Особливості застосування трансдермальних пластирів

Про них нам розповість кандидат фармацевтичних наук, старший викладач кафедри загальної фармації та безпеки ліків ІПКСФ НФаУ Ніна ДОМАР.

Інноваційні технології без знань про них – марнотратство

На українському фармацевтичному ринку трансдермальні пластирі (ТП) є лідерами серед інноваційних лікарських засобів. Їх широко застосовують для корекції різних станів як у комбінованій терапії, так і в режимі монотерапії для симптоматичного лікування.

Цікаво, що більшість споживачів навіть не здогадується, наскільки дієвим може бути вплив активної речовини лікарського засобу на організм людини в разі трансдермального введення, і тому недооцінює його.

Отже, кілька фактів для «першого знайомства»:

• введення через трансдермальний пластир (ТП) аналогічне внутрішньовенному крапельному;
• ефективність системи не залежить від стану травного тракту (ТТ);
• лікарські засоби зберігають ефективність навіть при діареї, блюванні тощо (тобто, коли пероральні ліки не працюють);
• використовувати ТП просто і безпечно – основна доза препарату міститься ззовні і лише контактує з організмом: під час проникнення активних інгредієнтів під шкіру утворюється підшкірне депо/запас лікарської речовини, з якого ліки поступово крапельно потрапляють у кров.

А ось неправильне використання цієї smart-технології може звести лікування нанівець.

Споживачі аптек найчастіше запитують:

• Що це за лікарська форма, які переваги вона має перед іншими?
• Як довго можна застосовувати ТП?
• На які ділянки тіла потрібно робити аплікацію/прикріплювати ТП?
• На які ділянки тіла НЕ можна прикріплювати пластир?
• Як прикріпити ТП, аби він не відклеївся?
• Що робити, якщо ТП відклеївся повністю або частково?

Отже, про все по черзі.

Згідно з Державною фармакопеєю України, трансдермальні пластирі – це еластичні лікарські засоби, різні за формою та розміром. Вони можуть містити одну або кілька діючих речовин. Їхнє призначення – перенесення активних інгредієнтів фармпрепарату крізь шкірний бар’єр до системного кровообігу шляхом аплікації на неушкоджену (!) ділянку шкіри.

Які трансдермальні пластирі використовують сьогодні в Україні?

Державний реєстр лікарських засобів України сьогодні налічує понад десять видів трансдермальних пластирів, серед них – контрацептиви, антинікотинові, антимігренозні засоби тощо. Їхній асортимент розширюється щороку.

Найвідоміші — трансдермальні пластирі із жіночими гормонами та НПЗП (найчастіше місять диклофенак).

Як довго може тривати терапія за допомогою трансдермальних пластирів?

Трансдермальні системи з естрадіолом або іншими гормональними системами, нікотином, наркотичними анальгетиками (наприклад, фентанілом) тощо використовують згідно з інструкцією до медичного застосування. Зазвичай лікування триває протягом 1-7 діб. Але кожен лікарський засіб має свою тривалість дії.

Як працює трансдермальний пластир?

У разі застосування пластиру діючим речовинам необхідно подолати кілька бар’єрів для того, аби потрапити у кров. По-перше – це мембрана самого пластиру (якщо він резервуарної або мембранної будови), по-друге – шкіра людини.

Адже шкіра – це найбільший орган людського організму (її площа сягає 2,5 м², а маса становить близько 9% загальної маси тіла). Шкіра виконує безліч функцій – від терморегуляції до екскреції. Але головним її завданням є захист: внутрішніх органів – від ушкодження, всього організму – від проникнення чужорідних об’єктів та хімічних речовин ззовні. Для забезпечення цієї функції шкіра людини вкрита гідроліпідною мантією, що на додаток виконує ще й бактерицидну функцію.

Слід пам’ятати про ще один бар’єр – підшкірну жирову клітковину, яка перешкоджає проникненню гідрофільних активних інгредієнтів.

Отже, вкрай важливо знати головні умови застосування трансдермальних пластирів:

• у ділянці аплікації шкіра має бути абсолютно здоровою! Це важлива передумова профілактики небажаних реакцій на застосування пластиру (алергії, опіків тощо);
• шкіра повинна бути чистою та сухою (для очищення досить промити ділянку для аплікації теплою водою без мила і будь-яких інших засобів, компоненти яких можуть взаємодіяти з діючою речовиною й іншими допоміжними компонентами препарату, що вводиться трансдермально);
• висушувати шкіру потрібно обережними промокальними рухами, аби не розтягувати/травмувати її, збільшуючи чутливість;
• добре висушена шкіра – запорука надійної адгезії пластиру.

Виняток з правил, наведених вище, може становити лише інструкція до медичного застосування конкретної трансдермальної терапевтичної системи.

Як прикріпити пластир, аби він не відклеївся, і що робити, коли це сталося?

Для забезпечення надійної адгезії не можна торкатися клейкої поверхні пластиру. Це також дасть змогу уникнути обсіменіння мікроорганізмами (забруднення) ТП.

Якщо ж до аплікації клейка поверхня пластиру була пошкоджена, використовувати ТП не можна!

Після відкриття первинного упакування та зняття захисної плівки пластир негайно використовують – прикріплюють на шкіру, не торкаючись клейкої поверхні пластиру. Для надійнішої фіксації пластир тримають під оклюзією (притискають), особливо з країв.

Трапляється, що в процесі використання невеликий (до кількох міліметрів) шматочок пластиру відклеюється. Це можна виправити, додатково закріпивши його фіксуючим (звичайним медичним) пластиром. Але якщо відклеїлася велика частина пластиру, або він відклеївся повністю, його необхідно утилізувати, замінивши на новий.

Місце аплікації пластиру потрібно змінювати під час кожного наступного його використання. Адже гідроліпідна мантія шкіри під час застосування пластиру зазнає ушкоджень, тож для її самостійного відновлення потрібен певний час.

Куди можна прикріплювати трансдермальний пластир, а куди – НІ?

Загалом, кожен виробник надає свої рекомендації щодо місця аплікації конкретного пластиру. Це може бути плече, передпліччя, верхня частина грудної клітки, спина, живіт, стегно тощо.

• Не можна застосовувати пластир, якщо на тій ділянці, де заплановано аплікацію, є складочки шкіри, активний контакт (тертя) з одягом тощо, через що пластир може зсуватися, заломлюватися, перегинатися.
• Не можна вдаватися до жодної іншої дії, окрім підстригання волосся ножицями, якщо ділянка, де потрібно прикріпити пластир, міститься на волосистій частині тіла. Адже будь-які методи епіляції призводять до ушкодження волосяних цибулин та шкіри.
• Не можна також самостійно утилізувати деякі пластирі: їх слід згорнути після використання липким боком усередину і передати потім лікареві, який призначив цей засіб, оскільки такі ліки підлягають спеціальному обліку. Це стосується ТП, які містять наркотичні анальгетики.

Чи можна мочити трансдермальний пластир?

Водні процедури дозволені під час використання практично всіх ТП. Але, щоб запобігти відклеюванню пластиру під час приймання душу або плавання в басейні тощо, його можна додатково закріпити по краях фіксуючим пластиром.

Не можна заліплювати весь пластир, адже внаслідок цього виникає «парниковий ефект», що створює певні ризики пошкодження шкіри і зниження ефективності лікування.

Ефективне застосування трансдермальних пластирів: коротко резюмуємо

Отже, правильний спосіб застосування трансдермальних пластирів – надзвичайно важливий чинник, який визначає як ефективність, так і безпечність терапії.

Ділянка шкіри, на яку буде прикріплено пластир, повинна бути здоровою, чистою та сухою. На час лікування слід відмовитися від використання будь-яких косметичних засобів з догляду за шкірою.

Потрібно ретельно обирати ділянку шкіри для аплікації.

У жодному разі не можна використовувати пошкоджений пластир.

Вичерпна інформація щодо застосування кожного конкретного пластиру міститься в інструкції до його медичного використання. З нею потрібно уважно ознайомитися, перш ніж застосовувати трансдермальний пластир.

У разі дотримання цих простих правил лікування за допомогою трансдермальної терапевтичної системи у формі пластиру буде максимально ефективним.