Читаючи наукову статтю, ми зазвичай довіряємо словам на кшталт «нещодавнє дослідження показало» або «за останніми даними». Але наскільки свіжі ці «останні дані» насправді?
Фахівці з мадридської університетської лікарні Ла-Пас вирішили це зʼясувати. Вони проаналізували тисячу біомедичних статей, у яких автори використовували слова «нещодавній», «останній», «сучасний» та подібні вирази з посиланням на джерела.
Результати шокували. Вік «нещодавніх» досліджень коливався від нуля до 37 років, із середнім значенням 5,5 року. Майже 18% посилань, описаних як «нещодавні», були старшими за 10 років. 26 статей посилалися на роботи двадцятирічної давності, а чотири — на дослідження, опубліковані понад 30 років тому.
Різні спеціальності по-різному ставляться до актуальності джерел. Інтенсивна терапія, інфекційні хвороби, генетика, імунологія та радіологія демонструють найкоротший «часовий інтервал» — близько двох років. Натомість нефрологія, ветеринарна медицина та стоматологія цитують значно старіші наукові роботи — із затримкою 8,5–14 років.
Цікаво, що формулювання теж має значення. Вирази «нещодавній підхід», «нещодавнє відкриття» та «нещодавнє дослідження» частіше супроводжувалися старшими посиланнями, тоді як «нещодавня публікація» та «нещодавня стаття» — свіжішими.
«Термін «нещодавній» у біомедичній літературі може означати що завгодно — від минуломісячного препринту до дослідження, опублікованого ще до винаходу мобільного телефону», — іронізують автори. Вони радять читачам і рецензентам ставитися до заяв про «свіжість» джерел із часткою здорового скептицизму.
Втім. є й добра новина: ситуація поступово покращується. У статтях, опублікованих до 2000 року, медіанний вік «нещодавніх» джерел становив 6–8 років. У публікаціях 2020–2025 років цей показник скоротився до 2,5 року.
