Харчові отруєння: тактика фармацевта

Отже, як мінімізувати ризики харчових токсикоінфекцій? Що саме може рекомендувати, про що має застерегти відвідувача аптеки фармацевт, розповіла Олена ЛОЗОВА, кандидат фармацевтичних наук, доцент, президент ГО «Українська асоціація фундаментальної, експериментальної та клінічної фармакології».

Про токсикоінфекції як такі

Токсини у харчах

Харчові токсикоінфекції – це група різноманітних за етіологією (мікробні, не мікробні та невстановленого походження) захворювань, які об’єднує однаковий шлях зараження – споживання харчових продуктів, інфікованих мікроорганізмами, і в яких накопичилася певна кількість збудників інфекцій та токсинів – продуктів їхньої життєдіяльності. Власне, розмаїттям цих збудників й обумовлені етіологічні розбіжності.

Найпоширенішими збудниками токсикоінфекцій є мікроорганізми, що належать до умовно патогенної флори: Norovirus, Escherichia coli, Salmonella, Clostridium perfringens, Campylobacter і Staphylococcus aureus. Ці мікроорганізми зазвичай, у незначних концентраціях, нешкідливі для людини. Шкодити вони починають, коли розмножуються й накопичуються в харчових продуктах, з якими й потрапляють у ШКТ, викликаючи гостру інтоксикацію організму.

Механізм передачі токсикоінфекції

Механізм передачі токсикоінфекції — фекально-оральний, шлях передачі – переважно харчовий.

Умови для передачі токсикоінфекцій/»хвороб брудних рук» – недотримання правил гігієни.

Джерелом інфекції є люди, які хворіють на інфекційні хвороби бактеріальної природи (гнійні захворювання – ангіни, фурункульози тощо) та активно виділяють збудник.

Здорові люди також можуть розповсюджувати інфекцію, адже можуть бути її носіями.

Переносниками часто бувають свійські тварини та птиця.

Бактерії також можуть міститися у ґрунті та воді. 

Діагностика

Клінічні ознаки

За клінічною картиною, ці інфекції зазвичай мають короткотривалий перебіг й проявляються симптомами: порушення роботи шлунково-кишкового тракту (ШКТ) – діарея, синдромом загальної інтоксикації та порушенням водно-електролітного балансу.

Відмінністю харчових токсикоінфекцій є короткий інкубаційний період – перші ознаки інфекції проявляться вже за пару годин-добу після зараження.

Симптоми з’являються раптово: нудота та блювання, часті рідкі випорожнення, спастичний біль у животі. Іноді приєднуються й інші ознаки інтоксикації: головний біль, запаморочення, лихоманка до 38-39˚С, загальна слабкість, анорексія та зневоднення різного ступеня:

• І ступінь — дефіцит маси тіла складає 3%,
• ІІ ступінь — 6%,
• ІІІ ступінь — понад 9%.

ІІІ ступінь – найважча, коли людина не може відновитися без медичного втручання.

Діагноз зазвичай виставляється на основі аналізу клінічної картини та лабораторних досліджень – аналізу крові та бактеріологічного дослідження випорожнень.

Прогноз позитивний, за виключенням важких випадків ботулізму та зневоднення.

Щодо значущості харчових токсикоінфекцій в загальній структурі захворюваності

Щороку реєструється близько ста тисяч випадків захворювання, і це лише ті з них, коли пацієнт звернувся по медичну допомогу до закладу охорони здоров’я. Спеціалісти також зазначають про непохитну тенденцію до зростання захворюваності щороку на 10-12%. Діти хворіють щонайменше втричі частіше за дорослих.

Найчастіше діти інфікуються в організованих дитячих колективах, а дорослі – в закладах громадського харчування (ресторани, закусочних тощо) та у побуті.

Цим захворюванням характерна сезонність – у теплу пору року частота токсикоінфекцій збільшується в рази, адже високі температури повітря сприяють розмноженню бактерій.

Звичайно, найбільшу небезпеку складають не поодинокі токсикоінфекції, а їхні спалахи.

Лікування харчових токсикоінфекцій

Патогенетична терапія

Головні зусилля лікування харчових отруєнь направлені на забезпечення адекватної регідратації та відновлення водно-електролітного балансу за допомогою, наприклад, ізотонічних сумішів (Регідрон тощо), а у випадку втрати електролітів при блюванні та/або діареї внаслідок токсикоінфекції суміш електролітів використовують у формі пероральної регідратації або інфузійної терапії:

• При зневодненні I–II ступенів – оральна регідратація пероральними глюкозо-електролітними регідратаційними розчинами (ПРР) в об’ємі 50–100 мл/кг маси тіла.

Адже при більшому вмісті глюкози (понад 2%) миттєво збільшиться осмолярність в порожнині кишечника порівняно з кровʼю, що швидко призведе до посилення діареї. Тому використання солодких фруктових соків, пепсі-коли, кока-коли тощо при проведенні пероральної регідратації НЕ рекомендується.

Якщо ж вміст глюкози в розчині менш як 1%, глюкоза припиняє функцію транспортера для мікроелементів, зокрема, натрію, що гальмуватиме надходження натрію і води з кишечника.

• Антибіотики не застосовуються для лікування харчових токсикоінфекцій!
• Допоміжна терапія – дієтичні втручання: стіл № 2, 4.

Алгоритм регідратації

Водне відновлення проводиться у два етапи:

1. Відновлення дефіциту рідини (регідратація) у перші 3–4 години: ПРР в об’ємі, що дорівнює визначеній втраті маси тіла (пацієнт має випивати стільки, аби втамувати спрагу. Поки наявна нудота і ризик відкриття блювання, розчини для регідратації треба пити обережно – по 1-2 ковтки кожні 10 хвилин.
2. Підтримувальна терапія: продовжувати прийом ПРР з метою відновлення поточних втрат води та електролітів з випорожненнями та блюванням. На цьому етапі можна розпочинати реаліментацію/харчування.

Пацієнт має продовжувати пити ПРР або нейтральні розчини без обмежень до моменту втамування спраги. Об’єм має дорівнювати добовій потребі у рідині (після відрахування об’єму спожитої їжі).

ПРР приймають до моменту припинення діареї.

Класифікація розчинів для оральної регідратації

І покоління – осмолярність 311 мосмоль/л (3,5 г хлориду натрію, 2,5 г соди, 1,5 г хлориду калію + 20 г глюкози).

II покоління – осмолярність 260 мосмоль/л, (3,5 г хлориду натрію, 2,9 г цитрату натрію, 2,5 г хлориду калію + 10 г глюкози).

III покоління – осмолярність 245 мосмоль/л (2,6 г хлориду натрію, 2,9 г цитрату натрію, 2,6 г хлориду калію + 13,5 г глюкози).

IV покоління – ORS-розчини 200 для дітей: морквяний, рисовий відвар, хлорид натрію, цитрат натрію, лимонна кислота + 1,2 % глюкози.

Фармацевтична опіка

Рекомендації фармацевта

Слід нагадати пацієнту/його представнику:

• Безконтрольне застосування ПРР може призвести до водно-електролітного дисбалансу.
• Не можна додавати цукор у розчини для пероральної регідратації. Цукор посилює осмолярність розчину, що посилить діарею та втрату організмом рідини, а з нею й електролітів та інших необхідних поживних речовин.

Пробіотики: які для чого?

• Для забезпечення функціонального живлення (стимуляція синтезу корисних поживних речовин, фактори профілактики атеросклерозу тощо)
• Для нормалізації мікробіоценозу після тривалого застосування антимікробних засобів
• Для корекції імунітету, стимуляції росту та розвитку
• Для терапії захворювань бактеріальної та вірусної етіології.

ТОП 9 вимог до якісного vs ефективного пробіотика

1. Безпека штамів
2. Володіння антагоністичними властивостями до патогенної та умовно патогенної мікрофлори
3. Стійкість до літичних ферментів слини (ліцозим)
4. Стійкість до дії кислоти шлункового соку
5. Адгезивна активність й колонізаційна резистентність
6. Стійкість до антибіотиків
7. Вища порівняно з коменсальною мікрофлорою швидкість росту пробіотичних культур
8. Штам повинен бути технологічним при виробництві
9. Володіння імуномодуляторною та імуногенною дією пробіотика.

Особливості застосування пробіотиків

• Неприпустимо одночасно приймати пробіотики з ферментними препаратами і антацидами
• Пробіотики не можна запивати гарячими напоями та вживати одночасно з алкоголем
• Лікарські препарати, що містять продукти життєдіяльності мікроорганізмів (пребіотики) не рекомендується приймати з молоком або молочними напоями
• Дотримуйтесь температурного режиму зберігання.

Сорбенти

Препарати цієї групи, зокрема, ентеросорбенти також є важливою складовою терапії харчових токсикоінфекцій через свою здатність поглинати екзотоксини, ксенобіотики, токсичні продукти розпаду й алергени.

Ці контактні препарати сприяють відновленню структури ШКТ та є найбільш значущими у лікуванні порушеного травлення без інфекційної етіології та при хронічних хворобах ШКТ.

Сорбенти посилюють виведення токсинів, що вивільняються при розпаді мікроорганізмів.

Посередники посилюють обмін речовин, а відтак й виведення токсинів органами, де відбувається руйнування токсичних продуктів.

Особливості застосування сорбентів

• Дотримуйтесь інтервалу у 2 години між прийманням ентеросорбентів та інших ЛЗ та їжі через ризик уповільнення та/або зниження абсорбції ЛЗ;
• Тривале застосування сорбентів може спровокувати закреп;
• Вугілля активоване може забарвлювати кал у чорний колір;
• Протипоказання: гостра кишкова непрохідність, виразкова хвороба ШКТ;
• Діосмектит можна застосовувати з 2 років;
• Препарати активованого вугілля та оксиду кремнію можна рекомендувати з 3 років.

Лікарські засоби для симптоматичного лікування ХТІ

Антидіарейні мікробні препарати (пробіотики та пребіотики): сахароміцети буларді (Saccharomyces boulardii), бактерії, що продукують молочну кислоту, їх комбінації.

Ентеросорбенти: вугілля медичне активоване, гідрогель метилкремнієвої кислоти, діосмектит.

Засоби, що пригнічують перистальтику: Лоперамід (з усіма застереженнями, що перераховані інструкції для медичного застосування препарату!).

Інші антидіарейні засоби: Рацекадотрил.

Препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації: натрію хлорид + натрію цитрат + калію хлорид + глюкоза.

Резюме

Наостанок, варто наголосити, що проблема харчових токсикоінфекцій лише на перший погляд може виглядати простою. Фармацевтові слід пам’ятати про захворювання зі схожими симптомами, але іншими підходами до лікування: кишкова ферментопатія, харчова алергія, авітаміноз/гіпервітаміноз, споживання токсину через необережність, переїдання, алкогольна інтоксикація.

Нагадайте також відвідувачеві про те, що профілактика завжди дієвіша, ефективніша й безпечніша від лікування! до профілактичних заходів ХТІ належать: правильне зберігання, транспортування та приготування харчових продуктів, а також особиста гігієна.