Олія обліпихи: застосування за широким спектром, але в межах інструкції

Олія обліпихи – улюблений дерматотропний засіб дівчат, які «оновлювали» з його допомогою шкіру, що постраждала від сонячної радіації, вітру та інших шкідливих екологічних загроз (хоча в ті часи більшість населення країни за залізною завісою ще навіть про них не здогадувалася). Сьогодні, коли, здавалося б, усі вже навчилися захищати свою шкіру за допомогою сонцезахисних кремів, можна про старі засоби й забути. Але олію обліпихи рано списувати з рахунків!

Олія обліпихи: секрет – в омега-7

Дослідники лише недавно розпочали докладне вивчення складу і властивостей олії з плодів і насіння Hippophae rhamnoides – якщо кілька десятиліть тому в ній ідентифікували тільки кілька цінних біоактивних компонентів на зразок альфа-токоферолу і каротиноїдів, то сьогодні наука просунулася набагато далі. Зокрема, тепер цілющі властивості олії обліпихи повʼязують із високим вмістом особливих поліненасичених жирних кислот.

Всі ми чули про цінні омега кислоти, зокрема про омега-3 з рибʼячого жиру або омега-6 із рослинних олій. Обліпиха ж настільки унікальна, що містить омега кислоту зі своїм порядковим номером!

Як було показано в дослідженнях, пальмітолеїнова кислота покращує ліпідний профіль, врівноважуючи концентрації «поганого» і «хорошого» холестерину – таким чином вона запобігає розвитку атеросклерозу.

Це дивовижне поєднання також допомагає нормалізувати чутливість до інсуліну й усувати інші фактори розвитку метаболічного синдрому. Дослідження показують, що омега-7 «імітує» в організмі дію певного гормону, який допомагає регулювати обмін речовин.

Олія обліпихи – універсальний репарант

Дерматологічні показання до застосування обліпихової олії неймовірно широкі – це повʼязано з її багатогранними ефектами. Зокрема, цей препарат стимулює репаративні процеси в шкірі та слизових оболонках, прискорює процес епітелізації, а також має протизапальні, детоксикаційні, зміцнювальні, антиоксидантні та цитопротекторні властивості.

Передусім олію обліпихи рекомендують використовувати у вигляді розчину при опіках різного генезу (у тому числі променевих) та інших ураженнях шкіри, таких як обмороження, пролежні або навіть трофічних і діабетичних виразках, що тривало не гояться.

Слід нагадати, що відразу після опіку цю олію — як і будь-яку іншу — не використовують. Постраждалу шкіру важливо спочатку як слід охолодити за допомогою води або льоду, щоб мінімізувати площу й глибину ушкодження. Зате пізніше, у процесі лікування і профілактики шрамів, олія обліпихи незамінна.

Олія обліпихи: зовнішнє застосування

У разі побутових (термічних або хімічних) опіків лікування, тривалість якого становить приблизно пʼять днів, проводять за такою схемою:

1. уражені ділянки шкіри попередньо знезаражуються мʼяким антисептиком, наприклад, хлогексидином (етап знезараження ураженої поверхні обовʼязковий під час кожної перевʼязки);
2. на місце опіку накладають стерильний бинт (або серветку), змочений в олії;
3. аплікацію закривають і фіксують чистим свіжим бинтом (пластир протипоказаний, оскільки поверхня шкіри має дихати).

У разі опіку на обличчі шкіру просто обережно обробляють ватним диском або тампоном, змоченим в олії – без інтенсивного втирання. При серйозних патологічних процесах препарат використовують у вигляді олійних повʼязок, які змінюють через день. Знову ж, аплікації накладають лише після ретельного очищення ураженої шкіри від гною/некротичних тканин.

Цілком природно, що потенціал обліпихової олії намагаються розкрити і в суміжній сфері – косметології, в основному як репаранту, емольєнту і УФ-фільтру. А нещодавно дослідникам вдалося довести, що її компоненти дійсно нівелюють ефекти фотостаріння шкіри, повʼязані з впливом ультрафіолету (про що інтуїтивно здогадувалися ще в епоху СРСР).

«Сонячну» олію навіть намагаються використовувати в комплексній терапії таких складних захворювань, як псоріаз або екзема. Помаранчевої колір субстанції з характерним запахом, як і її властивість досить стійко забарвлювати шкіру, обумовлений високим вмістом каротиноїдів. Втім, усім відомо, наскільки корисні ці сполуки, тому ніхто особливо не турбується про такий «побічний ефект».

Є дані про позитивний ефект застосування озонованої обліпихової олії при пародонтиті: терапевтичний ефект препарату пов’язують із тим, що він коригує порушення обміну речовин у тканинах періодонта.

Потенціал обліпихової олії приголомшує уяву навіть найдосвідченіших фахівців – компетенції цього засобу вийшли далеко за межі дерматології.

Облепиховое масло: варианты применения внутрь

У нозологічному покажчику містяться найрізноманітніші показання до застосування цих ліків – гастрити, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, атеросклероз і багато інших патологій, повʼязаних в основному з порушенням цілісності клітинних мембран і метаболізму.

Контроль маси тіла – ще одна опція цієї цінної субстанції: у разі вживання всередину омега-7-жирні кислоти сигналізують організму про припинення процесу депонування жирів.

Тож цілком логічно, що ця олійна оранжево-червона рідина з характерним запахом дуже популярна «в народі» і широко застосовується в сучасній медицині у вигляді розчину, капсул і супозиторіїв для лікування найрізноманітніших захворювань. Але давайте про все по порядку: кому провізор може рекомендувати олію з насіння обліпихи?

Олія обліпихи: відновлення зсередини

Усередину олію обліпихи призначають при гастритах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки: вона пригнічує активність шлункових протеаз і неодноразово продемонструвала в клінічних дослідженнях антиульцерогенну (противиразкову) активність. При патології стравоходу, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки препарат вживають усередину по 1 чайній ложці 2–3 рази на день. Курс лікування в такому випадку становить зазвичай 3–4 тижні.

Олію обліпихи застосовують і в лікуванні гінекологічних захворювань (кольпітів, ендоцервіцитів, ектопії й ерозії шийки матки), де її репаративні властивості затребувані не менше, ніж при опіках. 

Також використовують її у вигляді супозиторіїв у проктології – для лікування геморою, проктиту, анальних тріщин, виразок прямої кишки, ерозивно-виразкового сфінктериту. Тут також оперують ватними тампонами, якими змащують відхідник і гемороїдальні вузли (потрібно не менше десяти процедур). При патологічних процесах у прямій кишці олію вводять уже в її просвіт за допомогою мікроклізми (після попередньої очисної клізми).

У разі відсутності небажаних явищ практично будь-який курс лікування обліпиховою олією можна повторювати через 4–6 тижнів.

Українські виробники не вказують в інструкції до цього препарату таке показання, як відновлення клітин печінки після різноманітних пошкоджень, хоча на Заході олію обліпихи активно перевіряють у КД як засіб для репарації гепатоцитів після перенесених інтоксикацій, лікарських і вірусних гепатитів. Клінічні дослідження продемонстрували, що компоненти обліпихи допомагають нормалізувати рівень печінкових ферментів, вміст жовчних кислот у сироватці крові, а також показники деяких імунних маркерів, залучених до процесу запалення і дегенерації печінки.

Олія обліпихи: протипоказання і «побочки»

Протипоказань до вживання свіжої олії з ягід або насіння обліпихи практично немає. За рідкісним винятком: хіба що слід згадати підвищену чутливість до каротиноїдів, яка небезпечна розвитком реакції сенсибілізації. Препарат також протипоказаний до вживання всередину при запальних захворюваннях жовчного міхура, печінки, підшлункової залози: обліпиха може спричинити загострення хронічних запальних процесів у цих органах.

Щодо небажаних явищ/побічних ефектів, то вони трапляються досить рідко і, як правило, не є приводом для відміни препарату.

У разі перорального застосування можливе відчуття гіркоти в роті, зовнішнього – відчуття несильного печіння, а в разі інгаляцій можливі надмірне виділення слини та порушення дихання.

Майже еквівалентні

Варто сказати кілька слів про особливості виробництва препарату, точніше, про його першоджерела. У дикій природі є кілька видів обліпихи, але для промислових цілей використовують лише обліпиху звичайну (Hippophaë rhamnoides L.), що вирізняється високою стійкістю до низьких температур і великим вмістом важливих фітокомпонентів у плодах.

Олію обліпихи отримують або з мʼякоті плодів, або з насіння Hippophaë rhamnoides L. Цілющими властивостями володіють обидва типи олій, хоча вони дещо відрізняються за складом.

Якщо порівняти ці цифри, можна побачити, що олія з насіння корисніша, ніж олія з плодів. Втім, у наші дні активно розробляють і впроваджують досконаліші методи контролю якості обліпихової олії. Тому виробники стверджують, що терапевтичні властивості і цінність цих продуктів цілком порівнянна.

Профіль жирних кислот в олії обліпихи варіює. Передусім ліпідний склад ягід Hippophaë rhamnoides L. залежить від сорту рослини. Вміст олії і жирно-кислотний склад ягід неодноразово досліджували, найчастіше порівнювали два підтипи рослини – Rhamnoides і Sinensis, які є найпоширенішими як у Європі, так і на інших континентах. Більшість робіт вказує на те, що перший підвид корисніший, оскільки містить більше пальмітолеїнової кислоти. (Показово, що в масі цілих ягід частка пальмітолеїнової кислоти негативно повʼязана з пропорціями лінолевої і ліноленової кислот.)

У цілому ж вид Rhamnoides був визнаний «продуктивнішим», оскільки в насінні його ягід – вища частка ненасичених жирів (11,3% проти 7,3%).

Ефективність обліпихової олії. Слово – доказовій медицині

Досліджень, присвячених терапевтичним властивостям обліпихової олії або її окремих компонентів, більше ніж достатньо. Причому всі вони в достатній мірі відображають доцільність зазначених вище призначень: олія обліпихи підтвердила свої захисні та репаративні властивості при атопічному дерматиті, опіках, ураженнях міокарда і запальних процесах у печінці, а також при різних інтоксикаціях.

Фракції, отримані з Hippophaë rhamnoides, були визнані ефективнішими антиоксидантами, ніж навіть знаменитий ресвератрол. Результати випробувань свідчать про те, що плоди обліпихи можуть стати новим багатообіцяючим джерелом природних сполук з антиоксидантною і антиагрегантною активністю, які можна буде успішно застосовувати при патологіях, обумовлених окислювальним стресом.

Крім цього, зʼясувалося, що олія плодів Hippophae rhamnoides має виражену кардіозахисну активність і справляє на серцево-судинну систему низку виражених терапевтичних ефектів, включаючи такі, як:

• інгібування активації тромбоцитів (знижує агрегацію тромбоцитів),
• зниження концентрації холестерину,
• нормалізація артеріального тиску,
• зниження рівня С-реактивного білка – фактора запалення і маркера багатьох тяжких захворювань, включаючи інфаркт міокарда.

А оскільки крім перерахованого вище обліпихова олія знижує рівень холестерину і тригліцеридів у крові, то її пероральне застосування у вигляді капсул тестують у комплексному лікуванні та профілактиці атеросклерозу.