Ретиноїди: хіти дерматології — і джерела «побочок»

Одні з таких ліків – ретиноїди, похідні вітаміну А, які завоювали популярність «у народі» засоби для очищення шкіри – з усіма негативними, масовими – і на жаль, незадокументованими належним чином – наслідками.

На жаль, купити ретиноїд на онлайн-маркеті у нас досі не проблема. Тим часом, самолікування таким препаратом, нехай навіть у вигляді «нешкідливого» крему, загрожує серйозними наслідками для здоровʼя

Що таке ретиноїди та як вони працюють

Ретиноїди являють собою велику групу препаратів, споріднених з вітаміном А – все це похідні ретинолу.

У дерматології ці сполуки використовуються для лікування різних запальних захворювань шкіри, у косметології – для боротьби зі старінням шкіри. Деякі з ретиноїдів застосовують також у онкології.

Дерматотропні ефекти ретиноїдів опосередковуються через звʼязування та активацію рецепторів до ретиноєвої кислоти (RAR) та ретиноїдного X-рецептора (RXR), які регулюють проліферацію, диференціювання та апоптоз клітин. Тобто ці лікарські сполуки втручаються у контроль клітинного зростання та диференціації зрілих тканин. Ретиноїди також відіграють роль в імуномодуляції, мають протизапальну дію і активують гени-супресори пухлин.

Що важливо в контексті дерматології, так це те, що ці речовини стимулюють клітинну активність кератиноцитів, фібробластів, меланоцитів та ін. Крім того, вони посилюють ремоделювання ретикулярних волокон і стимулюють ангіогенез у сосочковому шарі дерми.

4 покоління ретиноїдів

На сьогодні ретиноїди відносять до одного з чотирьох поколінь

• 1 — природні неспецифічні неароматичні ретиноїди: ретинол, ретиналь, третиноїн (ретиноєва кислота), ізотретиноїн та алітретиноїн
• 2 — синтетичні моноароматичні ретиноїди: етретинат та його метаболіт ацитретин
• 3 — рецептор-специфічні поліароматичні ретиноїди: адапален, бексаротен і тазаротен (один з найпотужніших топічних ретиноїдів)
• 4 — трифаротен, гетероциклічна сполука, яка (за заявами виробника) має більш сприятливий профіль безпеки.
• Частина ретиноїдів випускається у формах для перорального використання, частина – для топічного, частина може застосовуватися як всередину, так і зовнішньо.

Пероральні ретиноїди у дерматології (і онкології)

Пероральні ретиноїди – ацитретин, алітретиноїн, бексаротен, ізотретиноїн та, власне, вітамін А (ретинол); випускаються переважно у вигляді капсул.

Показання до застосування пероральних ретиноїдів варіюються залежно від схвалення регулятором окремо взятої країни та результатів КІ (вони можуть використовуватись і поза зареєстрованими показаннями – off-label). Перерахуємо МПН, які використовуються для корекції найактуальніших проблем. Отже,

• ізотретиноїн затверджений для лікування акне, але він також використовується при інших дерматологічних діагнозах – деяких формах розацеа, себореї, гнійному гідраденіті та фолікуліті шкіри голови.
• алітретиноїн використовують у терапії резистентної хронічної екземи рук.
• ацитретин, що виявляє виражений антипроліферативний ефект, використовують при важких формах псоріазу (пустульозному, долонно-підошовному та ін.) та інших шкірних захворюваннях, що важко піддаються лікуванню: кератодермія, ідіопатичний гіперпроліферативний дерматоз, червоний плоский лишай, склерозуючий лишай та ін.
• третиноїн використовується при гострому промієлоцитарному лейкозі.
• бексаротен – при шкірній Т-клітинній лімфомі.

Побічні ефекти пероральних (системних) ретиноїдів

Найбільш серйозний побічний ефект пероральних ретиноїдів – тератогенність, тому ці ліки категорично протипоказані під час вагітності. У нормі жінкам не призначать ретиноїд, якщо вона не використовує ефективних методів контрацепції.

Хоча це ще далеко не все: системна терапія ретиноїдами також може супроводжуватися неврологічними проблемами (цефалгія, підвищення внутрішньочерепного тиску) та побічними ефектами з боку

• шкіри та слизових оболонок: хейлітом, ксерозом та тріщинами, сухістю слизової оболонки порожнини рота, носова кровотеча, ксерофтальмія, ламкістю нігтів, пароніхіями тощо;
• опорно-рухового апарату: міалгія, артралгія, біль у кістках, передчасне зрощення епіфізів, скелетний гіперостоз, кальцифікація сухожиль та звʼязок;
• органів зору: втрата нічного зору;
• ШКТ та обміну речовин: нудота, біль у животі, діарея, підвищення активності печінкових ферментів та змінами ліпідного профілю (рівня тригліцеридів та холестерину);
• психіки: розлади сну.

Особливості системної терапії ретиноїдами: як приймати ці ліки, щоб підвищити їх ефективність та уникнути побічних ефектів

Ретиноїди – ліпофільні сполуки, тому такі капсули слід приймати після їди, щоб максимізувати абсорбцію активної речовини.

Доза ретиноїду та тривалість курсу лікування визначається лікарем індивідуально.

Ефективність терапії ретиноїдами та прогрес захворювання слід контролювати при регулярних відвідуваннях лікаря.

Алкоголь підвищує ризик гепатотоксичності.

Лікарські взаємодії:

• Тетрациклін може збільшити ризик внутрішньочерепної гіпертензії.
• Прийом вітаміну А може призвести до гіпервітамінозу.
• Метотрексат може спричинити пошкодження печінки.

Топічні ретиноїди: різниця у поколіннях

Ретиноїди у вигляді кремів та гелів – популярніші у контексті самолікування продукти. Але такі ж ризиковані як системні, що вже описані вище. Найпоширеніший побічний ефект топічних ретиноїдів – сонячні опіки, т.к. ці ліки відрізняються високою фототоксичністю. Слід зазначити, що ретиноїди можуть дратувати та «сушити» шкіру.

Тем не менее, эти препараты часто незаменимы не только при дерматологических патологиях, но и в косметологии (снижение морщин, улучшение текстуры кожи).

1. Ретиноїди І покоління. Третиноїн (транс-ретиноєва кислота) був першим ретиноїдом, розробленим для місцевого застосування (при акне та фотостарінні/зморшках). Він також використовується для лікування фолікулярного кератозу, актинічного кератозу та гіперпігментацій (мелазма, сонячне лентиго). Третиноїн — один із найбільш економічних ретиноїдів. Тим не менш, він викликає легке роздратування і більш фотолабільний, ніж сучасніші топічні ретиноїди, хоча ці характеристики залежать від носіїв у конкретному продукті.
2. Препаратів на основі ретиноїдів II покоління, розроблених місцевого застосування, немає.
3. Ретиноїди ІІІ покоління. Тазаротен є місцевим ретиноїдом, показаним при вульгарних вуграх, і поки що єдиним ретиноїдом, показаним при бляшковому псоріазі. Вважається одним із найбільш сильнодіючих ретиноїдів. Адапален — місцевий ретиноїд, що використовується з 1996 при вульгарних вуграх. Він також використовується не за прямим призначенням для лікування гіперпігментації та актинічного кератозу, і через його переносимість його часто використовують не за прямим призначенням при фотостарінні. Вважається, що адапален викликає найменше роздратування і найменше схильний до фотодеградації, що дозволяє застосовувати його в денний час.
4. Ретиноїди IV покоління. Трифаротен доступний у вигляді крему і показаний при вульгарних вуграх обличчя та тулуба. Передбачається, що його застосування має нижчий ризик системної абсорбції.