Ризик важкої інфекції при вовчаку нижче при застосуванні белімумабу в порівнянні з пероральними імунодепресантами

Згідно з даними, представленими фахівцями Массачусетської лікарні загального профілю в Бостоні на ACR Convergence 2022, пацієнти з системним червоним вовчаком (ВКВ) без нефриту, які отримують белімумаб, демонструють нижчий ризик важкої інфекції порівняно з пацієнтами, які отримують пероральні імунодепресанти.

Щоб проаналізувати, як ліки, що використовуються для лікування ВКВ, можуть вплинути на ризик зараження, автори дослідження вивчили дані з бази даних TriNetX, що охоплює 46 організацій охорони здоровʼя в США. В аналіз включили дорослих з ВКВ без вовчакового нефриту, які почали лікування белімумабом (Benlysta, GlaxoSmithKline), азатіоприном, метотрексатом або мікофенолатом у період з 2011 по 2021 рік. В аналізі антитіло порівнювалося з кожним з імуносупресантів окремо.

Загалом, зіставлялися результати

• 2841 пацієнтів, які розпочали терапію белімумабом, з 6343 пацієнтами, які лікувалися азатіоприном,
• 2642 учасників, які приймали белімумаб, проти 8242, які приймали метотрексат,
• 2813 пацієнтів на белімумабі та 8407 на мікофенолаті.

Глюкокортикоїди використовували у 56% пацієнтів.

За підсумками, белімумаб був повʼязаний з нижчою частотою розвитку тяжкої інфекції (ОР = 0,81) та госпіталізації з приводу тяжкої інфекції (ОР = 0,73) порівняно з азатіоприном через 5 років. Аналогічні результати були отримані за іншими компараторами антитіла.

На думку дослідників, такі результати пояснюються більш специфічним впливом белімумабу на імунну систему, а також, можливо, тим, що він знижує тяжкість захворювання та знижує потребу в кортикостероїдах.