Визначено два бета-блокатори, які можна поєднувати з антидепресантами

Пацієнти з серцево-судинними та психіатричними розладами часто потребують одночасного прийому бета-блокаторів і антидепресантів, але взаємодії можуть значно змінювати їхню фармакокінетику.

Фахівці з Медичного коледжу Доу (Пакистан) спробували оцінити ризики одночасного препаратів цих двох класів. Вони проаналізували дані 65 дорослих віком старше 20 років із супутньою депресією та гіпертензією, які приймали як бета-блокатори, так і антидепресанти (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну \ СІЗЗСН).

Щоб оцінити ефекти взаємодії, дослідники враховували дані про концентрацію препаратів у плазмі, кліренс і площу під кривою, що описує залежність «концентрація – час» (AUC).

Загалом у пацієнтів, які приймали антидепресанти та бета-блокатори, спостерігалося зниження систолічного артеріального тиску на 15%-20% і підвищення ризику брадикардії на 25%.

Деякі інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) пригнічують фермент CYP2D6, який відіграє ключову роль у метаболізмі певних бета-блокаторів, і це може підвищувати плазмові концентрації препаратів і, відповідно, ризик побічних ефектів.

В зазначеному дослідженні в результаті взаємодії між СІЗЗС і бета-блокаторами, залежними від CYP2D6, AUC зросла в 2,55 рази, максимальна концентрація в сироватці (Cmax) — у 1,94 рази, а період напіввиведення — у 1,94 рази, при цьому змін у часі досягнення пікової концентрації препарату (Tmax) не відзначалося. При взаємодії небівололу з антидепресантами AUC зросла в 2,76 раза, Cmax — у 1,67 рази, а період напіввиведення — у 1,80 рази.

«Ми очікували взаємодій, але їхня величина, особливо між небівололом і S-енантіомерами бета-блокаторів, була вражаючою – ці комбінації можуть суттєво змінювати експозицію препаратів. З іншого боку, антидепресанти не впливали на фармакокінетику атенололу і надололу», — розповіли автори у коментарі для Medscape Medical News.

Дослідники дійшли висновку, що клініцисти повинні оцінювати взаємодію таких препаратів, коригувати дози та впроваджувати моніторинг для забезпечення оптимальних результатів лікування.

Результати не були несподіваними, та вони можуть покращити клінічну практику, акцентуючи увагу на безпеці двох бета-блокаторів (атенолол і надолол), які показали найменшу взаємодію з СІЗЗС/СІЗЗСН. Призначення цих засобів можна розглядати в випадках непереносимості бета-блокаторів, залежних від CYP2D6.