Хелікобактер: чи варто вбивати «хитру бактерію»?

Редактор ThePharmaMedia, журналіст

Helicobacter pylori – бактерія, що заселяє різні відділи травного тракту й провокує розвиток гастриту, дуоденіту, виразки шлунку і дванадцятипалої кишки, а також визнана фактором розвитку раку шлунку.

Про те, як її позбутися і чи завжди це потрібно робити, розповідає професорка кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук Галина АНОХІНА.

Фото з власного архіву

Як гість стає господарем

Боротьба з хелікобактером триває з минулого століття, схеми лікування ускладнюються, але повної перемоги людства над цією інфекцією не досягнуто. Чому?

– Бактерії належать до найбільш ранніх форм життя на Землі, вони мають високі адаптаційні можливості й пристосовуються до різноманітних умов. Зокрема, Helicobacter pylori чудово почувається в шлунку, де міститься багато соляної кислоти, яка згубно впливає на більшість мікроорганізмів. І вміє втікати від «кислої загрози». Спіралеподібна форма і джгутики бактерії дають їй змогу проникати крізь шар слизу, який захищає слизову оболонку шлунку і дванадцятипалої кишки від впливу кислоти, закріплюватися і розмножуватися у слизовій оболонці.

Водночас у процесі життєдіяльності хелікобактер синтезує токсини, які руйнують захисний шар слизу, внаслідок чого кислотне середовище починає впливати безпосередньо на клітини слизової оболонки, спричиняючи запалення і виразки. Саме на цьому етапі у пацієнта розпочинаються проблеми.

Що сприяє агресії хелікобактеру

Наскільки поширене інфікування цією бактерією?

– Близько половини населення світу – носії Helicobacter pylori. Її дуже легко «підхопити» через предмети побуту, посуд, воду, зубні щітки, при поцілунках тощо. Поширеність інфекції залежить від етнічної приналежності, віку (з роками ризик зараження інфекцією зростає), соціально-економічного рівня країни, де проживає пацієнт (у країнах, що розвиваються, вона вища, ніж у економічно розвинених).

У частини людей хелікобактер нічим себе не проявляє, тож вони є лише носіями інфекції, але у багатьох вона спричиняє захворювання. Як поводитиметься хелікобактер в організмі конкретної людини, залежить від її віку, стану імунної системи, штаму бактерії та інших факторів, які можуть сприяти пошкодженню слизової оболонки або ж, навпаки, стримують руйнівну дію бактерії.

Додаткові чинники, які допомагають патогену в його руйнівних процесах:

  • неповноцінне харчування зі зниженим вживанням повноцінного білку, вітамінів, мінералів,
  • порушення режиму прийому їжі,
  • зловживання алкоголем, гарячими напоями, смаженим,
  • надмірне вживання деяких лікарських препаратів,
  • хронічний стрес.

Симптоми неспецифічні, діагностика – спеціальна

 Як запідозрити у себе інфекцію?

– Клінічні прояви хелікобактерної інфекції неспецифічні, тож її симптоми притаманні й іншим ураженням шлунку та кишечнику:

  • біль,
  • печія,
  • відрижка,
  • нудота,
  • порушення стільця,
  • метеоризм,
  • у важких випадках анемія.

Тоді як встановити правильний діагноз?

– Для цього слід зробити спеціальні дослідження. Існує кілька методів діагностики Helicobacter pylori:

  • дихальний тест,
  • аналіз калу, в якому визначається наявність бактерії,
  • аналіз крові (виявляє антитіла, які виробляє організм проти хелікобактеру),
  • дослідження біоптату, отриманого під час гастроскопії — найнадійніший метод виявлення хелікобактеру. При цьому оцінюється стан слизової оболонки, а також наявність виразок чи інших змін.

Невдачі у лікуванні: причини банальні

Чи складно позбутися цієї інфекції?

– Нині лікування бактеріальних інфекцій — досить серйозна проблема в цілому, адже частота випадків антибіотикорезистентності збільшується. Хелікобактерна інфекція — не виняток. Тому невдачі у лікуванні часто пояснюються тим, що пацієнт вже приймав антибіотики, які призначаються для лікування цієї інфекції (їх спектр обмежений) і набув до них резистентності. Існують спеціальні схеми ерадикації (знищення) Helicobacter pylori, до яких входять антибіотики, інгібітори протонної помпи.

Але їх може призначати тільки лікар, згідно із встановленими міжнародними протоколами та врахуванням індивідуальних особливостей пацієнта (ступеню поширеності інфекції та її впливу на організм., супутніх захворювань тощо). Самолікування неприпустиме. До того ж пацієнт має чітко виконувати рекомендації щодо призначеної дози та тривалості антибіотикотерапії, аби не набути резистентності й не спровокувати рецидиву.

Якщо хелікобактер діагностується у одного члена родини, то доцільно обстежити на наявність інфекції інших, а також визначитися з необхідністю лікування всієї сім’ї, щоб уникнути повторного інфікування пацієнта.

Чи можна не лікуватися, якщо бактерія поводить себе «чемно» і не викликає дискомфорт?

– Це вирішує лікар. Але в деяких випадках, наприклад, коли у пацієнта не виявлено жодних симптомів захворювань ШКТ, або ж у нього виникають важкі форми антибіотик-асоційованої діареї, хелікобактер краще не лікувати.

Дієта – важлива складова терапії

Можливо, на інфекцію можна вплинути специфічним харчуванням?

– На жаль, ні. Знищити бактерію здатні тільки антибіотики. За допомогою харчування можна лише покращити стан імунної системи, слизової оболонки, зменшити прояви печії, нудоти тощо, нівелювати наслідки вживання антибіотиків. Тому за наявності хелікобактерної інфекції слід дотримуватися наступних правил харчування:

1. Достатня кількість повноцінного тваринного білку: страви із м’яса, птиці, риби, яєць, які містять амінокислоти – основний будівельний матеріал для відновлення слизової оболонки. При дефіциті амінокислот відновлення слизової, загоєння ерозій та виразок триватиме довго або буде неповноцінним, що надалі може призвести до рецидиву захворювання навіть після успішного знищення бактерії. До того ж неповноцінне харчування негативно впливає на стан імунної системи, в тому числі місцевого імунітету, що може сприяти рецидиву інфікування.

2. Їжа повинна мати антацидні властивості. Це особливо важливо, якщо інфікування хелікобактером спричинило виразкову хворобу.

 Інактивації кислого шлункового вмісту можна досягти:

  • 4-5 разовим харчуванням, розподіленим рівномірно протягом дня;
  • виключенням із дієти стимуляторів шлункової секреції — міцна кава, чай, кислі соки, фрукти, міцні бульйони, соління та інші страви, які в індивідуальних випадках спричиняють печію чи посилюють симптоми захворювання;
  • вживанням страв, які знижують виділення соляної кислоти у шлунку: яєчний омлет, фрикадельки із м’яса птиці, риби, каші з додаванням якісного вершкового масла, овочеві пюре, можна рекомендувати вживання масла обліпихи, шипшини, риб’ячого жиру, гранульованого лецитину.

До речі, антацидні властивості «правильної» їжі значно перевищують дію фармпрепаратів. Бо якщо антациди перебувають у шлунку не більше 30-40 хвилин, різко інактивують соляну кислоту шлункового соку, що надалі призводить до стимуляції кислотовиділення, то їжа в порожнині шлунку затримується на 3-4 години, знижує кислотність повільно і утримує її на відповідному рівні впродовж тривалого часу.

3. Під час проведення ерадикаційної терапії хелікобактера слід відмовитися від молочних продуктів та солодощів. Відомо, що одним із ускладнень антибіотикотерапії є розвиток кандидозу. Молочні продукти та солодощі є живильним середовищем для грибків.

Також не слід використовувати молоко для усунення печії, оскільки після його вживання у деяких пацієнтів кислотність підвищується ще більше.

4. Не всі жири корисні. Для зменшення запальної реакції слизової оболонки слід відмовитися від продуктів, багатих на трансжири та омега-6 жирні кислоти (маргарин, рослинні олії). Дієта повинна містити достатню кількість омега-3 (риб’ячий жир, скумбрія, лосось, лляна олія).

Що замовити в аптеці?

Чи потрібно вживати додаткові препарати?

– Навіть ідеальне харчування варто доповнити:

  • вітаміном Е — по 200 МО на добу та вітаміном А — по 10 000 МО, які мають антиоксидантні властивості та покращують відновлення слизової оболонки. Відомо, що при інфікуванні тканин підсилюються процеси перекисного окислення ліпідів, що є фактором пошкодження слизової.
  • вітаміном С, який запобігає розвитку кровотеч із капілярів слизової. Його дефіцит у пацієнтів з ураженнями шлунку може виникати через те, що вони погано переносять свіжі соки, фрукти та ягоди. Тому додатково слід приймати вітамін С — краще аскорбати, а не аскорбінову кислоту (200 мг на добу під час їди).
  • комплексом вітамінів групи В — для зменшення вірогідності розвитку антибіотик асоційованої діареї. Відомо, що вживання антибіотиків виснажує депо цієї групи вітамінів.
  • препаратами цинку — для підвищення імунітету та зменшення вірогідності розвитку кишкового дисбіозу. Дефіцит цього мінералу також може бути причиною діареї під час лікування антибіотиками. Тож слід додатково призначити препарати цинку по 10-15 мг на добу.