Переносимість ретиноїдів – мета, яку здатен досягнути кожен пацієнт з акне

Загальновідомо, що ретиноїди для місцевого застосування мають безліч унікальних переваг: пригнічують утворення комедонів, зменшують зрілі комедони та запальні ураження на шкірі, посилюють проникнення інших терапевтичних засобів, запобігають утворенню атрофічних рубців (пост-акне), зменшують постзапальну гіперпігментацію та підтримують ремісію акне. Проте скористатися цими перевагами вдається не кожному пацієнту з вугровою хворобою, адже чимало з них самостійно припиняють терапію, не впоравшись з побічними ефектами таких ліків. Найчастіше лікування місцевими ретиноїдами переривають підлітки.

Проте кожен лікар-дерматолог в змозі запобігти цьому негативному сценарію.

Топічні ретиноїди – ключовий компонент будь-якої схеми лікування акне

Як вважає дерматолог Хіларі Болдуін, директор Центру лікування та дослідження акне (Бруклін, Нью-Йорк) і колишній президент Американського товариства акне та розацеа, кожна схема лікування вугрової хвороби повинна включати місцевий ретиноїд.

Згідно з її підрахунками, пацієнти, що успішно лікують акне, зазвичай використовують у середньому 2,53 різних препарати. Проте, незалежно від того, який режим лікування рекомендований такому пацієнту, він завжди повинен включати місцевий ретиноїд.

Болдуін нагадала ключові переваги ретиноїдів: комедолітичні \ антикомедогенні властивості, їхню ефективність у тамуванні запальних уражень та придатність для тривалої терапії. Так, при лікуванні вугрової хвороби ретиноїди допомагають послабити кератинізацію фолікулів і когезивність кератиноцитів, таким чином зменшуючи оклюзію фолікулів та утворення прищів.

Втім, вона згодна, що ці ліки не позбавлені недоліків, хоча зазначає, що ризик виникнення подразнення залежить від концентрації активної речовини та типу транспортного засобу, котрий застосовується в конкретному препараті.

За словами Болдуін, подразнення на шкірі «зникає максимум через 1-2 тижні, але проблема полягає в тому, що ви втрачаєте пацієнтів через 2 тижні, якщо вони не знають про тимчасовість побічного ефекту». Тому лікар має розповідати своїм пацієнтам про цей двотижневий термін, щоб вони не припиняли терапію.

Щоб покращити переносимість ретиноїдів, Болдуін рекомендує:

• Починати з частоти застосування з інтервалом через день.
• Використовувати кількість препарату розміром з горошину на всю уражену ділянку та уникати обробки окремих точок.
• Регулярно зволожувати шкіру, наносити зволожуючий крем перед ретиноїдом.
• Розглянути інші варіанти ретиноїдного засобу – перейти на формулу з альтернативним носієм або системою доставки ретиноїдів (наприклад, мікронізовані чи полімерні емульсії).
• Проявляти наполегливість у лікуванні та дотримуватися інструкції.

«Немає такого поняття, як пацієнт, який не міг би переносити ретиноїди. Це все через лікаря, який не зміг надати достатній обсяг інформації, щоб дозволити пацієнту врешті-решт досягти переносимості ретиноїдів», — впевнена фахівець.

Еволюція ретиноїдів

Першим місцевим ретиноїдом, схваленим для лікування вугрів, був третиноїн, який почали застосовувати аж у 1971 році. Далі було схвально адапален (у 1996 році), тазаротен (у 1997 році) та єдиний поки представник четвертого покоління ретиноїдів трифаротен (у 2019-му). На сьогодні препарати цього класу застосовуються у лікуванні не тільки акне, а й псоріазу, вікових змін, проявів вовчака, мелізми тощо і доступні в різних топічних формулах: кремах, гелях, лосьйонах і навіть пінках.

За словами Болдуін, адапален і тазаротен – єдині ретиноїди, які зберігали стабільність у присутності пероксиду бензоїлу.

Натомість останній з цього переліку, трифаротен, асоціюється з посиленою абсорбцією, кращим профілем безпеки та переносимістю.

У цьому контексті Болдуін також пригадала незалежний мета-аналіз 221 дослідження, у якому порівнювалася ефективність фармакотерапії акне у пацієнтів будь-якого віку. Він показав, що відсоткове зменшення загальної кількості запальних уражень порівняно з плацебо було найвищим при пероральному застосуванні ізотретиноїну з подальшою потрійною терапією, що включала топічний чи пероральний антибіотик, топічний ретиноїд і бензоїлпероксид.

В настанові Американської академії дерматології з догляду за вульгарними вуграми від 2024 року рекомендовано використовувати ретиноїди для місцевого застосування, а також бензоїлпероксид, місцеві антибіотики та пероральний доксициклін.

Згідно з даними останніх досліджень, бензоїлпероксид оптимально застосовувати вранці, тоді як топічні ретиноїди краще наносити на ніч.