Журналіст, редактор The PharmaMedia
Доктор медичних наук, професор
Як відбувається впровадження заходів інфекційної безпеки в Україні? Чи далеко ще до часів, коли геть усі українські лікарні матимуть якісну сертифіковану мікробіологічну лабораторію або принаймні вільний доступ до такої? Але найголовніше, щоб ці лабораторії та відділи інфекційного контролю були укомплектовані професійними кадрами. Як швидко це може бути?
Про це говоримо з професором, завідувачем кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НМУ імені О.О. Богомольця, доктором медичних наук Миколою ХАЙТОВИЧЕМ.
Впровадження інфекційного контролю в Україні: ретроспективно
Нагадаємо про що саме йдеться?
– У серпні 2021 року МОЗ України видав наказ № 1614, яким затверджено Порядок впровадження профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я (далі – Порядок), які надають медичну допомогу в стаціонарних умовах.
У серпні 2023 року Київська міська державна адміністрація провела аудит закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) щодо реалізації цього наказу. Аудит проводився шляхом опитування за спеціально створеною анкетою, що складалася з 35 запитань. За цим опитуванням можна було набрати максимально 170 балів, мінімально – 0 балів. За результатами були лікарні, що набрали 60-40 балів, але були й такі, які набрали 160 балів.
Тож, які висновки аудиту?
– Щонайменше побачили, що вже у багатьох лікарнях були створені відділи інфекційного контролю. Адже це найперше, що запитувалося, серед іншого, в анкеті:
- Чи створено в ЗОЗ відділ інфекційного контролю?
- Чи є у цьому відділі посада клінічного фармацевта, і чи він працює там?
- Чи є у цьому відділі посада клінічного епідеміолога, і чи він працює там?
- Чи створено у лікарні сучасні локальні протоколи щодо протимікробної терапії?
Тобто, це були питання щодо індикаторів структури. Далі були питання щодо індикаторів процесів:
- чи здійснюється моніторинг впровадження;
- чи здійснюється моніторинг призначень антибіотикотерапії тощо.
Не було питань, що слугували б індикаторами результатів: наскільки зменшилася/чи не змінилася кількість призначень антибіотиків тощо.
Натомість це опитування продемонструвало, що там, де положення Порядку активно впроваджуються, там бачимо позитивні зрушення.
Так, до слова не лише в Києві. Наприклад, під час захисту магістерських робіт, нас приємно здивувала студентка з невеликого містечка Одеської області. У них в лікарні було впроваджено відділ інфекційного контролю, де працює фармацевт на посаді клінічного фармацевта. Так, деякі лікарні дають дозвіл фармацевтам виконувати посадові обов’язки клінічного фармацевта через брак спеціалістів з клінічної фармації. Але! Вже за 6 місяців функціонування відділу в лікарні вдалося зменшити використання антибіотиків удвічі (!) лише коштом рестрикції невідповідних призначень антимікробних препаратів. Такий результат не може не надихати!
Чому в Україні й досі не вистачає клінічних фармацевтів?
– Цьому є дві взаємопов’язані причини: перша – ми мало готували таких спеціалістів, а друга – так було через те, що вони не були затребувані на ринку праці – ЗОЗ або загалом не брали клінічних фармацевтів на роботу, а, якщо й брали, то на мізерну заробітну платню. В аптеці цей фахівець, як правило, заробляв у понад двічі більше.
Впровадження інфекційного контролю в Україні: актуальний стан
Як змінилася ситуація, зокрема, щодо підготовки кадрів сьогодні?
– В останні два роки ситуація значно краща.
По-перше, нині посада клінічного фармацевта пристойно оплачується – це мінімум 20 тис. грн.
По-друге, кожен фармацевт наразі може за 6 місяців спеціалізації отримати кваліфікацію клінічного фармацевта.
Наприклад, у нашому університеті у березні розпочався перший цикл спеціалізації саме для фармацевтів, які воліють працювати клінічними фармацевтами. Тож, в середині вересня відбудеться наш перший випуск.
Які перспективи, з огляду на темпи впровадження в Україні заходів інфекційного контролю? Адже умови воєнного часу мають прискорювати ці процеси?
– Можемо констатувати, що відділи інфекційного контролю в лікарнях вже працюють. Так, вони поки що дуже неоднорідно укомплектовані, але є всі умови це виправити.
Дуже велика роль щодо мотивації належить адміністраціям лікарень, особливо щодо посад клінічних фармацевтів – коли керівництво ЗОЗ ставиться до цього серйозно й демонструє гнучкість своїх рішень, люди охоче готові працювати, навчатися та виконувати свою, безумовно, важливу місію. Адже антибіотикорезистентність – це всесвітнє зло, але під час війни у нас в Україні з ним – особисті рахунки.
