Ризик астми: компоненти пластику наражають маленьких дітей на небезпеку

Все більше даних свідчать, що ці стійкі забруднювачі довкілля діють як деструктори ендокринної системи, змінюючи метаболічні функції.

Нове дослідження надає комплексну оцінку впливу «ендокринних деструкторів» у ранньому віці та підкріплює докази їхньої ролі у розвитку педіатричних алергічних захворювань.

Для вивчення клінічних наслідків впливу шкідливих хімічних речовин із пластику у ранньому віці (до 5 років) автори використали дані 5306 дітей з Австралії, США та Канади.

Виявилося, що надмірний пренатальний і ранній вплив фталатів і бісфенолів був пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку астми та інших імунно-опосередкованих захворювань станів, які виникали до дошкільного віку.

Зокрема, підвищений вплив дибутилфталату (DBP) і бутилбензилфталату (BBzP) пов’язаний із вищим ризиком розвитком астми у дітей до п’яти років. Подвоєння впливу цих хімікатів відповідало 6–8-відсотковому зростанню ймовірності розвитку астми.

А от моно-3-карбоксипропіл-фталат (MCPP), один із найпоширеніших метаболітів фталатів, був пов’язаний із 5% підвищеним ризиком розвитку алергічного риніту

Крім того, комбінований вплив суміші фталатів був пов’язаний із вищим ризиком розвитку бронхо-легеневої обструкції, в деяких випадках – на цілих 14%.

Примітно, що фталати з високою молекулярною вагою асоціювалися з нижчим ризиком екземи.

Хоча аналіз не виявив статистично значущих асоціацій алергічних захворювань з бісфенолами, автори зазначають, що такий результат може пояснюватися недостатньо ефективним виявлення цих хімічних речовин в зразках.