Один аналіз крові замість місяців невизначеності: p-tau217 вдосконалює діагностику когнітивних розладів

Для цього вони провели проспективне обсерваційне дослідження за участю 200 пацієнтів віком від 50 років (середній вік — 72 роки; 67% жінок). Дослідження тривало з 2024 по 2025 рік. При першому візиті невролог встановлював клінічний діагноз (хвороба Альцгеймера, інший тип деменції чи інший ненейродегенеративний розлад) і оцінював свою впевненість у точності діагнозу за шкалою від 0 до 10 — до отримання результатів тесту на p-tau217. Після отримання даних про цей параметр лікар повторював ті самі оцінки, що дозволило провести пряме порівняння.

Серед 200 пацієнтів 38,5% мали субʼєктивне когнітивне зниження (скарги є, але обʼєктивних порушень немає); 47,5% — легкі когнітивні порушення; 14% — деменцію.

На першому візиті, до тесту, неврологи діагностували хворобу Альцгеймера у 46% учасників, інші типи деменції — у 7%, ненейродегенеративні розлади — у 47%. Після аналізу на p-tau217 висновки переглянули, остаточний діагноз змінився приблизно у 25% учасників. Діагнози найчастіше переглядали в групах легких когнітивних порушень та деменції — саме там, де клінічна картина найменш однозначна.

Точність діагностики наблизилася до ідеальної: узгодженість із фінальним діагнозом зросла з 75,5% до аналізу до 94,5% після нього.

Впевненість лікарів щодо свої рішень — на всіх стадіях когнітивного зниження — різко зросла: з 6,90 до 8,49 балів за 10-бальною шкалою.

«Наші результати підтверджують клінічну корисність тесту на p-tau217 як з точки зору валідації біомаркера, так і з позиції прийняття рішень у реальній клінічній практиці — на всіх стадіях когнітивного зниження, включаючи субʼєктивне. Навіть коли пацієнт лише скаржиться на памʼять, але обʼєктивних порушень ще виявляється, цей аналіз уже допомагає лікарю зорієнтуватися», — резюмували автори.