Спіронолактон демонструє змішані результати при гострому інфаркті міокарда

Випробування CLEAR SYNERGY також вивчало ефект колхіцину у тій самій популяції пацієнтів.

7 062 пацієнти, які перенесли гострий інфаркт міокарда (ІМ) і первинне черезшкірне коронарне втручання, були розподілені відповідно до факторної схеми 2 × 2в групи лікування спіронолактону або плацебо та колхіцину або плацебо. Важливо відзначити, що у більшості пацієнтів у цьому дослідженні був інфаркт міокарда з підйомом сегменту ST (STEMI) з дуже незначною дисфункцією лівого шлуночка або серцевою недостатністю на момент звернення.

Для групи спіронолактону було визначено дві первинні композитні кінцеві точки: серцево-судинна смерть і погіршення серцевої недостатності або виникнення нової, та перший ІМ, інсульт, загострення серцевої недостатності або виникнення нової та серцево-судинна смерть. Одна з цих подій відзначалася у 280 із 3537 пацієнтів (7,9%) у групі прийому спіронолактону та у 294 із 3525 пацієнтів (8,3%) з групи плацебо. Втім, автори роботи висунули припущення, що цей антагоніст мінералокортикоїдних рецепторів може зменшити ризик виникнення нової серцевої недостатності, або попередити погіршення вже наявної.

Серйозні побічні ефекти були зареєстровані у 255 пацієнтів (7,2%) у групі спіронолактону та 241 (6,8%) у групі плацебо.

Попри доволі високий відсоток припинення прийому препарату (здебільшого через гіперкаліємію), аналіз, проведений під час лікування, показав певну користь спіронолактону.

На думку дослідників, більш переносимий препарат, можливо, фінренон, може мати більше шансів продемонструвати потрібний ефект. Зазначається, що у дослідженні EPHESUS споріднений антагоніст мінералокортикоїдних рецепторів еплеренон був повʼязаний зі зниженням смертності на 15%.