Моноклональні антитіла можуть ускладнювати гемотрансфузії при раку крові

Минуло понад десять років, відколи 2015 року FDA схвалила даратумумаб — перше моноклональне антитіло проти CD38 — для лікування рецидивуючої чи рефрактерної множинної мієломи. Та проблема його втручання в проби на сумісність крові досі не розвʼязана, наголосив голова сесії Мікель Лозано з Барселонської клінічної лікарні. Виробник, за його словами, навіть розробив антиідіотипове антитіло проти даратумумабу, але вирішив не виводити його на ринок.

Проблему інтерференції описав Стейн Ван Ландегем із лабораторії банку крові Гентського університету (Бельгія): рецептор CD38, на який націлений препарат, розташовано не лише на клітинах мієломи, а й на еритроцитах (щоправда, у меншій кількості) — тому в пацієнтів, які отримують антитіла проти CD38, непрямий антиглобуліновий тест (проба Кумбса) дає хибнопозитивний результат, адже препарат поводиться як «панреактивне» антитіло, що реагує з усіма тестовими еритроцитами. Інтерференція передбачувана, не залежить від тест-системи, зберігається до 6 місяців після останньої дози — і, найгірше, маскує справжні алоантитіла пацієнта.

Карен де Воогт із Медичного центру Утрехта описала стратегії боротьби з цим ускладненням терапії, поділивши їх на чотири групи: завадити антитілу звʼязатися з тестовими еритроцитами, видалити чи нейтралізувати препарат у плазмі, змінити реагенти або підбирати кров без модифікації самого тесту. Класичне рішення — обробка тестових еритроцитів дитіотреїтолом (DTT), який «зрізає» CD38. Перевага цього підходу в тому, що він діє не лише проти даратумумабу, а й проти інших анти-CD38 препаратів (наприклад, ізатуксимабу). Але є й суттєвий мінус: DTT руйнує й інші антигени еритроцитів, насамперед системи Kell, через що анти-K антитіла можуть лишитися непоміченими. Перспективнішими є антиідіотипові антитіла, що звʼязують сам препарат у плазмі – результати їх випробувань обнадійливі, проте такі ліки ще не доступні на ринку.

Фахівці, що виступили на конгресі Європейської гематологічної асоціації-2026, дійшли консенсусу в ключовому питанні: запобігання краще за реакцію. Базове серологічне обстеження й розширене визначення антигенів еритроцитів ще до першої дози перетворює складний зразок на цілком керований. Як зауважила гематолог Ена Ранкович із Загреба, виклик уже не в тому, щоб розпізнати хворобу, а в тому, щоб розпізнати, коли її імітує терапія, — і готуватися до нових подібних проблем, як-от з анти-CD47 препаратами. А ключ до успіху — рання комунікація між гематологами та службою крові: надто часто зразок надходить до лабораторії без жодної згадки про те, що пацієнт отримує моноклональне антитіло.