Якщо хочеш щось зробити добре, роби це сам або для чого фармацевтам самоврядування?

Часто першостольник є медиком першого контакту, а фармацевтична опіка виходить за звичні межі. Тому потрібно постійно розвивати свою ерудицію як щодо нових лікарських засобів і цілих класів препаратів, так і з клінічних дисциплін. Тож, виходить, навчатися необхідно постійно, це закладено й у новій системі безперервного професійного розвитку (БПР) фармацевта. А що натомість? Можливо, в умовах самоврядування професії було б простіше працювати та розвиватися?

Про це ThePharmaMedia розпитала Голову правління ГО «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «КУМ ДЕО» Ларису ПРОСЯНИК.

Отже, слово нашій експертці. Без купюр.

Проєкт закону щодо самоврядування: дискусія триває

Законопроєктів щодо професійного самоврядування у сфері охорони здоров’я створювалося чимало, але жоден так і не покинув стін МОЗ, ВР України. Чому?

— Відповісти на це запитання можна лише шляхом аналізу шестирічного шляху розмов, дискусій, пропозицій та багатьох законопроєктів. Кожен новий подавали різні суб’єкти законодавчої ініціативи, всі вони відрізнялись за назвою, підходами і механізмами впровадження в життя.

Наприклад, у фармації – фармацевти не розуміють, чого хоче законодавець, що зміниться після прийняття цього закону. А також існує ще багато об’єктивних і суб’єктивних причин.

І як наслідок, не знайшлося консенсусу у законодавців і професійної спільноти, суспільства в цілому. А простіше: «Верхи хотіли, а низи не можуть».

Пані Ларисо, Ви практик з великим досвідом, Голова професійної асоціації, на Вашу думку, для чого взагалі нам вибудовувати систему самоврядування, зокрема, у фармації?

— Професійне самоврядування в сфері охорони здоров’я, в чому особисто я переконана і про що неодноразово писала в різних засобах масової інформації, це не панацея, а об’єктивна необхідність.

За принципами самоврядування живе професійна спільнота більшості розвинених країн світу і Європи. Наприклад, у Польщі самоврядування в фармацевтичній сфері уже працює більше 80 років. Така ж практика існує в Великобританії, Німеччині та багатьох інших країн.

І якщо ми прагнемо долучитися до спільноти Європейського Союзу, то іншого шляху, як взяти на озброєння кращий досвід і практики просто не існує.

У фармації, як будь якій іншій галузі, накопичилося багато недоліків, протиріч, проблем і один із основних шляхів їх подолання – фармацевтичне самоврядування.

Чого побоюються фармацевти в контексті майбутніх нововведень?

— Дійсно, фармацевти побоюються нововведень. У нашому житті є багато прикладів, коли зміни не призвели до бажаних результатів.

Значна кількість фармацевтів не обізнана із законопроєктом, не розуміє його суті, завдань, повноваження структурних органів тощо. Це і викликає побоювання. Нововведення, реформи потрібні, ми не зможемо рухатись вперед на старому радянському багажі, а думати необхідно про новітні технології, впровадження ІТ, впровадження професійного самоврядування тощо.

Фармацевтів насторожив розділ 3 Законопроєкту «Дисциплінарна відповідальність суб’єктів професійної діяльності», якій присвячено аж десять статей, тобто одна третина. Натомість відсутні, наприклад, заохочення, мотивація, відзначення… Є багато інших питань щодо реєстру, професійного збору, допуску до професії, регіональних відділень професійної палати, що ми ґрунтовно обговорили 8.11.2022 на засіданні регіонального круглого столу.

Як нова система має змінити професійне життя у фармації, можна очікувати більше прав і свобод, поліпшення конкурентоспроможності на ринку праці, нові перспективи в кар’єрі і підвищенню престижу професії?

— Всі ці питання знаходять місце в законопроєкті, на папері все прописано правильно і добре. Але, згадується відомий вислів: «Хотіли, як краще, а вийшло, як завжди». Ми ментально звикли до того , що хтось прийде і для нас все зробить. І дивимось на верх і сподіваємось на того дядю, чи на державу.

Національна система охорони здоров’я характеризується централізацією владних повноважень на рівні держави, що стримує розвиток галузі та не відповідає засадничим принципам побудови й розвитку ефективної системи охорони здоров’я. Така психологія існує і сьогодні. Саме самоврядування дає можливість змінити ці стереотипи, стати господарем свого життя. Коренем словосполучення самоврядування є слово САМ. Тільки ми самі маємо дбати про те, як змінити професійне життя.

Наскільки активно фармацевти беруть участь в обговоренні системи самоврядування, зокрема, майбутнього Закону?

— На жаль, фармацевти, фармацевтична спільнота не достатньо поінформовані в силу різних причин: відсутність інтересу, максимальна завантаженість на роботі , пріоритет сімейних, побутових питань і т. п.

Тут логічним постає питання: «А хто кого повинен інформувати ?»

Думається, що в першу чергу це прерогатива державних органів влади, законодавця, органів місцевого самоврядування, юристів, депутатів всіх рівнів, якщо вони вважають, що це справа державної ваги і здоров’я нації з використанням всіх засобів масової інформації.

Наша асоціація опублікувала шість інформаційних статей , провела чотири круглих столи, створила у вайбері групу «ФАРМГРОМАДА», яка нараховує понад 800 членів. Що торкається нашої діяльності, то ми намагаємось створити умови для обговорення законопроєкту.

Ідеальна система самоврядування очима практика  

Які ключові елементи мають бути присутні в ідеальному варіанті системи самоврядування?

— В центрі самоврядування має бути людина. Одним з основних принципів здійснення професійного самоврядування у сфері охорони здоров’я (Ст. 4, п. 1 проєкту Закону України «Про професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я») є людиноцентричність.

Якщо концептуально і узагальнено, то ключовими елементами мають бути:

• інститут професійного самоврядування у системі охорони здоров’я як РІВНОПРАВНОГО, поряд з державним, управлінського механізму;
• децентралізація повноважень у системі охорони здоров’я;
• утвердження професійної автономії крізь призму самоврядування;
• відповідальність суб’єктів професійного самоврядування;
• захист прав пацієнта на безпечну і високоякісну медичну допомогу;
• захист професійних прав суб’єктів професійної діяльності;
• підвищення їх професійного рівня та компетенції.

Громадські vs самоврядні організації – різниця суттєва

Яке місце в новій системі координат займатимуть профспілки, громадські об’єднання та самоврядні органи? Які функції матиме кожна з них?

— Профспілки, громадські об’єднання та самоврядні органи створюються на підставі відповідних законів. Профспілки на підставі Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності», громадські об’єднання на підставі Закону «Про громадські об’єднання», а самоврядні органи на підставі Закону (у разі прийняття ) «Про професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я». Всі вони мають свій статус, функції та завдання, та незалежні одна від одної.

Суттєвим застереженням є те, що часто не розрізняють діяльність, повноваження та завдання громадських організацій і органів професійного, самоврядування, чим вносять у суспільну свідомість плутанину та нерозуміння. 

Аналіз обговорення законопроєкту засвідчив, що навіть високопосадовці, що займають керівні посади, представники академічної спільноти, керівники окремих громадських організацій не розрізняють відмінностей у їх діяльності. Формалізм і безвідповідальність таких експертів та погляд з вікна свого кабінету на питання професійного самоврядування не знаючи думки, проблем «рядового» фармацевта, суб’єкта професійної діяльності є гальмом на шляху до його впровадження.

А що торкається професійного самоврядування, то і професійні спілки, і громадські об’єднання можуть сприяти впровадженню професійного самоврядування, обговорювати законопроєкти, вносити пропозиції, висловлювати свою думку тощо. Але перебирати на себе функції інших вони не можуть відповідно до чинного законодавства.

Чи на часі самоврядування для фармацевтів

Враховуючи непрості взаємовідносини між роботодавцем та аптекарем, що диктує ринок, чи можливо повернути аптеці статус і сутність «закладу охорони здоров’я», а не просто «точки продажу ліків»? І чи є нині такий запит від професійної спільноти?

— Ви торкнулися самого «живого і болючого» питання. На жаль, такі слова як «продавець», «точка продажу ліків», «великий чек», «вміння пропихнути товар» увійшли в лексикон як відвідувачів, так і фармацевтів.

Як повернути аптеці статус і сутність закладу охорони і повернути на місця значення слів АПТЕКА і ФАРМАЦЕВТ сьогодні відповісти не зможе ніхто. Теоретично все просто. Прийняти закони, заборонити, підвищити, підняти, допрацювати. А реально, це довгий процес і за часом як мінімум не менше, як за весь період незалежності, а, скоріше, і більше.

Звичайно, професійна спільнота переживає такий стан у фармації. Для чого потрібно навчатися п’ять років, щоб продавати товар. З повагою ставлячись до роботи продавця, потрібно серйозно задуматись , що ліки — не просто товар, а здоров’я і життя людей. І потрібно ще і ще раз наголосити слова академіка В.П. Черних: «До ліків повинні торкатися тільки досвідчені люди».

Але, в умовах бізнесу, монополії ринку, фактичної відсутності соціально– правового захисту мало чого залежить від фармацевта , який став заручником обставин і ситуації в нинішніх умовах.

І все ж таки, ми розуміємо, що ситуацію можливо змінити через впровадження професійного самоврядування.

Держава готова до впровадження фармацевтичного самоврядування, ініціює його, про це свідчить і нещодавня нарада у МОЗ під головуванням міністра Віктора Ляшка за участі представників Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, профільного комітету Верховної Ради України, Ради національної безпеки і оборони. Це сигнал і поштовх до активних дій щодо пришвидшення процесу впровадження професійного самоврядування у сфері охорони здоров’я.

Але професійна спільнота, суб’єкти професійного самоврядування ще не готові до цього. В першу чергу мова йде про недосконалість законопроєкту, велику кількість зауважень, пропозицій, обговорень на «круглих столах», критики та нерозуміння його положень, завдань тощо.

Тому законопроєкт (Проєкт Закону України «Про професійне самоврядування в сфері охорони здоров’я», опублікований 8 вересня 2022 року, — прим.ред.) потребує суттєвого доопрацювання для послідуючого обговорення, підготовки суспільства, схвалення суб’єктами професійного самоврядування.