Як працюють аптеки та система націнок на ліки в Туреччині?

Туреччина має жорстко регульовану систему, яка забезпечує уніфіковані ціни по всій країні, незалежно від того, де саме пацієнт купує ліки – в центрі Стамбула чи у віддаленій сільській місцевості. Як працюють аптеки? Які націнки дозволені для аптек і дистриб’юторів? І чи справді така система вигідна всім учасникам ринку?

Як працює аптечний бізнес у Туреччині?

Головна відмінність турецького аптечного ринку – заборона на аптечні мережі. На відміну від ЄС чи США, де великі корпорації контролюють значну частку аптечного сегмента, у Туреччині діє принцип «один фармацевт – одна аптека». Це означає, що кожна аптека повинна належати дипломованому фармацевту, й він не має права володіти більше ніж одним аптечним закладом.

Також існує обмеження на кількість аптек у кожному регіоні: одна аптека на 3 500 жителів. Це створює контрольовану конкуренцію, яка, з одного боку, допомагає уникнути надлишку аптек у великих містах, а з іншого – обмежує кількість точок продажу в густонаселених районах.

Щодо власної цінової політики – аптеки практично не мають свободи у встановленні цін. Усі ціни на рецептурні ліки жорстко регулюються державою, тому пацієнти не знайдуть суттєвої різниці у вартості ліків між різними аптеками.

Як працює система націнок?

Регулювання націнок на рівні виробника, дистриб’ютора та аптеки

На відміну від багатьох інших країн, де аптеки можуть самостійно встановлювати націнки, Туреччина запровадила прогресивну шкалу регульованих націнок. Чим дорожчий препарат – тим нижча дозволена маржа.

Фіксовані націнки для дистриб’юторів:

• 9% – для препаратів вартістю до 15 TL (~0,50 долара)
• 8% – для препаратів від 15 до 30 TL (~0,50–1 долар)
• 6% – від 30 до 100 TL (~1–3,5 долара)
• 4% – від 100 до 200 TL (~3,5–7 доларів)
• 2% – понад 200 TL (~7+ доларів)

Фіксовані націнки для аптек:

• 25% – для ліків дешевших за 15 TL (~0,50 долара)
• 22% – від 15 до 30 TL (~0,50–1 долар)
• 18% – від 30 до 100 TL (~1–3,5 долара)
• 13% – від 100 до 200 TL (~3,5–7 доларів)
• 12% – понад 200 TL (~7+ доларів)

Таке прогресивне зменшення націнки гарантує, що дорогі ліки не будуть мати величезних комерційних надбавок, а аптеки отримуватимуть більше прибутку від продажу дешевих препаратів.

Як система ціноутворення впливає на аптечний бізнес?

1. Фіксований курс євро та його вплив на ціни

Вартість імпортних препаратів у Туреччині визначається через референтне ціноутворення, тобто прив’язку до цін у п’яти країнах ЄС (Іспанія, Італія, Греція, Франція, Португалія). Однак Туреччина штучно занижує курс євро для фармацевтичного ринку.

У 2023 році державний курс євро для розрахунку цін на ліки був 17,55 TRY/€, тоді як ринковий курс євро був ≈32 TRY/€. Це означає, що міжнародні компанії отримували майже вдвічі менше прибутку при продажу своїх препаратів у Туреччині, що спричинило проблеми з імпортом дорогих препаратів.

2. Обмежена можливість демпінгу

Оскільки аптеки не можуть встановлювати власні ціни на рецептурні ліки, конкуренція між ними обмежується сервісом та доступністю товарів, а не ціноутворенням. Це робить систему прозорою та зменшує спокусу штучно завищувати ціни.

3. Мінімізація аптеками продажу малоприбуткових ліків

Через низькі регульовані націнки аптеки часто не зацікавлені в продажу дуже дешевих ліків, оскільки отримують з них мінімальний прибуток. Це інколи призводить до ситуацій, коли деякі препарати зникають з аптек, оскільки їх не замовляють у дистриб’юторів.

Висновки: ефективність моделі

Плюси системи націнок:

• Уніфіковані ціни по всій країні.

1. Пацієнти захищені від надмірних націнок на дорогі ліки.
2. Аптечний бізнес залишається стабільним та контрольованим.
3. Зменшена роль аптек у ціноутворенні сприяє прозорості ринку.

Мінуси системи:

• Дефіцити деяких препаратів через низьку прибутковість їх продажу.

1. Міжнародні компанії обмежують постачання дорогих препаратів через невигідний курс євро.
2. Аптеки не можуть гнучко регулювати асортимент, оскільки немає механізмів компенсації збиткових продажів.

У цілому, турецька система націнок та ціноутворення забезпечує доступність ліків для населення та контроль над ринком, але створює виклики для імпорту та розширення аптечного бізнесу. Туреччина демонструє цікавий кейс суворого державного регулювання, який може бути корисним для аналізу іншими країнами.