- Категорія
- Лікарям
«Бостонський шлюб» – нова форма підтримки чи провісник суспільних змін
- Дата публікації
Такий формат співжиття ще кілька років тому здавався ледь не маргінальним явищем. Сьогодні дедалі частіше він стає частиною суспільної дискусії. Для одних це – спосіб економічного виживання, для інших – форма психологічної підтримки та безпечного партнерства без романтичної залежності.
Що насправді стоїть за популярністю бостонського шлюбу? Чому покоління Z дедалі частіше обирає саме такий формат співжиття? Як війна та соціальна нестабільність впливають на уявлення про сім’ю? І чи може ця тенденція змінити суспільний устрій?
Про все це – в інтерв’ю ThePharmaMedia розповіла лікарка-психіатр вищої категорії, психотерапевтка, професорка кафедри військової психіатрії, медичної та клінічної психології Української військово-медичної академії, лауреатка премії Президента України для молодих вчених за досягнення у лікування ПТСР у військових, к. мед. н., підполковник м/с ЗСУ (у відставці) Інна Олександрівна ЧЕРНЕНКО.
Про психологічні, соціальні та культурні аспекти бостонського шлюбу
«Бостонський шлюб» — це форма тривалого спільного проживання двох людей (переважно жінок) без сексуальної чи романтичної складової. У бостонському шлюбі партнери ведуть спільне господарство та ділять побут.
В Україні ця модель співжиття поступово виходить з категорії маловідомих соціальних явищ і стає темою суспільної дискусії.
Для когось це – насамперед про економічну доцільність, для когось – про психологічну безпеку, підтримку та втечу від самотності. А для декого – навіть про ознаку майбутньої трансформації традиційної моделі сім’ї.
В історичному контексті бостонський шлюб часто був вимушеним кроком для жінок, які прагнули незалежності. Що нині є визначальним – економічна вигода чи психологічна безпека?
– У сучасному бостонському шлюбі психологічна підтримка зазвичай стоїть на першому місці, а економічний фактор радше є фундаментом, який робить такі стосунки життєздатними.
Для багатьох жінок це насамперед втеча від самотності та соціального тиску. Жінки часто краще розуміють емоційні потреби одна одної, мають вищий рівень емоційного інтелекту, тому їм легше домовлятися, підтримувати одна одну та створювати комфортний психологічний простір без токсичності чи патріархальних очікувань.
Особливо актуально це стало в умовах війни. Коли багато чоловіків перебувають на фронті, саме відчуття, що ти не одна, що поруч є людина, якій можна довіряти, стає критично важливим для психологічного виживання.
Водночас економічна складова теж відіграє значну роль. Спільна оренда житла, розподіл побутових витрат, фінансова підтримка у разі хвороби чи втрати роботи – усе це робить таку модель раціональною.
Але все ж таки головним тут є не економіка, а глибина зв’язку між людьми. Спільний бюджет у такому союзі – це лише інструмент підтримки емоційного комфорту.
Наскільки важливою є соціальна легітимізація таких стосунків? Чи потребують люди у бостонському шлюбі захисту від осуду?
– Сьогодні в Україні бостонський шлюб сприймається радше з цікавістю та обережним прийняттям, ніж з відкритим засудженням. Суспільство поступово визнає право людей обирати альтернативні форми побудови сім’ї та співжиття.
На відміну від інших тем, пов’язаних з сексуальною ідентичністю, бостонський шлюб не асоціюється з політичною чи соціальною боротьбою за права, тому рівень суспільного спротиву значно нижчий.
Проте певна потреба у захисті від осуду все ж існує – особливо на рівні родини або найближчого соціального оточення. Старше покоління часто сприймає таку модель як тимчасову або «неправильну», адже вона не вписується у традиційне уявлення про сім’ю.
Водночас молодь дедалі більше орієнтується не на суспільні очікування, а на власний психологічний комфорт.
У своїй практиці ви стикаєтеся з людьми, які обирають нетрадиційні форми співжиття? Які психологічні виклики для них є найхарактернішими?
– Безпосередньо з такими пацієнтами я працювала небагато, адже понад 15 років займаюся переважно військовою психіатрією та допомогою чоловікам з бойовим досвідом.
Однак загалом у подібних форматах співжиття найбільше психологічне напруження часто виникає там, де немає чітко визначених ролей чи меж відповідальності.
У традиційній сім’ї суспільство певною мірою вже прописало сценарії поведінки, а в альтернативних союзах люди змушені домовлятися про все самостійно – від фінансів до особистого простору.
Також можуть виникати труднощі через невизначений статус партнера, питання спадкування, юридичної відповідальності чи соціального визнання.
Ще один цікавий момент, який останнім часом став помітним у професійному середовищі, – збільшення кількості чоловіків після мобілізації, які під час консультацій починають говорити про зміну гендерної ідентичності. У багатьох випадках ми розуміємо соціальні та психологічні мотиви таких заяв у контексті викликів воєнного часу.
Правила співжиття у бостонському шлюбі
Чи існують специфічні правила або критерії здорових меж у бостонському шлюбі?
–Так, і це дуже важлива тема! Оскільки бостонський шлюб базується не на романтичній залежності, а на дружбі та добровільності, межі тут часто навіть чіткіші, ніж у традиційному шлюбі.
Перший критерій – територіальний. Наприклад, окремі кімнати є нормою, як і домовленість про право на особистий простір, на відміну від романтичних пар, де спільна спальня є нормою. Це ще й про вхід в особисту зону після стуку чи дозволу, чітке визначення нейтральних зон, які частини квартири є спільними (кухня, вітальня), а які – приватними.
Другий – часовий. Важливо розділяти «спільний час» і «час на себе». Людина має право проводити вечори з іншими друзями – залишатися соціально автономною – ходити на побачення чи просто побути наодинці без відчуття провини.
Третій – емоційний. Партнерка – друг, вона не повинна перетворюватися на психотерапевта або «контейнер» для постійного негативу та обговорювання особистих проблем. Важливо поважати емоційний стан одна одної та не вимагати постійної емоційної включеності. Це, по суті – право бути в поганому настрої і не пояснювати причини, якщо немає бажання ділитися.
І, звісно, дуже важливі побутові та фінансові домовленості – прозорість витрат (оренда, їжа, побут тощо), чіткий розподіл обов’язків (щоб ніхто не відчував себе «домогосподаркою»), взаємна повага до особистих ресурсів.
Головний індикатор здорових меж – коли людина почувається у таких стосунках так само вільно, як і наодинці, але при цьому має величезний бонус – підтримку та безпеку.
Чи немає у таких стосунках ризику формування співзалежності?
– Такі ризики існують завжди, коли між людьми формується дуже тісний емоційний зв’язок. Щоб бостонський шлюб не перетворився на токсичну співзалежність, важливо підтримувати баланс між близькістю та автономією.
Кожна людина має зберігати власні інтереси, коло спілкування, особисті цілі та право на окремий простір.
Щойно один з партнерів починає «розчинятися» в іншому, виникає небезпечний перекіс.
Ви помічаєте зростання інтересу до бостонського шлюбу серед молоді?
– Так, безумовно. Серед покоління Z інтерес до бостонського шлюбу та його сучасних варіацій – наприклад, платонічного партнерства – дійсно зростає.
Це добре видно навіть у соцмережах. Молодь дедалі більше говорить про психологічний комфорт, боротьбу з самотністю, безпечні стосунки без токсичності. Покоління Z загалом набагато прискіпливіше ставиться до психологічного комфорту, цінує свободу самовираження, «свою людину поруч».
Для багатьох молодих людей партнер у бостонському шлюбі – це людина, з якою можна будувати довгострокові плани, ділити побут, фінансову відповідальність і бути впевненим у підтримці під час кризи.
Тут дуже важливу роль відіграє економічний фактор. Висока вартість житла, нестабільність, війна та загальна тривожність змушують людей шукати нові моделі співіснування.
Але не менш важливими є й культурні зміни. Сучасне покоління значно уважніше ставиться до власного ментального здоров’я та права будувати життя за власними правилами.
Чи можна сказати, що бостонський шлюб – це вже не просто побутова модель, а потенційний фактор зміни суспільного устрою?
– Певною мірою так. Ми бачимо поступову трансформацію самого поняття сім’ї.
Сьогодні для багатьох людей сім’я – це вже не лише романтичний чи сексуальний союз, а передусім простір психологічної безпеки, підтримки та довіри.
Водночас я бачу й певні ризики. Якщо тенденція до повної автономізації жіночих союзів стане домінуючою, це може впливати на виховання дітей, роль чоловіка в суспільстві та баланс між маскулінністю і фемінністю.
Зокрема, існує ризик надмірної фемінізації хлопчиків, формування менш стресостійких та менш упевнених у собі чоловіків.
Тому тут важливо не впадати в крайнощі. Бостонський шлюб – це, радше, реакція суспільства на сучасні виклики: економічну нестабільність, кризу довіри, війну, зміну ролей чоловіків і жінок.
Чи змінить він суспільний устрій повністю? Навряд чи найближчим часом. Але те, що він уже змінює уявлення про близькість, партнерство та сім’ю – безперечно.