Собаки запобігають розвитку екземи у маленьких дітей

Фахівці з Единбурського університету провели аналіз даних з декількох клінічних досліджень із сукупною вибіркою 25 339 осіб, перевіривши взаємодію між 24 найважливішими генетичними варіантами, повʼязаних з екземою, і 18 екологічними факторами.

rs10214237 – один із таких генетичних варіантів, що визначає розвиток екземи (атопічного дерматиту). Він розташований на 5-й хромосомі поблизу гена, який кодує IL-7R (рецептор інтерлейкіну-7).

Передусім автори виявили значущі взаємодії між кількома факторами навколишнього середовища (застосування антибіотиків, наявність в домі котів чи собак, грудне вигодовування, наявність старших братів чи сестер, куріння тощо) та генетичними варіантами, пов’язаними з атопічним дерматитом. Втім, єдиним екологічними фактором, який показав значущу кореляцію з генетичним «атопічним» варіантом, був контакт із собаками.

У дітей, генетично схильних до розвитку екземи через наявність rs10214237, які не мали контакту з собаками у ранньому віці (в пренатальному періоді або в перші 2 роки життя), спостерігався підвищений ризик розвитку цього алергодерматологічного о захворювання.

Лабораторні тести показали, що контакт із епітелієм шкіри собак модулює імунну сигналізацію залежно від генотипу. Зокрема, спостерігалося зниження експресії IL-33 та TSLP (тимусного стромального лімфопоетину) – відомих маркерів запалення шкіри, також активація протизапального цитокіну IL-10. Це вказує на ймовірний механізм зменшення гіперсенсибілізації шкіри завдяки контакту з собаками

Автори роботи підкреслюють, що ці дані ще не готові для впровадження у практику, проте вони вказують на перспективний напрямок подальших досліджень, які допоможуть розробити нову стратегію профілактики для дітей, генетично схильних до розвитку екземи.