- Категорія
- Бізнес
Сергій Маловичко: «Призупинення дії трудового договору не означає припинення трудових відносин і не може бути прихованим покаранням»
- Дата публікації

У період дії воєнного стану, поряд з іншим, були запроваджені особливості регулювання трудових відносин працівників. Одним з нововведень стали нові правові вимоги щодо призупинення дії трудового договору. Про них ThePharmaMedia розповів заступник голови з правової роботи Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоровʼя України, адвокат Сергій МАЛОВИЧКО.
Що означає призупинення дії трудового договору згідно з останніми змінами в законодавстві?
Як і після перших змін до визначення цього поняття у липні 2022 року, так і зараз у «оновленій» редакції частини 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136) поняття «призупинення дії трудового договору» означає тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.
Часові обмеження не передбачені
На який період можна призупиняти дію трудового договору?
З 19 липня 2022 року по 13 червня 2025 року включно, призупинення дії трудового договору могло здійснюватися за ініціативи однієї з його сторін на термін не більше ніж період дії воєнного стану. З 14 червня 2025 набула чинності частина змін до Закону № 2136, запроваджена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» від 1 травня 2025 року № 4412-IX (далі Закон № 4412), якими часові обмеження напряму не передбачені, але зі змісту поняття «призупинення дії трудового договору» максимально це може тривати до припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4412, з 14 березня 2026 року мають набути чинності вимоги, згідно якими:
- призупинення дії трудового договору може буде здійснюватися за ініціативи однієї зі сторін сукупно на строк не більше ніж 90 календарних днів під час дії ВС (враховуючи строки його продовження);
- наказ (розпорядження) роботодавця, яким визначено строк призупинення дії трудового договору, що перевищує зазначений вище термін, втрачає чинність наступного дня після закінчення строку, визначеного законом, крім випадку його продовження за домовленістю сторін.
Також Закон № 4412 запровадив, що за згодою сторін строк призупинення дії трудового договору може бути продовжений на термін понад 90 календарних днів, але не більше ніж до дня припинення або скасування воєнного стану.
Чи є категорія працівників, з якими заборонено призупиняти дію трудового договору?
З 19 липня 2022 року по 13 червня 2025 року включно існувала пряма заборона: не застосовувати призупинення дії трудового договору до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади (абзац 4 частини 1 статті 13 попередньої редакції Закону 2136). Законом № 4412 така норма виключена.
Заробітну плату не виплачують, але фіксують
Що відбуватиметься з оплатою праці та правом на відпустку працівника на час призупинення трудового договору?
Законом № 4412 встановлено, що під час та за період призупинення дії трудового договору роботодавець не зобовʼязаний виплачувати працівнику заробітну плату, здійснювати гарантійні та компенсаційні виплати (крім сум, які належали такому працівнику на день призупинення дії трудового договору) й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і трудовим договором (у тому числі надавати, оплачувати та компенсувати будь-які відпустки, дні відпочинку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавати відповідні заяви-розрахунки, передбачені законодавством про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування).
Переважно ці умови були зрозумілі й до їх прямого закріплення у законодавстві, але варто звернути увагу, що при призупиненні трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які мали б належати працівникові, якщо такого призупинення не було б. Також доцільно щоб роботодавець фіксував розмір ЄСВ, який підлягав би виплаті із сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які б виплачувалися працівникові, якщо такого призупинення трудового договору не було б (Коментар Мінекономіки до Закону України від 15 березня 2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 23.03.2022). Відповідно до частини 4 статті 13 Закону № 2136, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Чи можливо скасувати призупинення трудового договору?
У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану або до закінчення встановленого у наказі (розпорядженні) строку роботодавець повинен за 14 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи (частина 1 статті 13 Закону № 2136).
Як повернутися до роботи вчасно
Якщо трудовий договір призупинено і працівник залишив місце проживання відоме роботодавцю, як у цьому випадку повідомити його, що він має стати до роботи?
Закон № 4412 подбав і про це. Так, згідно з частиною 3 статті 7 Закону 2136 кожна із сторін трудового договору зобовʼязана постійно (у тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема адреси місцезнаходження (місця проживання), адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону тощо.
Виконання цього обовʼязку забезпечується:
- роботодавцем – шляхом внесення відповідних змін до відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань;
- роботодавцем — фізичною особою, яка не є підприємцем, – шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження (місця проживання), електронну пошту та/або за номером телефону працівника;
- працівником – шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або на його електронну пошту, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. У разі відсутності у працівника такої можливості він може повідомити роботодавця шляхом надсилання текстового повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця.
Також, згідно з вимогами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4412 для вказаних осіб встановлено обовʼязок оновлення таких даних до 12 серпня 2025 року включно. Але працівників це стосується, якщо вони у період дії воєнного стану були відсутні на роботі протягом 90 календарних днів поспіль та/або робочі місця яких розташовані на тимчасово окупованих територіях відповідно до їх Переліку, затвердженого наказом Мінрозвитку від 28.02.2025 № 376.
У разі, якщо одна зі сторін трудового договору не виконує зазначені вимоги, здійснення іншою стороною комунікації за останніми відомими їй адресами чи номером телефону вважається належним виконанням нею вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.
Але у разі відсутності поштового звʼязку та/або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та/або припинення трудових прав та обовʼязків та/або про припинення/розірвання трудового договору не застосовується (частина 4 статті 7 Закону 2136).
Також у період дії ВС сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником (частина 2 статті 7 Закону № 2136).
Припинення трудових відносин: право за певних умов
Чи можливо припинення трудового договору під час його призупинення?
За загальним правилом, призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Але, призупинення дії трудового договору не позбавляє його сторони права припинити трудовий договір з підстав, визначених законом.
Водночас призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням.
Після закінчення терміну призупинення дії трудового договору, його дія відновлюється в повному обсязі. У разі неможливості виконання сторонами трудового договору, дію якого відновлено, передбачених ним обов’язків цей трудовий договір припиняється з підстав, визначених законом.
У разі припинення трудового договору роботодавець зобов’язаний провести розрахунок з працівником, а також видати трудову книжку (за умови зберігання трудової книжки у роботодавця) не пізніше наступного робочого дня після пред’явлення звільненим працівником письмової вимоги. У разі відсутності доступу до трудової книжки або її втрати роботодавець зобов’язаний видати працівнику її дублікат в порядку та терміни, встановлені законодавством (частина 1 статті 13 Закону 2136).
Коли звільнення за прогул заборонені
Також Законом № 4412 запроваджена пряма заборона звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (за прогул), новою частиною 3 статті 5 Закону 2136 у період дії ВС відносно працівників, чиї робочі місця розташовані на територіях активних бойових дій, який відсутній на роботі. Але це не повʼязано з призупиненням дії трудового договору і час відсутності на роботі такого працівника не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки»).