- Категорія
- Ліки
Сечокамʼяна хвороба: як не допустити утворення каменів та позбутися їх
- Дата публікації
- Кількість переглядів
-
1527
Доведено, що кожна десята людина впродовж життя матиме каміння у нирках. Поширеність сечокамʼяної хвороби дедалі збільшується через зменшення фізичної активності та зміни у харчуванні урбанізованого населення.
Про те, як запобігти розвитку сечокам’яної хвороби (СКХ), як лікувати її перші ознаки та ускладнення і чи можна позбутися уже сформованих каменів без скальпеля, — розповідає президент Української асоціації нефрологів, Заслужений лікар України професор Дмитро ІВАНОВ.
Хто винен у «накопиченні» ниркових каменів
Які основні причини розвитку сечокамʼяної хвороби і чи винні у цьому генетика, гормональный фон, вік?
Так, всі ці фактори впливають на розвиток сечокам’яної хвороби, як і багато інших. Наприклад, СКХ частіше розвивається серед урбанізованого населення, серед представників сучасного покоління (більше ніж у попередніх поколінь) та осіб чоловічої статі, також залежить від харчування людини. Однак достеменно критичні фактори розвитку СКХ не відомі, тому її профілактика — процес досить обтяжливий.
Якщо зʼявилися солі у сечі, чи свідчить це про неминучість прогресування хвороби аж до утворення каменів чи все-таки цьому можна запобігти?
Існує три основних чинники, які провокують прогресування надлишку солей у справжню СКХ:
- мала кількість сечі (менше 1 л на добу, проте достовірно нижня межа не відома),
- наявність інфекції сечових шляхів,
- порушення нормального рівня рН сечі.
Тому, сімейний лікар зазвичай має визначити:
- добовий діурез пацієнта (кількість сечі на добу повинна досягати 1.5-1.8 л),
- кількість і якість солей у сечі,
- показник рН, згідно з яким призначаються модифікатори кислотності сечі, щоб солі переходили в розчинну форму. Зокрема, у разі перевищення фізіологічної кількості наявних уратів призначаються засоби для олужнення сечі, адже урати формують камені саме в кислому середовищі.
- наявність лейкоцитів і нітритної реакції або бактеріурії (сеча повинна бути стерильною)
- пасаж сечі — за допомогою УЗД та оцінки уродинаміки. Якщо виявлено якісь відхилення, наприклад, гіпертрофію передміхурової залози, що зменшує швидкість відтоку сечі та становить додатковий ризик утворення каменів при вже наявному «піску» в нирках, можна додатково призначити препарати, що гальмують збільшення передміхурової залози.
Перший сигнал тривоги – солі у сечі
Які найновіші рекомендації чи «революційні» препарати зʼявилися в цьому напрямку останнім часом?
Найсучасніші настанови щодо лікування СКХ від Європейської асоціації урологів, датовані березнем 2023 року, не внесли доповнень у лікування. Ці методи відомі та суттєво не змінюються останні 10 років, проте, на жаль, вони не є на 100% ефективними. Залишається необхідним підтримувати кількість сечі понад 2 л на добу (у середньому 2,5 л), її стерильність, «недружню» до каменеутворення рН сечі та хороший її пасаж. Проте, я, як нефролог, можу дати деякі поради у міждисциплінарному аспекті.
По-перше, обов’язково спостерігайтеся в уролога, як фахівця з лікування СКХ.
По-друге, якщо не вдається самостійно збільшити добову кількість сечі до рекомендованого показника, можна спробувати препарати, які успішно впораються з цим завданням — інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ2), що, до речі, довели свою ефективність у профілактиці СКХ саме у чоловіків. Але робити це можна лише під наглядом сімейного лікаря, оскільки вживання згаданих ліків потребує стерильності сечі і жорсткого контролю за процесом лікування.
З метою запобігання розвитку інфекції можна вживати комбінований препарат, до складу якого входить екстракт листя шавлії, плодів журавлини та метилтіонінію хлорид. А з метою профілактики втрати функції нирок — препарати на основі екстракту пагонів леспедези.
Що робити, коли вже утворилися дрібні конкременти, чи можна їх «розчинити» за допомогою цитратної терапії?
Передусім для цього потрібно визначити склад каменів, які утворилися в нирках. Це можливо або за допомогою рентгеноконтрастної спектороскопії каменя (якщо він вийшов) або шляхом застосовування ядерної спектроскопії. Орієнтовано на його склад вказує й добове виділення солей за результатами аналізу.
Наступний крок — потрібно впевнитись у відсутності бактерій в сечі, для цього послідовно проводять 2-3 посіви сечі. Знову ж таки слід врахувати кількість добової сечі. Після врахування всіх цих показників лікар може підібрати пацієнту цитратну суміш.
Ускладнення СКХ – що робити
Які ліки можна приймати під час ниркової кольки, щоб зупинити напад, але не зрушити камені?
У таких випадках зазвичай призначають:
- знеболювальні препарати,
- спазмолітики,
- тамсулозін.
Їх вибір визначається конкретною ситуацією. При цьому водне навантаження можна проводити виключно в умовах урологічного відділення, оскільки вихід каменя може рефлекторно спричинити розвиток гострого ураження нирки або навіть обох нирок.
Якщо наявність солей чи каменя у нирках ускладнюється запальним процесом – які групи препаратів показані?
За результатами дослідження посіву сечі призначаються антибіотики, до яких чутлива флора, котра спричинила запальний процес. Водночас лікар має врахувати можливу токсичність того чи іншого антибіотика для нирок, попередню історію його призначення пацієнту, а також найбільшу можливу ефективність.
На жаль, антибіотики не завжди вирішують проблеми «інфікованого каменя», бо він має багатошарову структуру, яка вже, ймовірно, відображає попередню історію інфікування.
Тому доцільним є призначення довготривалої антибактеріальної/уроантисептичної профілактики, наприклад, згаданим уже препаратом на основі екстракту листя шавлії, плодів журавлини та метилтіонінію хлориду, а також формування імунної відповіді сечовивідної системи препаратом, який містить комбінацію очищених лізатів (інактивованих мікроорганізмів, які спричиняють урологічні інфекції).
Які ще ускладнення можуть виникати при тривалому сольовому діатезі та якої терапії вони потребують?
Сольовий діатез — це напівдіагноз. Проте дійсно, тривала кристалурія може бути як проявом певного захворювання, наприклад, ендокринного, так і спричиняти незворотні процеси в нирках, наприклад, розвиток інтерстиціального нефриту.
Тому найперша порада – не нехтуйте несподіваною «знахідкою» при УЗД нирок у вигляді солей або їх конгломератів. Неодмінно зробіть аналіз крові, принаймні, на креатинін, сечовину та сечову кислоту, а також загальний аналіз сечі. А потім проконсультуйтеся у свого сімейного лікаря, він зможе встановити наявність чи відсутність ускладнень і призначить відповідне лікування у разі потреби.
Топ 6 порад для профілактики
Яких помилок слід уникати у повсякденному житті, щоб не «накопичити» камені у нирках?
Національний нирковий фонд (NKF) представив поради для профілактики каменеутворення в нирках та застеріг від помилок, поширених в уявленнях населення, а, можливо, й у рекомендаціях лікарів.
- Слідкуйте за потовиділенням. Це не про «виганяння» солей з організму. Сауни, гаряча йога та важкі фізичні вправи можуть призвести до утворення каменів у нирках через значну втрату води організмом, а отже й до зниження утворення сечі, особливо влітку. Тож пийте багато води під час занять спортом чи іншої діяльності, пов’язаної з підвищенням потовиділення, щоб не дати змогу мінералам концентруватися для утворення каменів у нирках та сечовивідних шляхах.
- Не уникайте оксалатних продуктів. Оксалат кальцію є найпоширенішим типом каменів у нирках. Тому утвердилася хибна думка, що обмеження вживання продуктів, багатих на оксалати, зменшить формування оксалатних каменів. Однак це не зовсім так. Більшість каменів формуються, коли оксалат кальцію звʼязується з кальцієм уже під час утворення сечі у нирках. Тому не зменшуйте кількість оксалатів у їжі, принаймні це нерозумно з точки зору забезпечення організму необхідними речовинами. Просто вживайте продукти, багаті оксалатами та кальцієм одночасно. Тоді вони звʼязуватимуться між собою у шлунку та кишечнику до потрапляння у нирки, що зменшить ризик утворення каменів. Джерела оксалатів: фрукти та овочі, горіхи,насіння, зерна, бобові, і навіть чай. Високий вміст оксалатів мають арахіс, ревінь, шпинат, буряк, шоколад та солодка картопля.
- Кальцій — не ворог. Дієта з низьким вмістом кальцію навпаки збільшує ризик утворення каменів у нирках. Тож не зменшуйте його споживання !
- Пурини варто обмежити. Наступними за частотою поширення є камені сечової кислоти (уратів), до утворення яких може призводити надмірне споживання мʼяса та інших продуктів з високим вмістом білка (пуринів), особливо печінки, язика, анчоусів, сардин, бекону, яловичини, цвітної капусти, тріски, шинки, телятини та оленини. Тож обмежити їх у своєму раціоні таки варто.
- Лимонад – то ліки. Якщо камені уже з’явилися, згадайте про лимонад — доведено, що натуральні цитрати соків, які в ньому містяться, перешкоджають утворенню каменів. Однак купуйте лимонад без цукру, або самі приготуйте такий напій, змішуючи сік лайма або лимона з водою та замінником цукру, якщо це необхідно.
- Один камінь утворюється рідко. Якщо він уже з’явився, це підвищує ризик повторного каменеутворення. Тому не ігноруйте «першим дзвіночком» — зверніться на консультацію до лікаря й дотримуйтеся його приписів.
Курортне лікування – які води цілющі?
Чи важливо, яку воду пити і чи не найкраще – мінеральну?
Досить ефективним є лікування/профілактика сечокамʼяної хвороби у санаторно-курортних умовах. І використовувати можна різні води:
- Мінералізовані води. В Україні з цією метою можна скористатися курортами Трускавця, Сваляви, Моршина. Мінералізована вода містить певну кількість солей, що зменшує кристалізацію сечі та має сечогінну дію. Рекомендується до 10 -14 днів лікування.
- Демінералізовані води. Їх лікувальні властивості також добре відомі. Демінералізовані води отримують шляхом дистиляції або зворотного осмосу, часто з наступними заморожуванням та відтаванням. Однак їх недоліком є їхня «штучність». Проте їх можна вживати постійно для приготування їжі.
- Низькомінералізовані води. Останнім часом дедалі більше уваги привертають низькомінералізовані натуральні води з органічною складовою. Однак вони зустрічаються досить рідко, у Європі таким курортом є Фьюджі (Італія). Природна низькомінералізована вода краще ніж дистильована сприяє розчиненню уратних каменів. Крім того, підтверджено її профілактичну дію щодо повторного каменеутворення та діуретичний ефект.