Цукровий діабет на тлі хронічного стресу: як не втратити контроль

Як взаємопов’язані стрес та діабет, що важливо взяти до уваги, аби тримати хворобу під контролем навіть під час війни, розповів доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України, лікар-ендокринолог вищої категорії, завідувач відділу профілактики, лікування цукрового діабету та його ускладнень Науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України Володимир ПАНЬКІВ.

Стрес та діабет: що тут причина, а що – наслідок?

Останніми десятиліттями у підходах до лікування цукрового діабету багато чого змінилося. Так, якщо раніше лікарі дотримувалися жорстких алгоритмів послідовного посилення фармакотерапії для досягнення цільового контролю глікемії, сучасні настанови пропагують індивідуальний підхід з метою покращення якості життя пацієнта.

Тому стратегія лікування розробляється лікарем спільно з пацієнтом. Саме так визначаються персоналізовані завдання лікування:

• контроль глікемії;
• зниження і контроль маси тіла;
• профілактика і лікування супутніх захворювань;
• усунення факторів ризику ускладнень.

Стрес, безумовно, — один з тих факторів ризику, про які йшлося вище. Але в контексті цукрового діабету цей взаємозв’язок нагадує замкнене коло: з одного боку, стрес – фактор ризику розвитку цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та його ускладнень, з іншого боку, наявність цукрового діабету (неважливо якого типу) для людини – це життя на тлі стресу через певні специфічні для хвороби аспекти.

Діабетичний дистрес

Дистрес – стан, за якого людина не спроможна адаптуватися до стресових ситуацій, що негативно впливає на її організм в цілому.

Сьогоднішні трагічні обставини – тяжке випробовування навіть для психіки з високою здатністю до адаптації. Але люди, які живуть з діабетом особливо вразливі через стреси, що супроводжують їхнє життя повсякчас:

• непередбачуваність рівня глікемії, щоденні графіки і планування життя у зв’язку з діабетом – це дратує і навіть розчаровує;
• ЦД – хронічне захворювання, що з часом прогресує, та, на жаль, сьогодні є невиліковним, тож вимагає від пацієнта постійної пильності та зусиль, що часто призводить до емоційного вигорання.

Все це разом призводить до діабетичного дистресу, який можна розпізнати за ознаками:

• відчуття розчарування та гніву у відповідь на вимоги самоконтролю;
• почуття провини за те, як потреба в самоконтролі впливає на стосунки з друзями та родиною;
• постійна тривога щодо вибору їжі, рівня цукру в крові та достатності/недостатності фізичних навантажень;
• відчуття поразки та ізоляції.

Отже, люди, які живуть з діабетом, відчувають подвійний удар в часі війни, оскільки потребують безперервної терапії, доступу до ліків та медичної допомоги на різних рівнях. А постійні тривога і стрес підвищують артеріальний тиск, рівень глюкози в крові та інсулінорезистентність.

Інсулінорезистентність – зона високого ризику

Інсулінорезистентність (ІР) й сьогодні залишається однією з найбільших загадок й найбільш суперечливих проблем сучасної медицини. Але саме ІР дозволяє чітко виділити категорію пацієнтів з високим ризиком розвитку ЦД та ССЗ.

Отже, коли у людини наявна ІР, особливо на тлі таких стресових чинників як COVID-19, що призвела до величезного збільшення захворюваності на ЦД у людей з порушеннями вуглеводного обміну, та хронічного стресу через драматичні події, пов’язані з війною, – шлях до розвитку цукрового діабету стає коротшим.

Це важливо усвідомлювати, і за першої ж підозри (зайва вага, окружність талії ˃ 88 у жінок, ˃ 102 для чоловіків; підвищений апетит тощо), звертатися по медичну допомогу.

Можливі симптоми резистентності до інсуліну

• ↑ спрага (особливо увечері)
• ↑ апетит
• ↑ частота та кількості сечі
• ↑ маси тіла або ↓маси тіла (без очевидних причин)
• ↑ втомлюваності, слабкість
• ↑ дратівливість, ↓ концентрації уваги
• ↑ сонливість після споживання високовуглеводної їжі та протягом дня.

Та навіть за довоєнною статистикою, дві третини людей з цукровим діабетом живуть, не знаючи про своє захворювання.

При цьому слід пам’ятати, що цукровий діабет – це захворювання, яке прогресує, тож, чим довше ЦД залишається без лікування/декомпенсованим, тим більш незворотними стають його ускладнення для серця, нирок, зору й інших органів і систем організму людини.

Доступність і прихильність до лікування турбує весь світ

Однією з причин, чому пацієнти інколи зволікають з лікуванням – його вартість, адже це ліки, лабораторні дослідження, медвироби тощо. Особливо в умовах відсутності страховки, а ще й під час війни, сума може стати просто непідйомною.

Проблема високої вартості лікування є актуальною не лише для нашої країни сьогодні. Чи не вперше її було враховано навіть в оновлених Клінічних рекомендаціях-2022 Американської діабетологічної асоціації (ADA), в яких:

• експерти закликають до проведення широкого скринінгу популяції, а також до розвитку у напрямку індивідуалізації лікування ЦД;
• вибір терапії для ЦД2Т в Рекомендаціях викладений у вигляді діаграми з інформацією про різні класи препаратів, таким чином, аби клініцистам було простіше приймати рішення про їх переваги для конкретного пацієнта;
• алгоритм медикаментозного лікування містить дані про:
• масу тіла,
• епізоди гіпоглікемії,
• вартість лікування.

Такий підхід, як вважають експерти, спонукає до спільного прийняття рішень разом з пацієнтом. Насамперед важливо визначити мету лікування, потім обрати відповідну терапію для її досягнення.

Саме для покращення доступності до лікування в Рекомендаціях наголошено на можливості використання генеричних препаратів, що може значно зменшити фінансовий тягар лікування.

Зокрема, рекомендовано препарати похідні сульфонілсечовини і тіазолідиндіони. Важливе завдання терапії – мінімізувати виникнення гіпоглікемічних реакцій, які можливі при обох типах ЦД. Обирати слід саме ті препарати, що володіють найнижчим ризиком виникнення таких реакцій.

Фармакотерапія цукрового діабету 2 типу

Обираючи цукрознижувальний препарат, враховують:

• Поточний показник HbA1c (глісованого гемоглобіну)
• Тривалість діабету, рівень С-пептиду, ІР
• Масу тіла (ІМТ, ОТ, ОС)
• Очікувану ефективність
• Коморбідну патологію
• Серцево-судинний ризик
• Вартість
• Прихильність до лікування.

Напрямки терапії цукрового діабету 2 типу

• Зниження ІР: метформін, тіазолідони.
• Зниження всмоктування вуглеводів: інгібітори a-глюкозидаз
• Підвищення секреції інсуліну: препарати сульфонілсечовини (Ⅲ покоління), іДПП-4, аГПП-1
• Зниження реабсорбції глюкози з сечі: ІНГЛТ-2.

Мотивація – завжди важлива

Обов’язково потрібно налаштовувати пацієнта на максимально гарний результат терапії – аж до ремісії цукрового діабету 2 типу.

Якщо вдасться утримувати рівень HbA1c ˂ 6,5%, виміряний щонайменше через 3 місяці після припинення гіпоглікемізуючої терапії, цей результат можна використати як звичайний діагностичний критерій ремісії цукрового діабету.

Тож дуже корисно знати, що такий результат можливий, але…слід усвідомлювати, що 99% це залежатиме від самого пацієнта.

Навряд чи вдасться досягнути успіху без модифікації способу життя: зниження маси тіла та підвищення фізичної активності.

Модифікація поведінки — здоровий раціон, сон, відмова від шкідливих звичок.

Цукровий діабет на тлі хронічного стресу: звільнення від подвійного тиску

Людям, які живуть з діабетом 2 типу, життєво необхідно навчитися долати стрес. Адже доведено, що, принаймні один з гормонів стресу – кортизол – значно погіршує глікемічний контроль.

Навіть зараз необхідно намагатися, якщо не зняти повністю, то хоча б максимально знизити стрес всіма доступними методами. Це може бути прогулянка, цікава книга або улюблена музика.

Адже всім нам необхідно разом здолати випробування війни, вистояти, перемогти, а тоді – відродитися й відбудувати нашу рідну Україну!