Менінгококова інфекція: що потрібно знати про небезпечну хворобу, яка може вбити за години

Що таке менінгококова інфекція і як вона поширюється

Менінгококова інфекція — це антропонозне захворювання, яке найчастіше вражає дітей. Її збудником є бактерія Neisseria meningitidis (менінгокок).

За даними ВООЗ, менінгокок може жити в носоглотці людини, не викликаючи симптомів. У більшості випадків носійство минає без хвороби, проте за певних умов бактерія здатна спричинити важкі ураження. На розвиток інфекції впливають імунітет людини, генетичні особливості, соціальні та побутові умови, а також фактори довкілля й спосіб життя.

Менінгококова інфекція може вразити людину в будь-якому віці, але найбільш уразливими залишаються немовлята та діти до п’яти років. Вищий ризик захворіти також мають:

• підлітки та молодь до 24 років;
• особи, які тісно контактували з хворим у побуті;
• люди з ослабленою імунною системою;
• мандрівники, що відвідують регіони з високою поширеністю менінгококової інфекції.

Поширення менінгококової інфекції

Менінгококова інфекція реєструється на всіх континентах, але найбільше випадків припадає на так званий «менінгітний пояс» Африки — територію від Сенегалу до Ефіопії. Саме там відзначають найвищу захворюваність.

Також зазначено, що щороку у світі фіксують від 300 до 500 тисяч випадків зараження, і приблизно 10% із них закінчуються смертю пацієнтів. В Україні у 2022 році було підтверджено 250 випадків інфекції, переважно серед дітей від шести місяців до трьох років.

Джерелом поширення є людина — як хворі з очевидними симптомами, так і безсимптомні носії. Бактерія швидко гине поза організмом, тому передається виключно під час тісного контакту. Зараження можливе, наприклад, під час поцілунків або спільного проживання з інфікованим.

Форми менінгококової інфекції та характерні прояви

За словами лікарки-інфекціоністки Олени Луцької, менінгококова інфекція може мати різні клінічні форми.

Неінвазивні – це носійство або назофарингіт. У таких випадках симптоми відсутні або обмежуються легким нежитем. Проте навіть без явних ознак хворі залишаються небезпечними для оточення, оскільки поширюють збудник.

Інвазивні – більш тяжкі варіанти перебігу, серед яких:

• менінгококовий менінгіт – запалення оболонок головного та спинного мозку;
• менінгококцемія (сепсис) – генералізоване зараження крові.

Обидві ці форми можуть розвиватися одночасно, значно ускладнюючи перебіг хвороби.

Основні симптоми інфекції:

• раптове підвищення температури понад 38 °C;
• сильний головний біль;
• напруження та болючість м’язів потилиці.

При менінгіті додатково можливі:

• розлади свідомості;
• нудота і блювання;
• світлобоязнь (болісна реакція очей на світло).

Менінгококова інфекція у найменших дітей часто протікає інакше, ніж у дорослих. Класичні симптоми можуть бути відсутні або залишатися непоміченими. Лікарі радять дорослим звертати увагу на такі ознаки:

• млявість, байдужість до оточення;
• відмова від годування чи поганий апетит;
• випинання тім’ячка;
• незвичні або патологічні рефлекси;
• блювання;
• лихоманка з ознобом;
• утруднене чи прискорене дихання.

Особливу небезпеку становить менінгококовий сепсис. У цьому випадку на тілі з’являється характерний геморагічний висип, який може прогресувати до некрозів (відмирання тканин).

Перевірити підозрілі зміни допоможе так званий «тест зі склянкою». Якщо темно-червоні плями не зникають при натисканні прозорою склянкою на шкіру, необхідно негайно викликати швидку допомогу, наголошує Луцька.

Наслідки та ускладнення менінгококової інфекції

Перші прояви захворювання зазвичай виникають упродовж 2–10 днів після зараження, найчастіше – вже на 3–4 день.

Менінгококова інфекція небезпечна тим, що здатна швидко переходити у важкі форми, які вражають мозок і життєво важливі органи. Серед можливих наслідків:

• втрата слуху;
• ниркова недостатність;
• ампутація кінцівок через некроз тканин;
• тривалі порушення з боку нервової системи.

За даними Центру контролю та профілактики хвороб США (CDC), кожен п’ятий, хто вижив після менінгококової інфекції, може отримати довготривалу інвалідність.

Як лікують менінгококову інфекцію

Менінгококова інфекція належить до найнебезпечніших: лікування проводять виключно у стаціонарі, найчастіше у відділенні інтенсивної терапії.

При менінгококцемії (сепсисі) інфекція стрімко руйнує судини й органи, викликає інфекційно-токсичний шок та поліорганну недостатність. У блискавичних формах можливий крововилив у наднирники, і смерть може настати за кілька годин навіть при своєчасному лікуванні.

Терапія включає:

• антибіотики широкого спектра дії;
• заходи для підтримання роботи серця, судин і дихання;
• лікування шоку;
• у випадку важких некрозів – пересадку шкіри, подібно до лікування опіків.

Якщо розвивається лише менінгіт без сепсису, шанси на одужання кращі, але ризик тяжких ускладнень зберігається.

Медики наголошують: при раптовій появі темного висипу, що швидко поширюється, у поєднанні з лихоманкою чи млявістю дитини потрібно негайно викликати «швидку». У випадку менінгококової інфекції вирішальними є не дні, а години.

Як уберегтися від менінгококової інфекції

Найефективніший спосіб захисту від тяжких форм захворювання — вакцинація. В Україні найчастіше реєструють менінгококи групи B, проти яких застосовують вакцину Бексеро. Препарат можна вводити дітям із шести тижнів.

Також доступні вакцини Німенрикс і Менактра, які формують захист від серогруп A, C, W, Y (Німенрикс — із 6 тижнів, Менактра — із 9 місяців).

Щеплення наразі не входять до обов’язкового календаря, їх роблять у приватних клініках або через сімейного лікаря після купівлі препарату в аптеці.

Фахівці наголошують: вакцини не замінюють одна одну, тому людям із груп ризику бажано отримати захист і від менінгококів групи B, і від A, C, W, Y.

Вакцинацію слід тимчасово відкласти лише за наявності гострого захворювання з температурою понад 38,5°C. Легкі ГРВІ, нежить, кашель або контакт із хворими не є протипоказанням.

Особливу увагу варто приділити щепленню передчасно народжених дітей та тих, хто має хронічні захворювання, зокрема нервової системи.

Можливі реакції на вакцину — біль у місці уколу та підвищення температури, які зазвичай минають протягом трьох днів і легко контролюються ліками.

Лікарка Олена Луцька наголошує: відкладання щеплення для «зменшення кількості доз» — помилка. Чим менша дитина, тим серйозніший перебіг інфекції, тому щеплення варто проводити вчасно, щоб захистити найвразливіших.