Бічний аміотрофічний склероз намагаються лікувати… антидепресантами

БАС — нейродегенеративне захворювання, що прогресує, яке призводить до втрати контролю над м’язами, зокрема діафрагми, що ускладнює дихання. Під час REM-сну тіло перебуває в стані паралічу, що може бути особливо небезпечним для пацієнтів із БАС через ослаблення діафрагми, спричиняючи нічні епізоди гіпоксії (нестачі кисню). Попередні дані показали, що антидепресанти, які пригнічують REM-сон (наприклад, протриптилін), можуть зменшувати нічні епізоди гіпоксії. Це спонукало фахівців з Університету Еморі перевірити, чи можуть такі препарати покращувати виживання у пацієнтів із БАС.

Вони провели ретроспективне дослідження, використавши дані мережі TriNetX, що охоплює електронні медичні записи та страхові дані понад 132 мільйонів пацієнтів. Дослідники відібрали 17 444 особи з діагнозом БАС, яким між вереснем 2003 і вереснем 2023 року призначали рилузол (така вибірка формувалася для підвищення точності).

Загальну когорту розділили на дві групи:

• з пригніченням REM-сну (2492 особи): ті, хто протягом трьох років до включення в дослідження приймав антидепресанти, що пригнічують фазу швидкого руху очей (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, такі як сертралін, есциталопрам, циталопрам, флуоксетин і пароксетин, а також трициклічні антидепресанти та інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну).
• без пригнічення REM-сну (365 осіб): ті, хто отримував антидепресанти, які не впливають на фазу швидкого руху очей, зокрема тразодон, миртазапін і бупропіон.

Результати показали. що група з пригніченням REM-сну мала вищий дворічний рівень виживаності. За словами авторів, сталість цього ефекту протягом періоду спостереження свідчила про потенційно стабільний терапевтичний вплив. Рівень виживаності у групі пацієнтів, які приймали рилузол, був подібним до показників у пацієнтів з іншими нейром’язовими захворюваннями, що вказує на порівнянну тяжкість стану.

Автори роботи припустили, що пригнічення REM-сну за допомогою антидепресантів може зменшувати періоди діафрагмального паралічу під час сну, що знижує частоту нічних епізодів гіповентиляції та гіпоксії. Це своєю чергою стабілізує дихальну функцію та подовжує життя пацієнтів із БАС.