Зміни в БПР можуть торкнутися фінансування, нарахування балів й діяльності провайдерів

Зміни в БПР можуть торкнутися фінансування, нарахування балів й діяльності провайдерів

Нинішній рік для БПР – особливий: у зв’язку з ВС призупинено атестацію, бали стали необов’язковими, відрядження для підвищення кваліфікації не рекомендовані. Однак попит на нові знання у медиків та фармацевтів зріс.

Чи впорається з цим парадоксом система, чи виграли від того слухачі й які зміни їх чекають у наступному році, — розповідає професор Національного університету охорони здоров’я Україні ім. П.Л. Шупика Вікторія ТКАЧЕНКО.

Вікторія Ткаченко /Фото із особистого архіву
Вікторія Ткаченко Фото із особистого архіву

Навчання — тільки у вільний від роботи час

Які перешкоди в проходженні БПР існують на сьогодні для лікарів та фармацевтів, зважаючи на умови воєнного стану і без них?

— Основною перешкодою в проведенні та проходженні БПР, особливо заходів, які згідно з Постановою КМУ № 725 вимагають особистої участі слухачів (симуляційний тренінг, тренінг з опрацювання практичних навичок), є небезпека ракетних обстрілів. Відсутність облаштованих для навчання в умовах війни приміщень (з відповідною вентиляцією, обладнанням, інтернетом тощо), впливає на можливості організації очних заходів. Тож частіше провайдери взагалі відмовляються від них і проводять дистанційні – фахові школи, семінари, майстер-класи. Таким чином, слухачі відчувають дефіцит можливостей відпрацювати практичні навички, особливо ті, які вимагають командної роботи.

Наступна перешкода: згідно з вказівками МОЗ та у зв’язку з дефіцитом медичних кадрів, відрядження для підвищення кваліфікації, в тому числі й БПР, на період воєнного стану не рекомендуються. Та навіть дистанційні заходи передбачають відрив від виробництва, а більшість з них відбувається саме в робочий час слухачів. На сьогодні Постановою КМУ № 725 зазначено, вони мають брати участь у дистанційних заходах БПР лише у режимі реального часу, а це неможливо, якщо час проведення заходу й роботи лікаря збігається. Тож часто слухач лише формально присутній на навчанні, і таким чином мета підвищення його кваліфікації не досягається.

Ще однією перешкодою в умовах воєнного стану можна назвати зміни до наказу МОЗ № 446, якими скасовано обов’язковість отримання балів БПР у 2022 році. Тому керівники медзакладів та відділи кадрів на разі не сприяють підвищенню кваліфікації працівників. Хоча умови воєнного стану навпаки диктують необхідність підвищення знань, зокрема, з особливостей надання допомоги під час війни та з військової медицини. Такі можливості мала б забезпечити лікарям держава.

І головне щодо перешкод в цілому, незалежно від воєнного стану: в Постанові КМУ № 725 зазначено, що всі лікарі та фармацевти обов’язково мають отримувати 50 балів БПР щорічно. Тоді чому держава не забезпечує їх можливістю виконати таке зобов’язання безоплатно і слухач або заклад повинні сплачувати за це з власної кишені?

Чи планується щось змінити в цьому та інших напрямках найближчим часом?

— У жовтні 2022 року МОЗ анонсувало розробку (за підтримки USAID) пакету змін до всіх нормативних документів щодо БПР, передусім Постанови № 725. Ці зміни заплановано запровадити до 01.01.2023 р., тому правила гри можуть суттєво змінитися. Серед анонсованого: можливість державного фінансування для отримання 50 балів БПР медикам та фармацевтам, можливість проходити БПР у вільний від роботи час, а також зарахування балів за перегляд попередньо записаних відеоматеріалів за умови підтвердженої реєстрації й участі у заході. Також планується переглянути таблиці кількості балів БПР, і внести певні зміни щодо діяльності провайдерів.

Як удосконалити дистанційну освіту

А що вже на сьогодні змінено у звʼязку з введенням воєнного стану?

— З введенням воєнного стану МОЗ України внесло зміни до наказу № 446 щодо особливостей отримання і зарахування балів БПР. А саме, у п. 5 зазначено, що:

  • мінімальна їх кількість, яка має бути підтверджена за річний період, у 2022 році не є обов’язковою;
  • для атестації у 2023 році необхідно подати щонайменше 100 балів БПР, отриманих у 2020-2022 рр.;
  • для атестації у 2024 році — щонайменше 100 балів, отриманих у 2020-2021 рр., та щонайменше 50, отриманих у 2022-2023 рр.

Також у п. 11 вказано, що:

  • термін дії посвідчень про кваліфікаційну категорію та сертифікатів лікаря-спеціаліста, який спливає у період дії воєнного стану, та протягом 60 днів з дня його припинення або скасування, продовжується на один рік;
  • обмеження частки балів професійного розвитку за дистанційною формою навчання, передбачені у п. 2.4 додатка 4 до Порядку проведення атестації лікарів, затвердженого наказом 446, не розповсюджуються на обов’язковий щорічний мінімум балів для чергової атестації до 2024 року.

Дистанційні заходи – це вимушений крок на період війни чи перспективна складова БПР?

— Дійсно, із запровадженням воєнного стану основна кількість навчальних заходів відбувається переважно дистанційно. Втім, ця форма навчання офіційно запроваджена в Україні понад 10 років тому, а найбільшого досвіду набуто під час пандемії COVID- 19. Тому наразі збільшення обсягів дистанційного навчання не спричинило додаткових викликів. Однак воно має свої обмеження: неможливо надати необхідний обсяг знань з певної тематики лише «на відстані», особливо це стосується практичних аспектів. Та й самому слухачу краще відпрацювати нові знання в групі, на власному досвіді, під наглядом викладача, що теж не завжди вдається онлайн.

Тож дистанційне навчання не замінить очного, воно лише стане його ефективним доповненням. Розвиток інформаційних технологій та цифровізація вимагають від нас залучення сучасних новітніх засобів та підходів в освіті, тож це не лише вимушений крок сьогодення, а й перспектива. Однак говорячи про неї передусім потрібно дбати про забезпечення якості дистанційної освіти.

Зокрема, технічне забезпечення дистанційних заходів БПР має відповідати належним вимогам. Не всі провайдери проводять такі заходи на високому технологічному рівні, від чого страждає якість навчання. З іншого боку, ми бачимо, що провайдери не завжди можуть проконтролювати активну участь слухачів, їхню увагу та реакцію під час такого навчання. До того ж не всі слухачі й викладачі добре володіють навичками застосування технічних можливостей та інформаційних технологій, що не дає змоги об’єктивно оцінити засвоєння отриманих під час дистанційного навчання знань та вмінь.

Чи завжди «більше» означає «краще»

Чи на разі існують дієві важелі впливу та контролю за якістю БПР в цілому?

— Сьогодні до провайдерів, які є закладами вищої та післядипломної освіти, висунуто дуже багато вимог щодо забезпечення якості дистанційного навчання, — вони прописані в нормативних документах, в тому числі у вимогах ліцензування, акредитації, у вимогах до кваліфікації викладачів, оснащення, академічної доброчесності тощо.

Також є певні структури, які періодично перевіряють відповідність цим вимогам, — МОН, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, додаткові організації з контролю системи управління якістю за стандартами ISO, EFQM тощо. Отже, за якість дистанційного навчання, в тому числі заходів БПР, у таких провайдерів можна не турбуватися.

Однак, згідно з постановою КМУ в ролі провайдерів БПР сьогодні можуть виступати будь-які організації (асоціації, приватні компанії тощо), яких чинне законодавство не зобов’язує отримувати ліцензії на освітню діяльність, проходити акредитацію, підтверджувати кваліфікацію та професіоналізм викладачів/лекторів/тренерів, та кваліфікацію щодо проведення дистанційного навчання, підтверджувати відповідність вимогам оснащення. До всього вони не мають певних юридичних обмежень щодо своєї діяльності та фінансових потоків, на відміну від закладів освіти.

При цьому в нашій державі поки що не створено контролюючих органів, на зразок Акредитаційних Рад безперервної медичної освіти в Європі та США, тому якість БПР від діяльності таких провайдерів може значно постраждати, особливо за умов дистанційної форми навчання.

Тож перспективами розвитку дистанційного навчання в системі БПР у цьому аспекті є, по-перше, створення єдиних вимог і однакових підходів для всіх провайдерів (будь-якої форми організації), включаючи дотримання вимог щодо дистанційної освіти, по-друге, створення додаткової контролюючої організацій з контролю якості БПР. Бо нерівні умови конкуренції провайдерів, які існують сьогодні створюють великий ризик втрати високопрофесійних провайдерів.

Шлях до забезпечення якості післядипломної освіти і БПР один — чіткі вимоги та правила гри, градація провайдерів і об’єктивний контроль їх діяльності.

Інструкція з вибору провайдера: на що орієнтуватися

Чи вільні лікарі та фармацевти у виборі провайдера та як радите перевірити їм його «надійність», аби не викинути гроші «на вітер».

— На сьогодні всі провайдери, які виконали вимоги постанови КМУ № 725, включені до офіційного реєстру МОЗ, який розміщено на сайті Центру тестування МОЗ України. Тому, якщо хочете бути упевненими, що отримаєте бали БПР за захід, зробіть кілька кроків:

  1. Перегляньте цей реєстр, аби пересвідчитися, що в ньому є бодай один з організаторів заходу. До речі, запланованими з наступного року змінами передбачено оновлювати реєстр провайдерів щорічно, тож пильнуйте.
  2. Перегляньте на тому ж сайті реєстр заходів БПР, чи є в ньому той, який ви збираєтеся відвідати.
  3. Обирайте провайдера, який вже має хорошу репутацію у сфері медичної/професійної освіти, довів свою доброчесність та якість діяльності. Або ж обирайте захід з авторитетними спікерами.

Нині МОЗ удосконалює електронну систему реєстрів, тому планується спрощення перших двох кроків. А у разі проходження всіх трьох, може бути впевненими, що бали БПР ви отримаєте. Чи отримаєте ви при цьому якісні знання – питання набагато складніше, знову ж таки через відсутність на державному рівні вимог та системи контролю й забезпечення якості освіти стосовно заходів БПР та відповідної контролюючої організації. Тому лікар чи фармацевт повинен розуміти відмінності між провайдерами, коли робить свій вибір, аби отримати якісні знання, а не викинути гроші «на вітер».

Таблицю балів БПР планується удосконалити

Дехто стверджує, що нарахування балів за різні види заходів несправедливий. Що саме потрібно врегулювати?

— Дискутувати з приводу вагомості тих чи інших видів і заходів БПР можна довго. Я вважаю найбільшою несправедливістю те, що при цьому не враховується статус і рейтинг провайдера. Також нечітко визначено поняття «1 день навчання» — має бути вказано, скільки це годин. Не зрозуміло, скільки балів зараховувати, якщо захід триває менше 1- го дня, тобто скільки балів за 1 годину навчання. До того ж 1 година астрономічна відрізняється від академічної.

Несправедливим є й те, що для доповідачів/спікерів/тренерів за захід нараховується менше балів, ніж для слухачів. Адже щоб підготувати доповідь, треба вивчити велику кількість літератури, проаналізувати її, розробити презентацію й викласти тему у зрозумілому для слухачів форматі, отже опанувати тему досконально. Слухач же засвоює зазвичай лише частину пасивно отриманої (на слух) інформації. Тому доповідачу за проведення такого заходу необхідно надавати більше балів. Але у випадку, коли тренера навчено за готовими матеріалами, і він лише переповідає інформацію, йому справедливо зарахувати менше балів, ніж слухачам. МОЗ анонсувало внесення змін до таблиці балів БПР у наказі № 446, тож сподіваємося, що ці аспекти також будуть враховані.

Згаданим наказом рекомендовано призупинити атестацію медичних та фармацевтичних працівників. Як це вплинуло на відвідування слухачами заходів БПР і які серед них є найпопулярнішими?

— Призупинення атестації, як і необов’язковість балів у 2022 році та рекомендації щодо обмеження відряджень знизило активність щодо отримання балів БПР, але не зменшило попит на нові знання, особливо щодо надання медичної допомоги в умовах воєнного стану. Тобто саме виклики сьогодення (військові дії, окупація, обмеження доступу до меддопомоги, психоемоційні зміни, загострення хронічних станів, надання невідкладної допомоги при вогнепальних ураженнях, загрозах застосування різних видів зброї тощо) стали найбільшим стимулом щодо отримання нових знань.

Для прикладу, наш університет лише у березні-червні провів 724 волонтерських заходи з такої тематики, їх відвідали понад 45 тисяч слухачів! На жаль, МОЗ таку потребу не врахував і щоб зекономити бюджетні кошти скасував необхідність отримання балів БПР, що призвело до скорочення фінансування закладів медичної освіти, отож, і до скорочення високопрофесійних кадрів. Як будемо відновлювати кадровий потенціал, коли потреба після закінчення воєнного стану знову зросте — невідомо.

За яким зразком вибудовується нова модель БПР в Україні, чи застаріла існуюча?

Порівняно з українською система БПР в країнах Європи та США має незначний досвід.

В Україні перші спроби запровадження БПР припадають на кінець 80-х років ХІХ ст., а в період української державності (1917–1919) ініційовано створення Клінічного Інституту для удосконалення лікарів (нині Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л Шупика), потім з’явилися Харківська і Запорізька академії післядипломної освіти, тобто мережа забезпечення БПР.

У США безперервна медична освіта почала зароджуватись лише наприкінці двадцятих років ХХ ст., а обов’язковою стала наприкінці 60 -х років. Лише у 1981 році було створено загальну Асоціацію безперервної освіти та Раду з акредитації безперервної медичної освіти (ACCME®) для нагляду за акредитацією установ, які забезпечують безперервну медичну освіту, та контролю відповідності заходів встановленим стандартам.

На європейському рівні відповідну Раду (EACCME) створено в 1999 році – на тлі переходу від добровільного до обов’язкового БПР та на підставі американського досвіду. UEMS-EACCME® розпочала свою діяльність у січні 2000 року щодо акредитації очних освітніх заходів шляхом присудження європейських кредитів БПР, а у квітні 2009 року почала акредитацію електронних навчальних матеріалів.

Як бачите, в Україні існувала більш розвинена система з більш високим рівнем якості БПР та післядипломної освіти, яка контролювалась на рівні держави (МОН і МОЗ) щодо відповідності міжнародним вимогам і стандартам.

За кордоном розвиток БПР пішов іншим шляхом. Відвідуючи закордонні конференції, деякі з них важко назвати якісними щодо отримання нових корисних знань, хоча вони мають акредитацію EACCME та ACCME. Тож наразі готуючись до євроінтеграції, важливо зберегти цінність вітчизняного більш ніж 150-річного досвіду якісного БПР, забезпечити рівні умови й вимоги до всіх провайдерів, або запровадити їх градацію за рівнем освіти чи дотриманням вимог, а також створити вітчизняну Акредитаційну Раду безперервної медичної освіти, яка сприятиме інтеграції вітчизняної системи БПР з Європейською і Американською, що забезпечить можливість взаємозарахування балів/кредитів.