Міфи про здорове харчування: чи настільки корисні суперпродукти й супернутрієнти?

Міфи про здорове харчування: чи настільки корисні суперпродукти й супернутрієнти?

Здоровий спосіб життя не виходить із моди вже давно. Та якщо ще якихось десять років тому для його дотримання достатньо було прийняти капсулу з антиоксидантами, то в останні роки в тренді стійко тримається здорове харчування. А яке здорове харчування без суперпродуктів, що містять виключно корисні поживні речовини в неймовірних кількостях?

Після серії досить-таки спірних (не завжди обʼєктивних) викриттів «пігулок-пустушок» багато споживачів відмовилися від додаткового прийому дієтичних добавок та профілактичних ОТС-препаратів. Навіть тих, які справді могли б бути корисними. Натомість вони кинулися шукати здоровʼя в їжі, наслухавшись рекомендацій вчених про «природні джерела нутрієнтів» і згадавши старе гасло «Ти є те, що ти їси». Але віра в те, що будь-який один продукт може мати чудотворний цілющий ефект, абсурдна. Їжу не можна позиціонувати як ліки. Хоча виробники продуктів харчування саме це роблять.

Міфи про здорове харчування: спотворення смаку

Факт, який багато хто не беруться заперечувати, тому він став начебто аксіоматичним: певні продукти харчування корисніші для здоровʼя, ніж інші. Споживачу досить успішно вселяють мантри про шоколадні плитки, «багаті антиоксидантами», «стимулюючі імунітет» соки, відновлені з концентрату і щедро приправлені глюкозою і фруткозою, солодкі злакові «фітнес»-батончики, що «зберігають» фігуру.

Думка споживачів про те, наскільки корисні ці чи інші продукти, все частіше формується науковими дослідженнями (які потім транслюються у полегшеному вигляді через ЗМІ) – а ці дослідження запускають та оплачують великі гравці харчової промисловості.

Правозахисні організації все частіше наголошують на тому, що на результати наукових досліджень, які підтверджують благотворні ефекти деяких продуктів, впливають продовольчі компанії. І в боротьбі за гаманець та шлунок споживача вони не гидують нічим: коли справа доходить до спотворення наукових фактів, харчова промисловість запозичує прийоми навіть у тютюнової галузі.

Візьмемо той самий шоколад: кожен тепер знає, який він «здоровий» і «насичений антиоксидантами». І не дивно, адже за останні три десятиліття найбільші виробники шоколаду витратили мільйони доларів на «вигідні» наукові дослідження плюс регулярно виділяли гранти на випробування, які підтримують якусь їхню релігію.

Декілька років тому група незалежних експертів вивчила 100 наукових праць, що фінансуються Mars. Вони виявили, що їхні автори у переважній більшості співали дифірамби шоколаду. Так, практично всі відібрані для аналізу дослідження містили висновки про блискучі властивості какао або шоколаду, які «сприяли зміцненню» здоровʼя серця або «надійно запобігали» поширеним хронічним захворюванням. Лише деякі з дослідників згадували про цукор і калорії, та й то – писали про них побіжно, десь у виносках.

Конфлікт інтересів. Розвінчання міфів про здорове харчування

Молоко корисне, факт. Але яке саме молоко – коровʼяче чи козяче? Фермерське чи знежирене? На тему останнього протистояння публікувалося багато робіт, більшість із яких ріднить сумнівний дизайн та маленька вибірка. Багато авторів цих випробувань роблять ставку виключно на знежирене молоко (та інші молокопродукти з 0% жирів), оскільки в інших містяться «моторошні» ліпіди, що «втручаються в ендокринний баланс» – а це вже (на думку авторів) загрожує онкозахворюваннями. Звичайно, такі вигоди наганяють такого страху, що навіть найскептичніший любитель молока не шукатиме оригіналу публікації, щоб досконало перевірити її фактаж. І, знову ж таки, це не єдина публікація. Тут простіше відразу відмовитися від жирного молока.

Зрозуміло, що на цьому тривожному фоні також дуже слабко звучать аргументи на користь парного, натурального та екологічно чистого фермерського молока. Тим не менш, опоненти намагаються: розповідають, як багато підсолоджувачів у знежиреному молоці – а це суцільна шкода для організму сучасної людини, і без того ослабленої будь-якою «синтетикою».

Ще один приклад. Відомо, що певні сорти морської риби корисні, вони містять найцінніші омега кислоти-3, які завжди «в дефіциті»! Зрозуміло, що найкраще лосось – але який: фермерський чи дикий? Якщо вірити першому табору, звичайно, фермерський! Адже в дикому, що росте в неконтрольованих водах з бозна-яким вмістом ртуті та інших токсичних металів, накопичилася чи не всі отрути планети. Але якщо прислухатися до других, то лосось, що розводиться в резервуарах, — повний нуль: у ньому ні смаку, ні запаху, ні найголовніше цінних омега-кислот. Адже здебільшого саме за поліненасичені жирні кислоти, корисні для мозку, серця та зору, люди викладають на касах супермаркетів кругленькі суми.

Це лише два приклади, що ілюструють тривале протистояння між продавцями «натурального» та «безпечного».

Подвійні стандарти – міфи і правда про здорове харчування

Прикро, що систематичних робіт із проблем «підтасувань» у таких дослідженнях практично не проводиться. Зате при цьому в авторитетних виданнях опубліковано тисячі «антикорупційних» досліджень, які досить прискіпливі, що розповідають про те, як гроші підступних фармацевтичних компаній впливають на клінічну та аптечну практику. Адже подібний аналіз дуже легко провести, але, схоже, небагато вчених зацікавлені в пошуку відповідей на ці питання.

Зрозуміло, що продовольчі компанії не хочуть і не зобовʼязані фінансувати дослідження, які не допоможуть продавати їх товар. Але й наукові лабораторії не повинні перетворюватися на маркетингові відділи: що це за наука, якій властива упередженість?

Міфи про здорове харчування: неапетитна правда

Наочним прикладом того, як деградувала ця частина науки, став відділ харчової промисловості Корнельського університету. На початку 20-го століття цей академічний заклад відкрив наукові відділи птахівництва, тваринництва та молочної справи з метою підтримки відповідних галузей. Спочатку там проводилися дослідження, основною метою яких був пошук оптимальних раціонів режимів годівлі тварин для підвищення їх продуктивності. Приклад Корнела наслідували й інші американські університети.

У міру того, як харчова промисловість набирала обертів, університети почали наймати співробітників, які повинні були допомагати харчовикам випускати нові продукти — здорові, вдосконалені, оптимізовані і т.д. Нове покоління вчених втратило незалежність, став частиною харчової промисловості, а галузь почала спонсорувати «науку про здорове харчування». До нашого часу харчова промисловість стала надто впливовою, проте ні вчені, ні споживачі поки не сприймають цю проблему досить серйозно.