Нефролітіаз. Види ниркових каменів та варіанти їх лікування

Більшості діагноз «каміння в нирках» ставиться після нападу раптового болю – вона може початися в нижній частині спини і перейти в бік або в пах і виникає в ситуації, коли камінь, що утворився в нирці, відривається і потрапляє в сечовидільну систему. Супутні симптоми можуть включати кров у сечі (гематурія), повторювані стійкі інфекції сечовивідних шляхів, невідкладні або часті позиви до сечовипускання, а також нудоту або блювання.

Втім, іноді каміння в нирках взагалі не викликає жодних симптомів і виявляється випадково на рентгенівських знімках. Незважаючи на те, що такий нирковий камінь не викликає болю, він провокує інші проблеми, наприклад рекурентні інфекції сечовивідних шляхів.

5 видів ниркових каменів: сценарії розвитку нефролітіазу

Існує пʼять типів ниркових каменів, причому кількість літогенних мінералів не перевищує трьох, інші мінерали можуть виявлятися там у вигляді домішок. До складу ниркового каміння входять також органічні речовини.

Камені в нирках, як правило, мають шарувату будову; можуть бути одиночними та множинними. Визначення типу конкременту визначає тактику лікування нирковокамʼяної хвороби, хоча варіанти терапії можуть також залежати від його розміру.

Типи никроквих каменів у порядку поширеності

1. Насамперед, це кальцієві – оксалати та фосфати. Оксалати зустрічаються здебільшого нирковокамʼяної хвороби. Багато людей, у яких утворюються камені, що містять кальцій, сеча містить занадто багато кальцію: цей стан називається гіперкальціурія. воно розвивається з різних причин, в основному при метаболічних «зсувах» та порушеннях ниркової функції
2. Камені фосфату кальцію зустрічаються набагато рідше, ніж камені з оксалату кальцію. У деяких випадках формування таких конкрементів провокує основну хворобу – нирковоканальцевий ацидоз.
3. Струвіти — каміння, що складається з міксу магнію, амонію, фосфату та карбонату кальцію. Вони корелюють з ІМП — утворюються в результаті зараження деякими видами бактерій, які можуть виділяти аміак. Аміак підвищує рН сечі, що робить її лужною та сприяє утворенню струвітів.
4. Уратне каміння \\ каміння сечової кислоти: коли рН сечі падає нижче 5,5, вона насичується кристалами сечової кислоти — розвивається гіперкальціурія. Коли в сечі дуже багато сечової кислоти, можуть утворюватися конкременти. Уратне каміння частіше зустрічається у людей, які споживають велику кількість білка, наприклад, з мʼясом, а також осіб з метаболічним синдромом, діабетом, подагрою.
5. Цистинові камені рідко, оскільки утворюються лише в осіб зі спадковим порушенням обміну речовин, що викликає високий рівень цистину в сечі. Цей стан відомий як цистинурія.

Варіанти й тактики лікування каменів у нирках

При нефролітіазі пропонується два варіанти: позбавлятися тільки конкременту, що спровокував обструкцію, або ж виводити його в будь-якому випадку. Можна виділити ряд причин для лікування при здійсненні хворобливих симптомів.

• Рецидивні інфекції сечовивідних шляхів, що не відповідають на антибіотикотерапію. У деяких умовах єдиним способом усунення інфекції є видалення каменю.
• Коралоподібний конкремент. Є дуже великі камені, які ростуть і буквально заповнюють нирки. Зрозуміло, вони мають серйозні ризики для здоровʼя, в т.ч. повʼязані з підвищеним ризиком ниркової недостатності. Як правило, такі камені видаляють літотрипсією (ультразвуком).
• Професійні вимоги (до водіїв, пілотів, операторів складних машин та ін.)
• Особистий вибір пацієнта. Наприклад, доцільно видалити камінь перед подорожжю до регіону, де медична допомога буде недоступною.

Розмір також має значення. Якщо нирковий камінь менше ніж 0,5 см, зазвичай застосовується медикаментозна експульсивна (літокінетична) терапія – метод, який полягає у застосуванні ліків, що розслабляють гладку мускулатуру та інгібують перистальтику сечоводу. (На сьогодні це монотерапія селективними блокаторами α-адренорецепторів). У контексті медикаментозної експульсивної терапії розглядаються також блокатори кальцієвих каналів, кортикостероїди та інгібітори фосфодіестерази-5. Для літокінетичної фармакотерапії використовуються і рослинні діуретики (хвощ, фенхель, насіння льону та ін.).

Наприклад, камені сечової кислоти спочатку намагаються розчинити, зменшивши кислотність сечі. Це «мʼякий» тип каміння: вони не кришаться, але можуть розчинитися за допомогою лужної терапії. А при кальцій-фосфатному нефролітіазі терапевтична тактика більше залежатиме від розміру та розташування каменю.

Як допоміжні немедикаментозні методи при нефролітіазі використовують релаксацію, теплі ванни та нестероїдні засоби.

У разі недоцільності неуспішності консервативного лікування застосовують урероскопію, літотрипсію, нефролітотомію, стентування або стандартну хірургію.

Конкременти розміром від 1 до 2 см, що викликали обструкцію, елімінуються за допомогою уретероскопії. Коли розмір каменю перевищує 2,5 см, зазвичай виконується апаратна процедура – ​​черезшкірна нефролітотомія.

Контроль нефролітіазу. Як запобігти утворенню ниркових каменів

Нефролітіаз чи можливість його рецидиву завжди розглядається у контексті: враховується як вид ниркових каменів, але й використання ліків (зокрема ОТС і дієтичні добавки), супутні захворювання (зокрема. ендокринні розлади), раціон і спосіб життя тощо.

Іншими словами, для розробки стратегії щодо профілактики загострень нирковокамʼяної хвороби завжди розглядається сукупність факторів, а отже, рекомендації не можуть бути однаковими для всіх пацієнтів. Наприклад, дієтичні модифікації завжди залежать від типу каменю (підкислення \\ підлужування). Важливий контроль основного захворювання: хоча фактори, що схильні до формування каменів у нирках, вивчені недостатньо добре, загальновизнаними є надмірна вага, метаболічний синдром і цукровий діабет.

Втім, медичні фахівці розробили для профілактики рецидивів низку перевірених часом порад, які вважаються «майже повсюдно корисними».

• Регулювання сечовипускання. Слід практикувати «покращені звички гідратації» для збільшення обсягу сечі: потрібно досягти цільового показника понад 2,5 л на день. Річ у тому, що активний діурез сприяє відходженню дрібних фрагментів та піску.
• При цьому пацієнтам з нирковокамʼяною хворобою рекомендується зосередитися саме на сечовипусканні, і меншою мірою – на споживанні рідини. Ця порада особливо актуальна для людей, які працюють у спекотному кліматі: обʼєм води, втрачений з потом, не забезпечить достатнього «промивання» нирок.
• Зниження рівня споживання натрію: Споживання натрію вважається значним літогенним фактором, таким чином, скорочення його споживання запобігає утворенню каменів у нирках.
• Зниження споживання протеїнів тваринного походження: вважається, що це один з факторів нефролітіазу, що найважче піддаються модифікації. Але слід намагатися знизити споживання тваринного білка до 50 г/день-60 г/день.