Шеф-редактор thePharmaMedia
У не такому далекому минулому діагноз «ВІЛ-інфекція» звучав як вирок. Сьогодні він не такий драматичний: зʼявилися ліки, які дозволяють тримати вірусне навантаження та саме захворювання під контролем, не допускаючи розвитку СНІД та супутніх йому станів. Проте саму інфекцію знищити не вдалося. Але це не означає, що фармрозробники залишили спроби перемогти ВІЛ.
Наукове співтовариство крок за кроком, але домагається прогресу в пошуку ліків проти вірусу імунодефіциту людини. Підбадьорює і те, що сьогодні науці відомі як мінімум чотири випадки повного зцілення від ВІЛ-інфекції.
У пошуках «ідеальних» ліків проти ВІЛ
До появи антиретровірусних препаратів люди з ВІЛ мали середню тривалість життя від восьми до десяти років. На щастя, з моменту появи перших ліків у 1987 році багато що змінилося, і це захворювання більше не є фатальним, а завдяки методам доконтактної профілактики (PREP) також значно знизилася ймовірність передачі ВІЛ статевим чи інʼєкційним шляхом.
Причина, через яку досі не було розроблено ефективного засобу для елімінації збудника з організму, повʼязано зі складністю самого вірусу імунодефіциту людини та її здатністю «ховатися» в організмі людини.
Однак, незважаючи на такі серйозні перешкоди, вчені постійно вживають всіх зусиль, щоб краще зрозуміти вірус — з кінцевою метою розробки функціональної терапії або ефективної вакцини проти ВІЛ. Останні дослідження виявляють нові аспекти цього вірусу.
Розуміння природи збудника
ВІЛ \ СНІД був вперше ідентифікований в США в 1981 році, але навіть через чотири десятиліття вчені все ще вивчають його структуру, функції, «хитрощі» у пошуках уразливостей.
Два місяці тому черговий прорив на цьому фронті зробили фахівці з американського інституту Солка (Salk Institute), які знайшли ключовий недостатній елемент «структурної головоломки» ВІЛ. Вони визначили молекулярну структуру ВІЛ-Pol (HIV Pol), білка, що відіграє важливу роль у реплікації вірусу пізньої стадії.
Як виявилося, поліпротеїн HIV Pol утворюється двома білками, повʼязаними разом, що було несподівано, оскільки інші подібні вірусні білки є однопротеїновими зборками. Раніше було відомо, що цей білок розщеплюється на три ферменти — протеазу, зворотну транскриптазу та інтегразу, які спільно збирають зрілу форму вірусу.
У запуску процесу зборки вирішальну роль грає протеаза, що розрізає молекулу складного білка інші компоненти. Однак раніше було невідомо, як для виконання цього завдання вивільняється сама протеаза, спочатку від більшого поліпротеїну Gag-Pol HIV, а потім HIV Pol. Експерти із Солка зʼясували, що протеаза ініціює цей процес шляхом саморозщеплення – вона відрізає себе від решти білкової молекули за допомогою зворотної транскриптази та, ймовірно, інтегрази.
Розуміння основи цього складного механізму дозволить розробити принципово нове покоління противірусних препаратів.
Свій внесок зробили також дослідники з інституту Скрипса, які глибше вивчили механізми реагування імунної системи людини на ВІЛ. Їхнє дослідження, завершене у липні, показало, що вроджений імунітет забезпечує у цій ситуації двоетапну відповідь, а також визначило ключових молекулярних гравців цього процесу. Автори запропонували використовувати отримані дані для розробки терапії, яка зімітує ту саму відповідь та захистить організм людини від вірусу.
Втім, як давно відомо, імунітет людини «пасує» перед ВІЛ. Ці моментами досліджували вчені з австралійського Університету Альберти. Вони виявили, що Т-кілери пацієнтів з ВІЛ містять недостатньо білка CD73, і саме ця особливість обмежує здатність Т-клітин ідентифікувати та усувати заражені вірусом клітини організму господаря.
Наразі обговорюється варіант розробки ліків, що усувають дефіцит CD73 у Т-кілерах, які дозволять їм повністю виконувати свої природні функції.
Ліки проти ВІЛ: спроби задіяти передові технології
Існує думка, що нове покоління ліків, створених за допомогою мРНК-технології, може стати цілеспрямованим підходом до боротьби з цим вірусом. Раніше цього року Національний інститут алергії та інфекційних захворювань США (NIAID) оголосив про початок випробування 1 фази, що оцінює три мРНК-вакцини проти ВІЛ, які були розроблені разом із Moderna.
Генна терапія – ще один перспективний підхід, який намагаються застосувати проти ВІЛ в останні роки при розробці функціонального лікування цієї інфекції. Дослідження, які зараз проводяться в Орегонському університеті, спрямовані на створення однодозового препарату, який назавжди придушить реплікацію ВІЛ у пацієнтів, які живуть із цим захворюванням.
Тим часом компанія Cytodyn вже успішно випробувала леронлімаб – гуманізоване моноклональне антитіло, що звʼязується з рецептором CCR5, який допомагає проникати в імунні клітини організму господаря вірусам ВІЛ. Цьому кандидату вже вдалося показати обнадійливі результати в експериментах на тваринах: антитіло ефективно захищало макак-резусів від ВІЛ-інфекції із шести тварин не заразилося жодне. Для адаптації препарату з метою використання у людей дослідники хочуть створити синтетичний аденовірусний вектор (AAV), який забезпечить довгострокову продукцію леронлімабу всередині організму в мʼязових клітинах.
Якщо їхні спроби будуть успішними, пацієнтам із ВІЛ-інфекцією більше не знадобиться приймати антиретровірусну терапію. Поки що моноклональне антитіло з вектором слід протестувати на приматах. Навіть у разі успіху цього проекту його затвердження триватиме кілька років. Тим не менш, прогрес у розробці терапевтичних засобів з використанням наднових технологій дозволяє сподіватися на те, що незабаром на горизонті зʼявиться ефективний засіб функціональної терапії ВІЛ-інфекції.
