Абетка жіночого здоров’я: щитоподібна залоза – топ-менеджер жіночого здоров’я

Що потрібно знати кожній жінці, аби почуватися здоровою й енергійною, народити здорових дітей і залишатися активною аж до щасливої старості?

Про це ThePharmaMedia розпитала кандидата медичних наук, лікаря-ендокринолога вищої категорії ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П.Комісаренка НАМН України» Олену ДОБРОВИНСЬКУ.

Метаболізм, нервова система, серце, ШКТ, імунітет та репродуктивна система – все під контролем щитоподібної залози

Сьогодні нерідко звучить твердження: «щитоподібна залоза – королева жіночого здоров’я», Ви з цим згодні?

– Щитоподібна залоза – насправді одна з найважливіших залоз внутрішньої секреції. Вона відповідає за нормальне протікання енергетичного, білкового, вуглеводного та жирового обміну; правильну роботу всіх органів та систем організму, включаючи імунну.

При дисбалансі гормонів щитоподібної залози страждає репродуктивна система – порушуються овуляція та менструальний цикл, знижується лібідо. Як наслідок, жінці складно завагітніти і виносити дитину.

Від адекватної роботи щитоподібної залози залежить повноцінний розумовий та фізичний розвиток. Тож, так, це дуже важливий орган!

Якими симптомами проявляються негаразди зі щитоподібною залозою?

– Симптоми дуже різноманітні:

• загальна слабкість, швидка втомлюваність, млявість, сонливість;
• тривожність, дратівливість чи апатія, депресія;
• незрозумілі коливання маси тіла у більшу чи меншу сторону, труднощі при зниженні ваги (попри дотримання дієти та збільшення фізичної активності);
• надмірна пітливість;
• людина може постійно мерзнути чи навпаки, відчувати припливи жару;
• порушення серцевого ритму;
• зростання рівня холестерину у крові;
• розлади травлення, діарея, запори;
• порушення менструального циклу у жінок та/або безпліддя, зниження лібідо;
• тремор (тремтіння кінцівок);
• поява яскраво вираженої набряклості;
• випадання волосся, погіршення стану шкіри та нігтів;
• дискомфорт у передній частині шиї;
• проблеми з засвоюванням нової інформації та концентрацією уваги, погіршення памʼяті.

Навіть декілька з цих симптомів здатні значно погіршити якість життя людини і свідчити про захворювання. Тож, не варто їх ігнорувати – потрібно звертатися до лікаря. Після обстеження та проведення диференційної діагностики з іншими захворюваннями, лікар призначить терапію для запобігання прогресування захворювання.

Акцент – на репродуктивне здоров’я жінки

Як пов’язані щитоподібна залоза та репродуктивне здоров’я жінки?

– Існує важлива взаємодія між тиреоїдним гормоном (ТГ) і його рецептором, присутнім на репродуктивних органах, тому дисфункція щитовидної залози може бути безпосередньою причиною менструальних розладів, а відтак і безпліддя.

Учені доволі давно виявили, що у жінок репродуктивного віку поширені як дисфункція щитоподібної залози, так і аутоімунний тиреоїдит, кожна з цих патологій окремо пов’язана з різними репродуктивними труднощами.

Однак, зазначаючи це, вчені визнають, що встановлення причинно-наслідкового зв’язку залишається складним і дотепер.

Сьогодні розглядаються різні механізми взаємозв’язку між захворюваннями щитоподібної залози та субфертильністю. Так, встановлено, що тиреоїдині гормони відіграють важливу роль у регуляції функції яєчників, отже, дисфункція щитоподібної залози може призвести до порушення менструального циклу та овуляції.

Причини субфертильності:

• жіночі фактори – 35%;
• чоловічі фактори – 30%;
• комбіновані (чоловічі та жіночі) фактори – 20%;
• причина субфертильності залишається невідомою – 15% випадків.

До яких ускладнень вагітності може призводити неправильна робота ЩЗ?

– Одна з поширених сьогодні проблем – гіпотиреоз. Він зустрічається з частотою від 2 до 4% і в основному пов’язаний з автоімунним тиреоїдитом (АІТ). А у жінок фертильного віку субклінічний гіпотиреоз зустрічається частіше, досягаючи 10%.

При цьому, клінічному гіпотиреозу притаманна низка різних гормональних змін. Так, змінений метаболічний кліренс, посилення периферичної ароматизації та зниження глобуліну, що зв’язує статеві гормони (SHBG), призводять до зниження загальної концентрації тестостерону та естрадіолу (E2) у сироватці крові, водночас їхня незв’язана фракція збільшується.

Крім того, рівень пролактину має тенденцію до підвищення, що може погіршити пульсуючу секрецію гонадотропін-рилізинг гормону (GnRH). Згодом це може призвести до овуляторної дисфункції та недостатньості жовтого тіла з низькою секрецією прогестерону. Встановлено, що порушення менструального циклу спостерігаються у 25–60% випадків у жінок з АІТ проти 10% у жінок з еутиреоїдним синдромом.

При лікуванні LT4 гормональні показники зазвичай приходять до норми, відновлюючи нормальний менструальний цикл і потенційно покращуючи фертильність.

Дотепер залишається невизначеним, чи є поширеність субклінічного гіпотиреозу вищою у жінок із заплідненням. Так саме не встановлено і будь-який шкідливий вплив субклінічного гіпотиреозу на фертильність. Різні граничні значення, що використовуються для визначення верхньої межі нормальної концентрації ТТГ, і відсутність добре спланованих проспективних досліджень призвели до суперечливих висновків.

Однак дослідники виявили зв’язок із несприятливими результатами фертильності при рівні ТТГ >4,0 мМО/л. На сьогодні не існує рандомізованих контрольованих досліджень, які б оцінювали користь LT4 щодо частоти спонтанної вагітності у жінок із субклінічним гіпотиреозом/АІТ. Серед жінок із недостатньою фертильністю з АІТ було проведено метааналіз, який включав 2 дослідження, у яких для визначення субклінічного гіпотиреозу використовували рівні ТТГ >4,0 мМО/л, виявив сприятливий вплив LT4 на вагітність після допоміжних репродуктивних технологій.

В науковій літературі також повідомлялося про:

• підвищення рівнів глобуліну, що зв’язує статеві гормони (SHBG) і естрадіолу (E2) у пацієнтів з тиреотоксикозом порівняно з еутиреоїдними жінками;
• підвищену (порівняно з пацієнтами з еутиреоїдним синдромом) секрецію ЛГ у пацієнтів з хворобою Грейвса;
• порушення менструального циклу – у 65% жінок з гіпертиреозом проти 17% у здорових осіб контрольної групи.

Крім того, якщо гіпертиреоз не лікувати належним чином, це, як правило, призводить до втрати вагітності.

Небезпека аутоімунного тиреоїдиту

У чому потенційна небезпека для здоров’я жінки аутоімунного тиреоїдиту: коли лікування потрібне, а коли ні?

– АІТ є найпоширенішим аутоімунним захворюванням у жінок  репродуктивного віку. Поширеність АІТ може варіюватися в залежності від етнічного походження, але зазвичай оцінюється приблизно в 10%. Загалом, АІТ характеризується підвищеними рівнями АТПО і асоціюється з високими (вищими) концентраціями ТТГ. Дослідження, що вивчають поширеність АІТ у жінок із недостатньою фертильністю або будь-який зв’язок між АІТ та результатами фертильності, значною мірою базуються на наявності лише підвищених рівнів АТПО.

АІТ, як правило, більш поширений у жінок, які стикаються з субфертильністю.

Метааналіз, що об’єднав 4 дослідження, показав, що антитіла до щитоподібної залози пов’язані з нез’ясовною субфертильністю у пацієнтів з еутиреоїдною хворобою. Тим не менш, механізм, що поєднує АІТ та ідіопатичну субфертильність, залишається спекулятивним.

З одного боку, ТТГ-залежний ефект може виникнути, оскільки підвищується ризик (субклінічного) гіпотиреозу у жінок з АІТ, особливо під час вагітності. Однак, немає чітких даних щодо користі лікування LT4 до зачаття для результатів вагітності у еутиреоїдних жінок з АІТ, які стикаються з субфертильністю або повторним викиднем.

З іншого боку, існує припущення, що наявність АІТ відображає загальний імунний дисбаланс, який може призвести до збою імплантації. У недавньому дослідженні було показано, що тиреоїдна пероксидаза експресується на рівнях генів і білків в ендометрії та плаценті і може пояснити більш високу частоту невиношування вагітності та безпліддя у пацієнтів з АІТ.

Крім того, інша специфічна причина субфертильності – синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – була пов’язана з АІТ.

У випадку СПКЯ правдоподібним поясненням може бути те, що поліморфізм пов’язаного із СПКЯ гена фібриліну-3 змінює активність TGF-β, регулятора імунної толерантності. У поєднанні з високим співвідношенням естрогену до прогестерону це може сприяти виникненню аутоімунітету.

Які показники і як часто потрібно контролювати, якщо жінка планує вагітність при АІТ?

– Рекомендовано всім жінкам, які звертаються за медичною допомогою для виявлення субфертильності, пройти скринінг на сироватковий тиреотропний гормон (ТТГ) та антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТПО).

Можна систематично додавати (відповідно до правил місцевого регулюючого органу) антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ).

Жінкам з рівнем ТТГ > 2,5 мМО/л та без підвищених рівнів АТПО (відповідно до місцевого референтного діапазону) рекомендовано проходити скринінг на наявність підвищеного рівня АТ — ТГ, якщо це не було проведено під час первинного обстеження.

Також, згідно міжнародними рекомендаціями, необхідно негайно розпочати лікування LT4 у разі явної дисфункції щитовидної залози.

Ми рекомендуємо лікування LT4, коли значення ТТГ ˃ 4,0 мМО/л або верхньої межі цільового діапазону.

Лікування аутоімунного тиреоїдиту

Наскільки ефективним може бути сучасне лікування?

– На етапі еутиреозу лікування зазвичай не проводиться. Виключення – вагітні або жінки, які планують вагітність, з ТТГ > 2,5 мМО/л.

При розвитку субклінічного чи явного гіпотиреозу здійснюється лікування препаратами лівотироксина.

Мета лікування – ліквідація гіпотиреозу і зменшення розмірів зоба при гіпертрофічній формі АІТ.

Доза лівотироксина натрію, яка використовується для замісної терапії явного гіпотиреозу, становить 1,6 мкг/кг/добу.

Ефективність лікування оцінюють через 4-8 тижнів. У більшості випадків, сучасна терапія дозволяє досягти ліквідації гіпотиреозу.

Низка досліджень також вказує на ефективність селеновмісних препаратів при лікуванні АІТ, яка полягає в зменшенні рівня антитиреоїдних антитіл. Але дотепер селеновмісні препарати не входять в офіційні клінічні протоколи лікування АІТ ані Американської (АТА), ані Європейської (ЄТА) тиреоїдних асоціацій.

Зазвичай контроль ТТГ у хворих на АІТ із гіпотиреозом здійснюють раз на рік чи частіше, якщо того потребує конкретна клінічна ситуація. УЗД ЩЗ також проводять один раз на рік.

Вагітним жінкам з АІТ і гіпотиреозом моніторинг рівня ТТГ здійснюють три рази протягом вагітності (у кожному триместрі).

Моніторинг рівня АТПО і АТТГ не є критерієм ефективності лікування АІТ.