Фахівці визначили найменш кардіотоксичні ліки від раку молочної залози

Таргетовані на ERBB2 антитіла (наприклад, трастузумаб і пертузумаб) покращують результати, але загрожують дозонезалежною кардіотоксичністю, особливо після антрациклінів. Кон’югати (наприклад, трастузумаб емтансин і трастузумаб дерукстекан) ефективні та доставляють цитотоксичні вантажі більш селективно, проте їхні профілі кардіотоксичності порівняно зі стандартними режимами ще потребують подальшої оцінки.

Дослідники з США провели систематичний огляд пізностадійних клінічних випробувань, учасники яких мали поширений або метастатичний ERBB2-позитивний рак молочної залози і проходили лікування з чітко визначеним моніторингом ФВЛШ та критеріями серцевої недостатності.

В десяти оцінювалися трастузумаб + хіміотерапія (2929 пацієнтів), трьох — трастузумаб + пертузумаб плюс хіміотерапія (2411 пацієнтів), два оцінювали обидва режими.

Експериментальна група включала шість досліджень: чотири перевіряли трастузумаб емтансин (3531 пацієнтів), одне – трастузумаб дерукстекан (667 пацієнтів) і ще одне оцінювало обидва агенти.

Застосування трастузумабу емтансину асоціювалося з найнижчою частотою зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) на рівні 0,94%, тоді як інші препарати та схеми, включаючи трастузумаб дерукстекан, трастузумаб + хіміотерапія та трастузумаб + пертузумаб + хіміотерапія, показало подібні показники частоти на рівні 4,20-5,52%.

«Це важливе порівняння, оскільки кон’югати, такі як трастузумаб емтансин і трастузумаб дерукстекан, мають сприятливий профіль безпеки та показали перспективність при ERBB2-позитивному РМЗ, що прогресував на стандартних режимах догляду», — написали автори.