Медицина під обстрілом: як Німеччина готується до війни і що це означає для України

Нова роль медицини у війні

Симпозіум, що передував звіту, відбувся в Берліні 2 червня 2025 року. До нього долучилися близько двох сотень експертів — представники федерального уряду, Бундесверу, клінік, фармацевтичних асоціацій, страхових фондів, університетів і Червоного Хреста. Координував роботу головний медичний радник Міноборони, генерал-оберстабсарцт Ральф Гофманн. Мета зустрічі — створити системну модель медичного забезпечення на випадок війни, або, як це формулюють німці, Landesverteidigungsszenar — сценарій національної оборони.

Звіт не є таємним документом. Це радше колективна спроба чесно відповісти на запитання: що станеться, якщо війна, яку Європа звикла спостерігати на сході, прийде до її центру? І що робити, щоб система охорони здоров’я не розсипалася в перші тижні?

Як виглядає війна очима німецьких експертів

У документі описано чотири фази розвитку конфлікту — від гібридних атак до повної оборони країни.

• Спершу — дезінформація, кібератаки, саботаж проти лікарень та лабораторій. 
• Потім — загострення на кордонах НАТО, перебої з постачанням ліків, зростання попиту на кров, перші хвилі біженців.
• На третій фазі, яку звіт називає Bündnis- und Landesverteidigung, ситуація перетворюється на системну кризу: до тисячі поранених щодня, ракетні удари по території ФРН, збої в ІТ-системах лікарень, паніка, підживлена фейковими новинами.
• Четверта фаза — найважча. Окремі округи окуповані, зруйновано енергомережу, зупинено водопостачання, у прифронтових регіонах спалахують епідемії. Медики працюють у підвалах, використовуючи залишки крові й імпровізовані засоби зв’язку.

Головний діагноз: системна неготовність медицини

Експерти Bundeswehr не приховують: німецька система охорони здоров’я чудово функціонує у мирний час, але у разі війни ʼламаєтьсяʼ на всіх рівнях.

Немає централізованої координації між МОЗ, Міноборони і цивільним захистом. Законодавство не передбачає воєнних режимів роботи для аптек, лікарень чи сімейних лікарів. 

Відповідальність за запаси крові, медикаментів і персонал розмита. 

Кадрів бракує вже сьогодні, а в умовах мобілізації дефіцит стане критичним.

Більшість аптек (станом на вересень 2025 року їх у Німеччини загалом 16 732) мають запаси лише на три дні. 

Лікарні не мають ані захищених приміщень, ані підземних відділень, ані планів евакуації. 

І, мабуть, найвразливіше місце — цифрова залежність: кібератака може паралізувати не лише електронні рецепти, а й саму логістику медикаментів.

Як пропонують змінити систему

Відповідь Бундесверу звучить просто, але масштабно: медичну систему потрібно перетворити на частину оборонної інфраструктури. Для цього запропоновано новий закон Gesundheitsvorsorge- und Sicherstellungsgesetz, який визначить, хто і як відповідає за медичне забезпечення в умовах війни.

При Міністерстві охорони здоров’я планується створити Lagezentrum Gesundheit — кризовий центр спільного управління з Міноборони та агентством цивільного захисту. Саме він має координувати запаси, кадри, логістику, маршрутизацію пацієнтів.

Пропонується також постійне фінансування резервів — не лише ліків і крові, а й мобільних шпиталів, транспортних засобів, додаткового персоналу.

Особливу увагу приділено освіті: медики мають проходити обов’язкові курси кризової медицини, триажу (сортування поранених за станом критичності), роботи без електронних систем, а також навчання з психологічної стійкості.

Лікарні та медичні склади мають бути визнані об’єктами критичної інфраструктури, які підлягають захисту нарівні з енергетичними станціями. У важливості захисту ми, до речі, переконались наочно. Достатньо згадати удар по Охматдиту та по складу Оптима.

Акцент зроблено на важливості диверсифікації виробництва лікарських засобів. Можна припустити, що якби Німеччина не була одним зі світових лідерів у виробництві лікарських засобів, то експерти підкреслили б важливість їхнього виробництва їх всередині країни.

Водночас у звіті наголошується: жоден уряд не впорається без участі громадян. Населення потрібно навчати базової самодопомоги — від перев’язування до роботи з аптечкою під час відключення зв’язку.

Міжнародні приклади і політична новизна

Бундесвер відкрито визнає, що Німеччина запізнилася у підготовці до війни. Її система, побудована на децентралізованій моделі, виявилася надто повільною для криз. 

У звіті як орієнтири названо дві країни — Швейцарію та Ізраїль.

Перша відновлює підземні шпиталі й розвиває модель повної інтеграції цивільної та військової медицини. Друга — розвинула систему надшвидкої евакуації, автономного зв’язку й навіть ʼтеплихʼ донорств, коли кров передається від донора до пораненого без складної обробки.

Політична новизна німецького звіту полягає у визнанні того, що «мирна медицина» сама по собі не врятує країну. Військова система не може існувати без цивільної, а цивільна — без військової. Це новий тип оборони, де лікар, фармацевт і водій швидкої є такими ж важливими, як солдат на фронті.

Що це означає для України

Україна сьогодні живе у реальності, яку Німеччина лише моделює на папері. Наші лікарі вже працюють під обстрілами. Система вже адаптується до блекаутів, дефіциту ліків, евакуацій та психологічного вигорання. Ми давно йдемо шляхом, який Європа лише починає вивчати.

Але цей звіт важливий і для нас. Бо він показує, що навіть у стабільній, багатій країні із розвиненою медициною ключова слабкість — це фрагментація. Те, що не зшито в єдину систему, у кризі просто розвалюється.

Можливо, Україна теж потребує власного кризового центру, який би об’єднав МОЗ, Міноборони, гуманітарні штаби, фармкомпанії й волонтерські структури. Нам потрібна ясність: хто відповідає за резерви крові, медикаментів і мобілізацію медперсоналу. 

Особливого звучання набувають слова про те, що фармацевт та аптека – перша ланка у системі охорони здоров’я. Персонал аптек мусить мати відповідні навички. 

Потрібна національна програма з підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях — без паніки, але з ясністю. Кожен має знати протоколи надання медичної допомоги (за стандартами НАТО їх два – надання допомоги під вогнем та у безпечному місці).

І безперечно, завданням держави є сприяти захисту і збільшенню саме національного виробництва лікарських та інших засобів, що критично важливі для лікування травм та хвороб, спричинених війною. До речі, список цих травм та хвороб значно довший, ніж поранення на полі бою.

Не чекати «години ікс»

Фраза, що стала лейтмотивом звіту Бундесверу, звучить просто:

«Resilienz beginnt nicht im Ernstfall – sie beginnt jetzt» — Стійкість не починається в момент кризи — вона починається зараз.

Для України це не метафора, а план дій. Резилієнтність — це коли лікарня має генератор і запас крові; коли аптека знає, куди переїде у разі обстрілу; коли кожен медик знає, як працювати без зв’язку; коли суспільство не впадає в паніку, а діє.

Звіт Бундесверу — це твереза спроба подивитися на медицину як на частину національної безпеки. В деяких аспектах Україна вже може показати, як виглядає медична система, котра не просто виживає, а вчиться бути сильною. Але і нам є що взяти від німецького підходу.