Псоріатичний артрит: біопрепарати частіше допомагають чоловікам, ніж жінкам

Попри відсутність гендерних відмінностей у статистиці захворюваності на псоріатичний артрит, жінки гірше відповідають на терапію біологічними препаратами, ніж чоловіки. Таких висновків дійшли автори недавнього когортного дослідження з оцінки ефективності устекінумабу та інгібітора фактора некрозу пухлини в лікуванні псоріатичного артриту у чоловіків та жінок.

До дослідження зарахували 512 жінок та 417 чоловіків із середніми показниками до початку терапії імунобіологічними препаратами: індексу активності псоріатичного артриту за шкалою cDAPSA 32,3 (жінки; 95% CI, 30,3-34,2) та 26,8 (чоловіки; % CI, 24,8-28,9); по HAQ-DI (опитувач для оцінки функціонального індексу порушення життєдіяльності) 1,3 та 0,93; за PsAID-12 (оцінка впливу псоріатичного артриту на якість життя) 6 та 5,1 для жінок та чоловіків відповідно.

Пацієнтів спостерігали протягом року, динаміку оцінювали на 6 та 12 місяців спостереження на фоні терапії біологічними препаратами. Загалом у жінок відзначалося менш виражене покращення стану на фоні лікування. До 12 місяця дослідження лише 57,8% пацієнток (порівняно з 80,3% хворих чоловічої статі) досягли низької активності псоріатичного артриту по cDAPSA, з цього числа мінімальної активності хвороби досягли 33,7% жінок та 55,5% чоловіків. Показник HAQ-DI на 12 місяць спостереження склав 0,85 для жінок і 0,5 для чоловіків, оцінка PsAID-12 також виявилася кращою у пацієнтів чоловічої статі — 3,5 проти 2,4 у жінок.

За підсумками дослідження менший відсоток жінок досяг поліпшення стану низької або мінімальної активності захворювання через 1 рік, і більше жінок припинили лікування або перейшли на інший препарат через низьку ефективність терапії або виникнення побічних явищ.