«У них не було навіть аспірину»: визнаний у США уролог розповіла, як і чим лікувала українців, що рятуються від війни

Доктор Лора Букавіна
Доктор Лора Букавіна

«Тут не можна довго розмірковувати», — зітхає доктор Лора Букавіна, науковий співробітник онкологічного урологічного відділення онкологічного центру Fox Chase у Філадельфії. Буквально щойно вона повернулася додому з містечка, розташованого на кордоні Польщі та України.

24 лютого — в першу ж ніч, коли російські війська вторглися в Україну — MD, MPH Лора Букавіна (Laura Bukavina), яка отримала в січні нагороду ASCO Genitourinary Conquer Cancer Merit Award за дослідження в області раку сечового міхура, вирішила залишити своїх трьох маленьких синів бабусею і вирушила до зони бойових дій.

Сімʼя в Україні

«Я почувалася безпорадною. Я просто не могла зосередитися, я не могла перестати думати про свою сімʼю в Україні та про інших людей, які тікають від війни. Я сказала своєму чоловікові: давай просто поїдемо і подивимося, де найбільше потрібна наша допомога», — розповіла вона в інтервʼю Medscape Medical News.

Через два дні 37-річна Букавіна, її чоловік-українець Павло Карпін та її брат Антоній Фульмес висадилися в Польщі, навіть не маючи чіткого плану. Але троє людей із шістьма сумками, набитими ліками, були готові діяти.

Спочатку вони попрямували до Жешува, розташованого приблизно за 90 км від кордону з Україною, сподіваючись, що військові на базі США та НАТО направлять їх у вірному напрямку. «Ми просто постукали у двері та пояснили, хто ми такі. Вони сказали: Ідіть до кордону. І ми пішли».

Обʼїздивши кілька з восьми прикордонних переходів між Україною та Польщею, вони вирішили, що Медика (Medyka), розташованого приблизно за 80 км на захід від Львова, потребують їхньої допомоги найбільше.

«Перші кілька днів я була там єдиним лікарем», — згадує Букавіна.

Ситуація на кордоні

Потрібно сказати, що сумки та валізи з ліками їм ще як знадобилися! Букавіна стривожилася не на жарт, коли волонтери вручили їй картонну коробку, в якій були лише кілька бинтів та фітопрепарати.

«У них навіть не було аспірину, а один із перших пацієнтів, якого я оглядала, мав стенокардію. Тому ми зателефонували до найближчої аптеки та сказали, що нам потрібні нітрогліцерин, аспірин, інсулін, антигіпертензивні препарати, ібупрофен — усе необхідне — і я залишилася на всю ніч, намагаючись лікувати людей як могла».

Букавіна провела в Медиці два тижні, обслуговуючи кожну нічну зміну від 50 до 100 пацієнтів. За її оцінками, через всі вісім прикордонних переходів кордон перетинало від 250 до 1 000 біженців, і всі вони були виснажені дорогою, і багато людей отримали травми.

У той час як перевага при транспортуванні надавалася жінкам та дітям, багато молодих біженців, у тому числі іноземні студенти-медики, цілими днями йшли пішки за мінусової температури.

«Їхні ноги просто були збиті в кров», — згадує вона, перераховуючи мʼязові спазми, запалення, переохолодження, зневоднення, делірій, все те, свідком чого їй довелося стати. Моральні збитки були величезними: душевні травми виявлялися у вигляді панічних атак як у маленьких дітей, так і у дорослих, тому бензодіазепіни та інші седативні засоби увійшли до її основних фармацевтичних потреб.

Крім виснажених дорогою, Букавіна також надала допомогу багатьом післяопераційним хворим, які були передчасно виписані з лікарень, що працювали в небезпечних регіонах.

«Ми бачили багато жінок, які перенесли операції з приводу гінекологічних злоякісних новоутворень, які все ще мали свіжі рани та скоби», — згадує лікарка. Багатьом була потрібна обробка ран і морфін для усунення болю.

Декому потрібно було відновити курс хіміотерапії, і це вдалося реалізувати за допомогою добровольців, які змогли знайти необхідні препарати та медпослуги або Польщі, або інших прилеглих країнах.

Букавіна також згадує, що деякі педіатричні пацієнти відправлялися автобусом з українських лікарень до польських напрямків.

Рятувальники без кордонів

Після кількох днів самостійної роботи сімʼї Букавіної знайшлася нарешті підмога: до прикордонного пункту прибула медична допомога у вигляді акушерки-добровольця та бригади лікарів та медсестер з організації «Sauveteurs sans Frontières» (SSF), також відомої як «Рятувальники без кордонів». За її словами, SSF прекрасно зарекомендувала себе у Медиці.

Іноземні лікарі, які бажають стати волонтерами, повинні звʼязатися з Sauveteurs sans Frontières або з Samaritanʼs Purse.

Друга організація відкрила польовий шпиталь на українській стороні кордону. Крім того, збирає кошти на медикаменти, житло та інші потреби українців, які біжать від війни, сторінка GoFundMe, яку Лора Букавіна створила від імені «Асоціації Клівлендського Майдану».

Повернувшись до Філадельфії, Букавіна радить майбутнім лікарям-добровольцям не замислюватись над подібною місією.

«Це здійсненно. Але я вважаю, що як тільки ви починаєте надто багато розмірковувати, це стає нереальним — ви починаєте думати про роботу та дітей. Але якщо ви просто їдете, це такий зцілюючий досвід, він дійсно переносить вас в інший світ, де ви можете перезавантажити свої пріоритети».