Діуретики, або сечогінні препарати — велика група лікарських засобів, які використовуються для виведення надлишку рідини з організму. На жаль, вони мають серйозні побічні дії.
У літню спеку організм людини намагається накопичити більше рідини задля підтримки терморегуляції та щоб уникнути дегідратації. Коли запаси води стають помітними неозброєним оком, споживачі вирушають в аптеку за сечогінними засобами. Чим може їм допомогти фармацевт у цій ситуації?
Діуретики проти набряклості: диференціюємо «застійні» прояви
Якщо не говорити про симптоми таких тяжких патологій, як серцева, ниркова або венозна недостатність, при яких набряковий синдром набуває дуже характерних «обрисів», то причини застою рідини в організмі настільки численні, що без скрупульозної діагностики їх встановити неможливо. Найчастіше специфічною літньою спекою обумовлені набряки ніг, проте також нерідкі скарги на набряклість обличчя та рук.
Як правило, легка чи помірна набряклість у спеку – це спроба організму контролювати температуру тіла. Підвищення температури повітря призводить не тільки до збільшення потовиділення та, як наслідок, електролітного дисбалансу, але також до порушень кровообігу. Під впливом тепла кровоносні судини розширюються і втрачають здатність ефективно перекачувати кров, стінки вен розтягуються, стоншуються, починають пропускати воду в міжклітинні простори навколишніх тканин — так виникають набряки в кінцівках. Ну а те, що застій рідини відчувається найчастіше в ногах, можна легко пояснити гравітацією.
Діуретики: головне – не нашкодити
Сечогінні препарати відрізняються як у фармакокінетиці, так і за ступенем вираженості терапевтичного ефекту, і найголовніше – профілем безпеки, тобто, ризиком розвитку побічних реакцій. Останній, як правило, безпосередньо повʼязаний з інтенсивністю їхньої сечогінної дії, яка проявляється за рахунок зниження реабсорбції води, натрію (а також інших електролітів) у ниркових канальцях, що посилює виведення рідини з організму.
Зокрема, надмірна втрата рідини при прийомі рецептурних діуретиків підвищує ризик розвитку гіповолемії (стани, що характеризуються зменшенням загального обсягу крові), гіпотонії та гострої ниркової травми. Подібні сечогінні засоби від набряків також підвищують ризик розвитку гіпокаліємії – дефіцит калію. Досить поширеним побічним ефектом таких препаратів є гіпонатріємія (недолік натрію), спровокована посиленим виведенням цього мінералу. Багато діуретиків здатні підвищити рівень кальцію або глюкози в крові, порушити електролітний баланс і ліпідний обмін, а також спровокувати дефіцит калію та магнію, а при подагрі стати причиною загострення. Є засоби, які безпечні у плані дефіциту калію, проте вони становлять потенційну загрозу для пацієнтів із захворюваннями серця. Мало того, неконтрольований прийом (високі дози) деяких діуретиків може призвести навіть до тимчасової або постійної глухоти.
Крім того, всі без винятку діуретики здатні стати причиною гіперкоагуляції (підвищеної згортання крові) і часто схильні вступати в різні лікарські взаємодії. У звʼязку з цим найсуворіше рекомендовано уникати спільного застосування з діуретиками засобів, що підвищують згортання крові (коагулянтів).
Діуретики: коли можна рекомендувати ОТС-засіб
У цілому ж набряки, набряклість, одутлість дуже різноманітні за своєю природою: вони виникають як при важких патологіях, так і практично здорових людей. Вагітність, передменструальний синдром, ожиріння, прийом певних ліків (бета-блокатори, міноксидил, гормональні препарати тощо) – все це також може супроводжуватися набряками. Окремо виділяють ідіопатичний набряк, який виникає найчастіше у жінок репродуктивного віку (як правило, 20-30 років). Ідіопатичний набряк посилюється у вертикальному положенні і відрізняється від передменструального набряку циклічностю, стійкістю та схильністю до прогресування.
На щастя, в більшості випадків набряки не загрожують здоровʼю, тому що повʼязані з застійними явищами (утрудненням відтоку лімфи), які посилюються в спеку як у чоловіків, так і у жінок. Міжклітинна рідина в тканинах здатна збиратися майже в будь-якому місці, особливо помітна набряклість обличчя, яка може зʼявлятися у людей зовсім різного віку при неправильному харчуванні, надмірній втомі, дефіциті сну, зловживанні спиртним. Але так чи інакше, відвідувач зі скаргами на набряклість потребує кваліфікованої консультації фахівця – навіть якщо після прочитання медичного сайту він упевнений, що йому, напевно, допоможе фуросемід. Від цієї ідеї його можна відмовляти (і потрібно). А у легких випадках можна обмежитись рекомендацією ОТС-засобу.
Рослинні альтернативи рецептурним діуретикам
Високий ризик некоректного призначення рецептурних діуретиків не означає, що вам слід відправити відвідувача з набряками додому. На щастя, існують інші препарати з сечогінною дією – на основі лікарських рослин, які давно використовуються як народні засоби від набряків. Вони популярні серед споживачів, та й у разі набряків невідомої природи вони здаються найкращим варіантом для рекомендацій, тому на фітопрепаратах варто зупинитися докладніше. До рослинних сечогінних засобів, які можна знайти в нашій фармакопеї, відносяться березові бруньки, листя мучниці, плоди ялівцю, трава польового хвоща: як правило, ці засоби призначаються при інфекціях сечовивідних шляхів, хоча їхня дія дуже різноманітна. Наприклад, трава хвоща також показана і при «серцевих» набряках, а більшість «травʼяних» діуретиків – при дисфункціях жовчовивідних шляхів, рідше – печінки.
Поширені комбінації рослинних діуретиків: сечогінний та урологічний збори, нирковий чай. Для досягнення кількох терапевтичних ефектів сечогінні рослинні засоби поєднують з травами, які мають антибактеріальну, спазмолітичну та протизапальну дію. Наприклад, до таких багатофункціональних фітопрепаратів можна віднести збір «Урофлокс» – крім сечогінних мучниці та хвоща містить протизапальні спазмолітики – липу, звіробій та квітки бузини. Аналогічним чином скомпоновані таблетки «Урокран»: серед рослинних екстрактів плодів журавлини та чорниці, кукурудзяних рилець, які виявляють протизапальну дію, заховано сечогінне листя мучниці та петрушки.
Натуральне означає «нешкідливе»: чим небезпечні «натуральні» діуретики?
В цілому, природа пропонує нам багатий вибір рослинних сечогінних засобів, але вони, як і синтетичні препарати, також загрожують побічними ефектами. Багато людей, які страждають від набряків, використовують сечогінні пігулки або чаї — подібне самолікування не завжди безпечне. Існує помилкове переконання, що натуральні препарати можна приймати без контролю. Відпускаючи такі сечогінні, клієнта слід обовʼязково попереджати про те, що рослинні засоби не менш небезпечні, ніж синтетичні – вони здатні викликати побічні реакції, у тому числі тяжкі (зневоднення, порушення електролітного балансу аж до небезпечної для життя втрати мінералів та солей), тому їх потрібно приймати лише за інструкцією – не перевищуючи дозування та вказаний термін.
І березові нирки, і плоди ялівцю, та інші натуральні діуретики здатні спровокувати небажані ефекти, а при спільному прийомі різних груп препаратів, не важливо, натуральних чи синтетичних, виявляються більш серйозні побічні ефекти. Категорично не слід комбінувати їх з рослинними коагулянтами, такими як трава деревію, грициків, водяного перцю і пташиного горця, листя кропиви.
