Однаковий знімок — різний прогноз: коли синдром порожнього турецького сідла потребує пильного спостереження

Синдром порожнього турецького сідла (синдром ПТС), також відомий як арахноїдоцеле — рентгенологічний феномен, при якому турецьке сідло (структура, де розташований гіпофіз) на МРТ або КТ виглядає «пустим». Ця «порожнина» виникає внаслідок проникнення спинномозкової рідини у субарахноїдальний простір турецького сідла, що спричиняє сплощення гіпофіза: спинномозкова рідина заповнює турецьке сідло й притискає гіпофіз, роблячи залозу пласкою та малопомітною.

Арахноїдоцеле буває двох видів. Первинний синдром ПТС виникає без видимої причини, і часто його виявляють випадково. Вторинний синдром ПТС розвивається після ушкодження гіпофіза — наприклад, унаслідок операції, променевої терапії, крововиливу, синдрому Шихана, запалення чи травми. На зображенні обидва стани схожі, але, як показало нове дослідження, поводяться вони геть по-різному.

Лікарі з Університету Модени та Реджо-Емілії (Італія) спостерігали 258 дорослих пацієнтів із арахноїдоцеле. Половині з них на момент постановки діагнозу було близько 51 року, спостереження тривало в середньому майже пʼять років. У 159 осіб синдром ПТС був первинним, у 99 — вторинним (61,6% проти 38,4%).

Принаймні один дефіцит гіпофізарних гормонів (зазвичай, ФСГ або ЛГ) мали 41,1% усіх пацієнтів, проте при вторинному синдромі ПТС він зустрічався вдвічі частіше, ніж при первинному: 62,6% проти 27,7%.

Недостатність ФСГ або ЛГ виявили у 32% учасників, соматотропіну – у 22,5%, адренокортикотропного гормону — 20,0%, ТТГ — у 20,2%.

У пацієнтів із первинним синдромом ПТС функція гіпофіза лишалася стабільною у 83,3% випадків, тобто здебільшого стан не погіршувався роками. А от вторинне арахноїдоцеле несло помітно вищий ризик виникнення нових дефіцитів уже під час спостереження: кортикотропного (7,4%), тиреотропного (11,6%) і гонадотропного гормону (5,3%).