Надприбутки аптечних мереж — за рахунок пацієнтів і бюджету 

Аптечні мережі «втрачають прибутки» і… постійно відкривають нові точки продажу

Основний меседж аптечних мереж: через нові державні обмеження тисячі аптек можуть збанкрутувати, бо аптечний бізнес стає збитковим і втрачає з кожним днем очікування, коли ж держава таки зупиниться у своїх кроках, які, на думку аптечних мереж, ведуть «не туди».

Що насправді? 

Попри те, що в Україні нараховується 18 400 аптек на ~29 млн населення (така концентрація майже удвічі вища за євростандарти) і на їх утримання потрібні значні кошти, замість того, щоб за логікою «збідніння» та реальної економії зменшувати їх кількість в місцях, де вони розмішені по кілька точок на кожному розі, аптечні мережі демонструють щомісячне зростання: понад 60 нових аптек відкривається навіть під час війни. Попри відтік населення та загальний спад ринку в упаковках у 2025 році ТОП-5 мереж збільшили кількість аптек на 13% (дані аналітичного звіту Proxima). Станом на квітень 2025 року, пʼять найбільших мереж володіють 41% аптек країни та формують 64% товарообігу. При цьому юридичне дроблення на десятки ФОПів та юросіб (до 50+) дозволяє уникати сплати податків, що також свідчить: збитковість — це не про аптеки, а про бюджет держави, який і без того потерпає під час війни. 

Аптеки шикуються в центрі міст

Територіальне розподілення точок продажу ліків – то найпоказовіший маркер реальної турботи про пацієнта. Та попри вибуховий ріст аптечних мереж впродовж останніх років сільська місцевість, віддалені населені пункти так і залишилися без доступу до ліків через відсутність аптечних закладів взагалі чи в межах фізичної доступності. Бо аптечні мережі ніколи не поспішали на такі території, та й у невеликі містечка заходили хіба що для того, аби витіснити малі аптеки й на тому зупинитися. Аби аптечні мережі дбали про мільйони сільських мешканців, державі не доводилося б реалізувати ініціативи щодо мобільних аптечних пунктів, доставки ліків через «Укрпошту», відпуску ліки у ФАПах, підготовки медсестер з фармації для відпуску ліків у сільській місцевості та на прифронтових територіях. Тепер вони будуть виконувати функцію аптек як закладів охорони здоровʼя, тим часом як аптечні мережі й надалі планують займатися великим бізнесом. Вони дбають про прибутки у великих містах, де гарантований потік пацієнтів, отож і потік грошей, які вони начебто катастрофічно втрачають, розповідаючи при цьому, що вимушені будуть закрити ті нечисленні аптеки, які функціонують на сільських та прифронтових територіях. Звісно, там бізнес не вигідний. 

Основна боротьба – за маркетинг як «пропуск» на полицю 

Отож, чи втратили аптечні мережі внаслідок нових ініціатив держави щодо регулювання аптечного ринку та ціноутворення?

Якщо говорити про таке спокусливе джерело їх доходу як маркетинг, то з 1 березня 2025 року в Україні заборонено укладати нові маркетингові договори між аптеками та виробниками ліків. А це було одне з основних джерел доходу аптек (за деякими даними виробники щомісяця витрачали на маркетинг близько 2,5 млрд грн), нині ж, впродовж вже кількох місяців, ці гроші до аптек не надходять. Тому зрозуміло, чому аптечні мережі вимагають якнайшвидше повернути маркетинг, та ще й у вигідних для них відсотках (12-15 %, які називають мінімумом для виживання) і «прив’язці» (не до виробника, який по суті сам має вирішувати, просувати свій препарат чи ні, а до обороту аптек, які просто вимагають ці гроші за його присутність на полиці). Маркетингові апетити аптечних мереж щороку зростали, тож «гальма» їм включити важко. До того ж існуючі схеми маркетингу були непрозорими: не фігурували ні в чеках, ні в податкових звітах. 

Не дивно, що інші варіанти регулювання маркетингу, прораховані й запропоновані МОЗ, які позбавляють легких і значних доходів, викликають у аптечних мереж шалений спротив. Тобто виробникам і надалі пропонують: хочеш бути на полиці – плати, а пацієнту – оплатити маркетингові витрати через вищу ціну на препарати.