Борщівник і рослини-фотосенсибілізатори: і отрута, і ліки

Борщівник – широко відома «біологічна зброя», яке всупереч багаторічним спробам викорінення, все ще значно поширена в Україні. Борщівник (Сосновського та інші його види) можна знайти навіть у великих індустріальних містах! Напевно, усі знають про те, що торкатися його в жодному разі не можна – такі контакти небезпечні хворобливими опіками. Куди цікавіше те, що фототоксічность сполук, які виявляють у борщівнику, використовують у дерматології як ліки.

Та й про те, що схожі реакції на шкірі можуть спровокувати лайм та інші цитрусові або навіть петрушка, згадати теж варто.

Зброя борщівника: захисні «опікові» речовини

Одразу спойлер: згадані вище рослини об’єднує те, що всі вони здатні виділяти сік, що містить фуранокумарини, які безпосередньо провокують опіки, індуковані ультрафіолетом, – фотодерматити.

У соку борщівника містяться абсолютно «забійні» фуранокумарини: бергаптен, метоксален, псорален. Саме це тріо провокує опіки на шкірі, які потім перетворюються в пухирі та позначки на шкірі, які довго не зникають. До того ж ці фуранокумарини ще й визнані канцерогенами, і найнебезпечніший з них – метоксален. Щоправда, для того щоб вони проявили канцерогенні властивості, необхідна ще одна умова – опромінення «довгохвильовим» ультрафіолетом (UVA). (Механізм утворення опіків ми розглянемо нижче.)

Є гіпотези, що фуранокумарини виробилися в рослин для захисту від конкуруючих видів, травоїдних тварин, а також грибів. І якщо подивитися на можливості цих фітосполук, то гіпотеза здається правильною. Наприклад, метаболіти, що синтезуються рослиною у відповідь на стрес/контакт (ті ж псорален, бергаптен і метоксален), токсичні для більшості грибів.

Фурокумарини наявні не тільки в інвазивному борщівнику, а й в інших, приємніших, рослинах – наприклад, родини зонтичних, а також рутових, тутових і навіть бобах і цитрусових фруктах! Так-так, знайомі нам лимони, апельсини і лайм містять значні кількості фурокумарини (в ефірних оліях). Найбагатший на фуранокумарини лайм – у деяких людей під час контакту з ефірною олією цього фрукта розвивається фотодерматит, повʼязаний з лаймом. Іноді цей стан у розмовній мові називають «хворобою лайма», але це не справжня хвороба Лайма (тобто бореліоз).

Тяжчі реакції (дерматит Берлока – бурі плями різного розміру і форм, що виникають після використання деяких парфумерних продуктів під впливом ультрафіолету) може спричинити ефірна олія бергамотового апельсина, який лідирує за вмістом бергаптену.

Борщівник – зонтична рослина, а отже, він близький родич кропу, петрушки, селери, фенхеля і моркви. У зелені всіх цих приправ містяться фуранокумарини, концентрації яких значною мірою варіюють залежно від умов вирощування та зберігання.

Ну і, нарешті, тутові: серед них лідер за вмістом фуранокумаринів – інжир. На щастя, стиглі плоди інжиру нешкідливі, побоюватися потрібно тільки соку листя або зелених фіг.

Як розвиваються опіки після контакту з борщівником

Фуранокумарини, які ми згадували вище, – потужні фотосенсибілізатори, тобто вони різко підвищують чутливість шкіри до ультрафіолету. До речі, так само «чинять» і деякі ліки.

У випадку з борщівник або іншими фуранокумариновими рослинами шкірна реакція починається після потрапляння соку на шкіру та подальшого опромінення сонячним світлом – фототоксичність речовини можна активувати тільки в такий спосіб.

Під впливом ультрафіолету молекули фуранокумаринів вступають у реакцію з деякими клітинними компонентами, що містять подвійний звʼязок (наприклад, азотисті основи ДНК в епітелії). Ці «відносини» виливаються в утворення побічних продуктів із токсичними й імуногенними властивостями, що запускають каскад запальних реакцій.

Результат проявляється на шкірі у вигляді червоних плям, свербежу і печіння. Послідовне прогресування від еритеми до пухирів, еквівалентних опіковим ураженням першого-другого ступеня, зміна кольору шкіри – добре описана клінічна тріада.

Зазвичай опіки від борщівника проявляються протягом першої доби після впливу і досягають піку через 2-3 доби. Пухирі після опіків утворюються протягом двох діб. Після пухирів на шкірі залишаються кольорові «позначки» (гіперпігментація), що часом не зникають кілька (!) років.

Дотик борщівника: профілактика і лікування фототоксичних реакцій

Зрозуміло, потрібно уникати навіть мінімального контакту з настільки небезпечним рослиною. Перед прогулянкою в зонах зростання небезпечної рослини, потрібно підібрати гардероб: ніяких шортиків і майок – тільки штани та сорочки з довгим рукавом.

Якщо контакт все ж трапився, варто знати, як знешкодити сік борщівника: ретельно змити звичайною водою, бажано холодною, а ще краще – водою з лужним рН (наприклад, з додаванням бікарбонату натрію) або просто лужною мінералкою. Якщо води немає, постарайтеся не «активувати» опік: прикрийте уражену шкіру від сонця і приховуйте її від ультрафіолету ще кілька днів (як мінімум щільним одягом).

Чи варто нагадувати, що шкіру завжди слід захищати від ультрафіолету за допомогою сонцезахисного крему (а його теж потрібно підбирати розважливо, обов'язково з фільтром проти UVA). Ділянки шкіри, які зазнали впливу соку борщівника, необхідно змащувати санскрином з SPF 30 і вище.

Опік після борщівника: чим лікувати?

Якщо ж захиститися до ладу не вдалося, і сік борщівника все-таки зустрівся із сонячним випромінюванням, залишається варіант симптоматичної терапії. Неприємні симптоми усувають протизапальними та протисвербіжними топічними препаратами.

Можна використовувати топічні кортикостероїди, але тільки коротким курсом і тільки на цілому шкірному покриві. Щоб знизити дозу стероїдів, краще поєднувати їх з емольєнтами – зволожувальними засобами, які зазвичай регулярно застосовують при екземі й сухості шкіри.

Допомагають холодні компреси, які прикладають до опіків на 20 хвилин 4-6 разів на день.

Після загоєння для усунення гіперпігментації можна застосовувати відбілювальний крем.

Ліки «з борщівника»

Наостанок було б справедливо сказати кілька хороших слів про «поганий борщівник». Точніше, про його фотосенсибілізатори, адже фурокумарини використовують у медицині на благо вже кілька десятиліть (щоправда, дуже обережно).

1. Метоксален існує у вигляді окремого лікарського засобу (МНН та сама – метоксален), який використовують у лікуванні вітиліго (він заповнює меланоцитами «прогалини» на шкірі, вирівнюючи пігментацію), а також псоріазу й екземи.
2. Псорален – у дерматології, він є першою літерою в абревіатурі фотодинамічної терапії PUVA (псорален + хвилі UVA). Псорален разом з іншими фурокумаринами входить до складу топічних і пероральних ліків, які використовують при вітиліго та вогнищевій алопеції в комбінації з PUVA. Метаболіти псоралену володіють імуномодулювальними властивостями.
3. Бергаптен також використовують у комбінованої терапії вітиліго і псоріазу. За деякими даними, бергаптен безпечніше двох вищевказаних фурокумаринів у сенсі побічних ефектів. Бергаптен також застосовують для «тренування» чутливої шкіри, підвищуючи її стійкість до ультрафіолету. Є наукові роботи, у яких бергаптен розглядають як засіб профілактики пухлин шкіри, індукованих ультрафіолетом (наприклад, тих, що виростають з актинічних кератозів).