Американська система підготовки лікарів проти європейської

Американська система підготовки лікарів проти європейської

Інтерв'ю з Хоакімом Бельмунтом, онкологом, керівником Онкологічного інституту університетського госпіталю «Дешеус» (Іспанія) і Центру раку сечового міхура Інституту Dana Farber Cancer Гарвардського університету.

Тетяна Приходько, «Ваше здоров'я»

Українська медична система наразі проходить складний шлях спроб реформування, й освітній процес не є винятком. Безумовно, від підвищення якості освіти медичного персоналу всі тільки виграють, але чомусь у нашій країні полюбляють обирати найскладніші шляхи до змін, до яких, власне, не готові ані самі лікарі, ані система охорони здоров’я в цілому.

—Лікарю, ви практикуєте і в Америці, і в Європі. У чому, на вашу думку, найсуттєвіші відмінності між цими системами охорони здоров’я?

— Вони мають кілька принципових відмінностей. Так, у Сполучених Штатах є певна державна частка медичного страхування, і більшість працюючого населення має Medicare — система розрахована на людей віком понад 65 років. На відміну від обов’язкового лікарняного додаткове страхування відбувається на добровільній основі. Середня сума відшкодовуваних коштів на обслуговування одного пацієнта за програмою лікарняного страхування становить 3689 дол., а за програмою додаткового — 2915 дол. Медичні послуги у США одні з найдорожчих у світі, тому програма Medicare не здатна пок­рити 100% вартості медичної допомоги.

Якщо ж говорити про Європу на прикладі Іспанії, то тут працює державна система страхування, котра покриває абсолютну більшість вартості медичних послуг. Щоб зрозуміти, у чому різниця, розглянемо приклад моєї родини. Частину року ми мешкаємо в Америці, решту — удома, у Барселоні. Так ось у Штатах наша родина із трьох осіб щомісяця виплачує 2,5 тис. дол.! Проте це ще мізер, адже в мене величезні «знижки» у своєму медичному центрі як у практикуючого лікаря. А спілкуючись щодня з американськими пацієнтами, я добре розумію: дозволити собі таке страхування може лише дуже заможна родина. Так, у Нью-Йорку, Бостоні чи Вашингтоні є такі сім’ї — у них, як правило, проблем із медичним обслуговуванням не виникає. Саме для них побудовані ті шикарні госпіталі-хмарочоси, які показують у кіно, їм доступні й інноваційні препарати для імунотерапії раку. Проте переважна більшість американців просто не може собі цього дозволити, а отже, система вкрай невдала й розрахована лише на багатіїв. Я лікар, і ви можете мені повірити: більшість американців залишаються взагалі без медичної допомоги.

А в Іспанії ми просто платимо податки, які розподіляються на різні потреби країни, у тому числі й на охорону здоров’я.

— Чи доступна іспанцям експертна медична допомога, наприклад, та сама імунотерапія раку?

— Іспанське державне страхування, звичайно, покриває величезний спектр потреб, і з експер­тною допомогою проблем немає. Якщо людині знадобиться якесь складне оперативне втручання, то його зроблять обов’язково! Проте ви маєте рацію: такі дороговартісні препарати, як імунотерапевтичні ліки проти онкологічних зах­ворювань із доведеною ефективністю, доступні не всім. У цьому випадку держава обирає тих пацієнтів, котрим таке лікування конче необхідне й імунотерапія абсолютно показана. Цим людям ми проводимо її безкоштовно. А препарати, які ще не апробовані взагалі, отримати за державний кошт неможливо. Проте можна звернутися до приватного онкологічного госпіталю й придбати їх за власний кошт, адже медичне страхування не спустошує кишень іспанців, як це відбувається в Америці.

— А як щодо підготовки лікарів в Америці та Європі: прокоментуйте славнозвісний іспит United States Medical Licensing Examination (USMLE).

— Це надзвичайно суворий і парадоксально жорсткий іспит. Мені, відомому у Європі професору, також довелося його складати, інакше ані ліцензії, ані доступу до пацієнтів я не мав би. У свої 45 років я сидів поруч із 25-річними випускниками вишів. USMLE — це чотири іспити, так звані кроки. Step 1 оцінює обізнаність лікаря в базових науках — він найважчий, адже вимагає широкого спектра знань. Крок складається із 350 питань, триває 7 годин із 45-хвилинною перервою. Step 2 — клінічні навички та знання. Він складається з двох частин: перша охоплює основи клінічної проблематики для оцінки готовності до практики під наглядом керівника. Ключова тема — первинне медичне обслуговування з акцентом на лікуванні внутрішніх хвороб (60% усієї тематики). Здають його на комп’ютері. Step 2 CS — це практичний, «живий» іспит, він проходить у кімнаті з прозорими стінами, за якими стоять екзаменатори та спостерігають за всім, що відбувається. А той, хто складає іспит, проводить огляд, збирає анамнез, призначає лікування. Екзаменатори оцінюють також лікарський такт, взаємодію з пацієнтом і навички розмовної англійської мови. Іспит триває 1 день, і в ньому беруть участь 12 умовних пацієнтів (11 залікових, один експериментальний). Їхні «хвороби» не збігаються з твоєю основною спеціалізацією (як у моєму випадку) або з майбутньою для випускників.

У Step 3 поєднано метод вибору із запропонованих відповідей і розбір клінічних випадків у вільній формі на комп’ютері. Також цей крок перевіряє навички ведення пацієнтів на рівні першого року ординатури. Тривалість іспиту — 2 дні (16 годин): 480 запитань із вибором відповіді та 9 змодельованих клінічних випадків (на комп’ютері). Мета — оцінити здатність до ведення незалежної медичної практики.

Складати USMLE можна тільки в США (Атланта, Чикаго, Х’юстон, Лос-Анджелес і Філадельфія).

— Як трактують результати USMLE?

— Для оцінювання результатів іспитів користуються тризначною системою бальної оцінки: Step 1 — 192, Step 2 CS — 203, Step 3 — 190 балів. Часто неправильно розуміють, що означають ці бали. Тризначний бал не свідчить про кількість правильних відповідей: ця шкалa спеціально задуманa, аби приховати такі дані, як чисельність питань, на котрі дано правильну відповідь, або відсоток правильних відповідей. Студентів оцінюють не порівняно один з одним, а по відношенню до встановленого річного стандарту. Цей стандарт залишається незмінним протягом року. Й американських, й іноземних студентів оцінюють абсолютно однаково. Незадовільна оцінка за одну частину означає провал усього іспиту. Тобто, не здавши попереднього кроку, до іншого не дійдеш у жодному разі.

— І не можна нічого перескладати?

— Найбільша кількість невдач, як не дивно, трапляється на Step 1 — він найважчий! Є дуже обмежена кількість так званих других спроб (4 рази за 7 років), тобто лікарю дають деякий час на підготовку й перездачу. Проте кожна спроба в мій час коштувала студентові 700 євро, зараз, наскільки мені відомо, більше.

— На вашу думку, такий іспит забезпечує якіснішу підготовку лікарів?

— Безумовно, той, хто пройшов цей жорсткий відбір, є гарним спеціалістом. Проте я скажу так: більшість лікарів Європи його завалили б. Найбільш наближеним до нього з усіх наявних є наш іспанський іспит MIR, можливо, тому в іспанських лікарів — найбільше шансів скласти USMLE. А спеціалістам із країн, де поки немає таких медичних іспитів, я б радив починати із чогось простішого.

— Розкажіть про MIR докладніше: у чому різниця?

— Іспит MIR (Medico Interno Residente) — системa підготовки медичних фахівців, які бажають стати інтернами. Вона функціонує з 1978 року і є обов’язковою для подальшої лікарської практики. Тобто так само, як без USMLE в Америці, без MIR в Іспанії ви — лише теоретик, і до пацієнтів вас не допустять. Іспит не має обмежень за віком, національністю і громадянством, але обов’язковими умовами допуску є легальне перебування в країні, підтвердження вашого медичного диплома в Іспанії та диплом про складання іспиту з іспанської мови DELE на рівні С1 (для іноземців). В Іспанії існує навчання по 47 медичних спеціальностях MIR, і по кожній із них створено національну комісію. Іспит єдиний і одночасний, не розтягнутий у часі, як американський. Максимальний час проведення — 5 годин, місце проведення визначається Міністерством охорони здоров’я. Зазвичай це різні факультети університету. Фінансується з бюджету. Окрім лікарів, MIR здають фармацевти, біологи, хіміки, психологи та радіофізики. Бали, отримані під час навчання на медичному факультеті, визначають 10% рахунку — результати іспиту MIR становлять решту 90%. Залежно від набраної кількості відсотків визначають місце резидентури. Щодо технічного боку іспиту, то він складається із 225 завдань тестового типу з усіх спеціальностей з вибором 5 варіантів відповіді та ще 10 резервних питань на випадок помилки. Деякі завдання містять прикріплені результати МРТ, КТ, рентгенограми, ЕКГ або навіть фотографії реальних пацієнтів. Ці завдання можуть бути з будь-якої галузі медицини.

Є спеціальні курси підготовки до MIR — їх варто пройти, адже від результату іспиту залежатиме вибір спеціалізації. Система абсолютно прозора, жодних корупційних чинників. Складають іспит усі лікарі країни, на кону — місця в резидентурі по всій Іспанії, і людина, що отримує вищий бал, обирає із кращих спеціальностей і госпіталів, а кожен наступний має відповідно на одну позицію менше.

Похожие материалы