Хропіння: чи спрацюють місцеві ліки?

Хропіння: чи спрацюють місцеві ліки?

Попри те, що медична література багата на дослідження, присвячені лікуванню обструктивного апное уві сні, фармакотерапія «суміжного» стану, хропіння — все ще terra incognita не тільки для пацієнтів, а й для медичних фахівців.

Хропіння — явище менш небезпечне фізично, як стигматизоване соціально. Люди, які стикаються з цією проблемою, щоб не уподібнюватися карикатурним персонажам (зазвичай огрядними або напідпитку), прагнуть за всяку ціну заглушити те, що вони навіть самі не в змозі почути під час захоплюючого перегляду сновидінь.

Хропіння як ймовірна ознака неблагополуччя

Справді, хропіння не слід ігнорувати, адже воно буває не лише первинним, а й розвивається як симптом порушення дихання уві сні. Найчастіше цей феномен повʼязаний із станами, які підвищують резистентність (ригідність, жорсткість) верхніх дихальних шляхів, хоча він може спостерігатися і за їх відсутності.

Хропіння часто вважають синонімом синдрому обструктивного апное уві сні, проте це не тотожні стани: другий є окремим діагнозом. Причому апное поширене в 10 разів рідше, ніж хропіння, проте ліків у другому випадку пропонується набагато більше, питання лише їх ефективності.

Хропіння — звук, що генерується вібрацією мʼяких тканин та повітрям, що проходить через звужені під час сну верхні дихальні шляхи. Серед дорослих це явище поширене з частотою не більше 10-35%: цільова аудиторія велика.

Ліки проти хропіння: механізм дії

Асортимент ліків проти хропіння (переважно це спреї) різноманітно-хаотичний. Якщо вірити заявам виробників, такі спреї діють так: при попаданні на слизову оболонку ротоглотки збільшують напругу мʼязів мʼякого піднебіння, тим самим підвищуючи його еластичність і пружність. В результаті при диханні уві сні знижуються вібрації мʼякого піднебіння, які є фактором розвитку хропіння. Деякі з таких ліків здатні (як обіцяє виробник) і більше: крім усунення неблагозвучних рулад, вони забезпечують профілактику апное уві сні (тобто фактично гіпоксії). Інші допомагають засинання або навіть «налаштовують» глибокий і якісний сон. Механізм цих двох ефектів до ладу не пояснюється і не підтверджується даними клінічних досліджень.

Теоретично такі спреї-аерозолі мали б допомогти «прикрутити звук», якщо хропіння повʼязане:

  • з набряком слизової оболонки носоглотки при запальних/респіраторних захворюваннях;
  • зі зниженням мʼязового тонусу;
  • з млявістю мʼязів мʼякого піднебіння або піднебінного язичка.

Проте фахівці визначають хропіння як «звукове явище, яке генерується вібрацією мʼяких тканин верхніх дихальних шляхів під час сну». Тобто зона дії будь-якого препарату від хропіння не повинна обмежуватися заявленими «мʼязами мʼякого піднебіння», вони повинні забезпечувати більш серйозну вентиляцію. Набряклість слизових оболонок, спазм гладкої мускулатури гортані — важливі, проте не єдині патогенетичні чинники, задіяні у розвитку хропіння.

«Ефірні» продукти: склад ліків проти хропіння

Час провести побіжний аналіз складу таких препаратів. Здебільшого вони ʼнатуральніʼ — створені на основі різних лікарських рослин. Наприклад, є така композиція: олії абрикосової та виноградної кісточки, екстракти деревію, кориці та гвоздики, евкаліптова, лавандова та оливкова олія… Відразу і не здогадаєшся, що йдеться про препарат, що позбавляє хропіння.

Або ось склад ще одного спрею від хропіння: ефірні олії перцевої мʼяти, гаултерії, а також ментол та евкаліптол. Як заявлено, вищезгадані інгредієнти «проявляють обволікаючу дію за типом природного мастила», що «запобігає вібрації стінок глотки». Олія гаултерії стимулює і тонізує слабкі мʼязи мʼякого піднебіння та піднебінного язичка. Препарат в цілому має протизапальний, анестезуючий, антисептичний та тонізуючий ефект на слизову оболонку ротоглотки та мʼяке піднебіння. Тільки це не підтверджується жодними дослідженнями, хай навіть проведеними на пострадянському просторі.

Деякі спреї містять гліцерин та рослинні олії, що допомагають знизити набряклість слизової оболонки при респіраторних інфекціях. Але у разі застуди хропіння – симптом тимчасовий, практично швидкоплинний, а не первинний.

Цікаво, та близько десяти років тому західні дослідники спробували лікувати хропіння стероїдами. Їхня логіка збігалася з логікою виробників ефірних назальних спреїв: набряк запального генезу в піднебінному язичку та носоглотці є фактором, що сприяє хропінню. Наявність відповідних рецепторів у язичці вказувала на потенційну можливість терапії місцевими стероїдами. Але невелике дослідження (тримісячний курс назального мометазону) не підтвердило цієї концепції: очікуваного зниження індексу хропіння досягнуто не було.

Не розпилюйтеся: вчені поки ще не знайшли дієвих ліків проти хропіння

Тож чи варто розглядати спреї як варіант допомоги людям, які намагаються позбутися хропіння? На це питання медичні фахівці дають однозначну і негативну відповідь у роботі. Автори провели систематичний пошук літератури в базах PubMed та Embase, і виявили лише девʼять РКІ, присвячених фармакотерапії хропіння. Лікарські засоби, що тестуються в цьому контексті, були дуже різнорідними:

  • поверхнево-активні речовини в назальних спреях,
  • ботулотоксин типу А,
  • антидепресант протриптілін,
  • псевдоефедрин,
  • домперидон,
  • мометазон,
  • аерозолі на основі ефірних олій,

а також гомеопатичні назальні спреї. Включені в аналіз дослідження не показали жодних узгоджених результатів, тому автори огляду і дійшли невтішних висновків: ліків з доведеною ефективністю, які можна було б застосовувати для лікування хропіння як ізольованої патології, не знайдено, і для їх визначення необхідно провести інші дослідження.

Ці результати повторилися в пізнішому огляді німецьких авторів The Diagnosis and Treatment of Snoring in Adults, які відзначили обмеженість фактичних даних щодо багатьох діагностичних та терапевтичних втручань при хропінні. Отже, можна «не розпорошуватись» на покупку ОТС-препаратів.

Індивідуальний підхід

Враховуючи явну поширеність цієї проблеми та повʼязані з нею супутні захворювання, західні фахівці останнім часом відносять хропіння до частини симптомокомплексу, який отримав назву «порушення дихання уві сні» (sleep-disordered breathing, SDB).

Фенотипи хропіння та порушень дихання уві сні можуть бути анатомічними та неанатомічними, і визначення цих фенотипів та їх взаємозвʼязків має вирішальне значення для вибору ефективної терапії.

При цьому запропоновані варіанти лікування SDB не передбачають медикаментозну терапію, а включають здебільшого консервативні підходи: зниження ваги, відмова від куріння та вживання алкоголю; нормалізація режиму сну\\неспання.

Серед радикальніших втручань, які можуть бути рекомендовані пацієнтам із серйозним погіршенням якості життя або ризиком ускладнень, — механічні пристрої (в т.ч. так звані назальні розширювачі) та ринопластика. Стратегії лікування мають бути персоналізовані та точно відповідати фенотипу хропіння.

Схожі матеріали