових молекул або композицій, так і з виходом на ринок нових генеричних препаратів.

Говорячи про лікарські препарати, ми постійно апелюємо до таких понять, як:

• Оригінальний лікарський засіб – це принципово новий препарат, вперше виведений на ринок розробником або власником патенту.

Такий препарат пройшов повний цикл доклінічних та клінічних випробувань та має патентний захист щодо активних компонентів, які входять до його складу. В різних країнах світу, тривалість дії патентного захисту варіюється від 10 – 15, а іноді й 20 років. Протягом всього цього часу жоден виробник, окрім власника патенту, не має права виробляти препарат з ідентичним складом активних компонентів.

Іноді в якості синоніму терміну оригінальний використовується «бренд» або «брендовий препарат». Але важливо наголосити, що ці поняття не є тотожними, адже останні мають більше відношення до маркетингу. Оригінальний препарат в цьому сенсі дійсно є брендом, але у фармації заведено говорити про клінічний медичний аспект лікарського засобу.

• Генерик, або генеричний препарат – це непатентований лікарський засіб, що є відтворенням оригінального препарату, термін патентного захисту на який вже збіг.

Такі препарати мають той самий якісний і кількісний склад активних компонентів і ту саму лікарську форму, що й оригінальний препарат.

Реєструються генеричні препарати на підставі реєстраційного досьє скороченого обсягу та даних щодо його еквівалентності.

Стосовно комерційної/маркетингової складової, варто зазначити, що виробникові не доводиться витрачати великі кошти на проведення дуже витратних клінічних досліджень, розробник генерика не має докладати й маркетингових зусиль, як це робиться при виведенні на фармацевтичний ринок оригінального препарату. В результаті такий продукт є в рази дешевшим, а відтак більш доступним для кінцевого споживача. Та чи можна розглядати цю перевагу вирішальною?

Економічна складова важлива, але вирішальне слово за взаємозамінністю!

Насправді з клінічної точки зору головною характеристикою оригінального препарату та відтвореного є їхня взаємозамінність.

Таким чином, проблема взаємозамінності вирішується через встановлення еквівалентності лікарських засобів.

Розрізняють три різновиди еквівалентності:

1. Фармацевтичну
2. Біологічну
3. Клінічну.

Поговоримо про кожну окремо.

Фармацевтична еквівалентність передбачає тотожність якісного складу та кількісного вмісту активних компонентів в одній дозованій одиниці лікарського засобу (таблетці, капсулі, супозиторіїв тощо). Тотожність якісного та кількісного складу лікарських препаратів є мінімально необхідною умовою для визнання їхньої взаємозамінності. Мінімально необхідною, але далеко не достатньою.

Через вплив низки різних факторів, які розглядають у рамках біофармацевтичної концепції, терапевтична ефективність фармацевтично еквівалентних лікарських засобів може дуже відрізнятися.

Метою визначення біоеквівалентності є забезпечення можливості екстраполяції результатів доклінічних та клінічних випробовувань, проведених відносно оригінального референтного препарату на досліджуваний генеричний препарат. А для цього й потрібно порівняти їх фармакокінетичні параметри. Біоеквівалентними вважаються ті лікарські засоби, ступінь абсорбції яких, тобто концентрація лікарського компоненту в крові чи тканинах організму через певний термін після застосування препарату в контрольних точках, не перевищує 20%.

При цьому дуже важливою умовою забезпечення біоеквівалентності фармацевтично еквівалентних препаратів є дотримання при їх виробництві правил та вимог GMP — Належної виробничої практики.

Ця теза підтверджується численними дослідженнями.

Втім, навіть, коли біологічна еквівалентність фармацевтично еквівалентних препаратів доведена, в клінічній практиці їх терапевтична ефективність може суттєво відрізнятися.

Під терапевтичною або клінічною еквівалентністю розуміють однакову терапевтичну ефективність та переносимість лікарського засобу. Відповідно до Постанови КМУ від 26.05.2005 №376 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію)» обов’язковою умовою впровадження генеричних препаратів є визначення фармацевтичної та біологічної еквівалентності.

Генерична заміна: суть проблеми, яку має вирішити для себе фармацевт

Прикладне значення для практичної діяльності провізора/фармацевта має проблема еквівалентності лікарських засобів, її підтвердження. На практиці часто виникає ситуація, коли провізор змушений замінити один препарат іншим.

Наприклад, лікар призначив хворому брендовий препарат, який виявився для людини надто дорогим, або призначений лікарем препарат відсутній в аптечній мережі. В цьому випадку краще звернутися до лікаря повторно, але бувають ситуації, коли це не можливо. У такому випадку провізор в межах своєї компетенції може замінити призначений препарат іншим, який є ідентичним за якісним та кількісним складом активних компонентів, але має іншу комерційну назву.

Практичні складнощі при цьому полягають в тому, що у сучасних умовах провізору буває важко зорієнтуватися в широкому асортименті генеричних препаратів.

Допомогти фармацевтові має довідкова література. Найактуальнішим виданням в Україні є довідник «Rx index – довідник еквівалентності лікарських засобів». Препарати згруповані в довіднику за діючими речовинами або їх композиціями, а в кінці кожної статті є перелік лікарських засобів, що містять відповідну діючу речовину або їх комбінацію. В цьому переліку комерційні назви кодифіковані позначеннями літер та індексів, що дозволяє класифікувати лікарські засоби на підставі їх еквівалентності.

Так, літерою «А» позначаються оригінальні (іноваційні) лікарські засоби, що впроваджені в практику на підставі повного (А.1) реєстраційного дос’є або дос’є змішаного типу (А.2), а також лікарські засоби з фіксованою комбінацією (А.3).

Літерою «В» позначені генеричні лікарські засоби, взаємозамінність яких доведена в дослідженнях in vivo шляхом встановлення біоеквівалентності (В.1), в дослідженнях in vitro (В.2), шляхом проведення порівняльних фармакодинамічних (В.3) або порівняльних клінічних (В.4) досліджень, а також лікарські засоби взаємозамінність яких не потребує доведення (В.5).

«С» — лікарські засоби, зареєстровані на підставі бібліографічного посилання. Вони не проходили жодних досліджень, адже є лікарськими засобами з добре вивченим медичним застосуванням (С.1) або традиційним (рослинним) лікарськими засобами (С.2).

«D» — препарати, до яких застосовуються спеціальні вимоги при реєстрації, — це біологічні (D.1) та деякі інші (D.2) лікарські засоби.

Така практика – заміни одного лікарського препарату іншим, яка здійснюється провізором, отримала назву «генерична заміна».