Гриби – отруйні й лікарські – очима фармаколога

Топ-3 отруйних грибів, якими найчастіше труяться українці

Близько 100 відомих видів грибів – отруйні для людини, проте виявлення нових токсичних видів триває. Деякі види, спочатку визнані як їстівні, пізніше були перекласифіковані в токсичні.

І, згідно зі статистикою, більшість отруєнь грибами трапляється через невміння відрізнити перші від других – неправильну ідентифікацію (наприклад, тих же опеньків): через подібність кольору, форми або якихось інших морфологічних ознак «тихі мисливці» приймають отруйний гриб за їстівний, готують із нього вечерю, і… їх госпіталізують у лікарню. Навіть у лисичок є шкідливі двійники!

Безтурботні «тихі мисливці» труяться навіть відомими і очевидно небезпечними видами — і разом з тим труять ними своїх домочадців і гостей. Через це часто винуватця визначити винуватця навіть не вдається.

Отруйні гриби містять різні – за структурою/природою/дією – токсини, і це розмаїття чітко представлено в першій трійці найнебезпечніших для українців грибів. Давайте дізнаємося більше про «начинку» небезпечних видів, із якими найчастіше стикаються наші співвітчизники!

Арсенал блідої поганки

Бліда поганка (Amanita phalloides) по праву перебуває в топі рейтингу найтоксичніших (інколи для летального наслідку досить потрапляння в травний тракт людини третини гриба) організмів планети.

І найпідступніших теж: у разі споживання цього гриба симптоми отруєння зазвичай не дають про себе знати ще протягом 6-12 (!) годин. Потім починаються блювання і сильна діарея,

які можуть тривати майже 24 години. Вчені встановили взаємозвʼязок між часом появи симптомів з боку травного тракту і клінічним наслідком: що пізніше настає діарея, то гірше прогноз.

За розвиток перших проявів отруєння блідою поганкою відповідають отруйні циклічні гептапептиди, які називають фалотоксинами. Це велика група органічних сполук, з яких на сьогодні ідентифікували сім.

1. профалоїн,
2. фалоїдин,
3. фалоїн,
4. фалізин,
5. фалацидин,
6. фалацин
7. і фализацин.

Незважаючи на те, що фалотоксини неймовірно гепатотоксичні, саме вони по печінці людини не «бʼють», оскільки всмоктуються через кишечник.

Незворотне ушкодження печінки спричиняють інші отрути блідої поганки: аматоксини (вони ж аманітини) – група, що складається зі щонайменше девʼяти споріднених сполук. Потрапивши в організм людини з їжею, аматоксини зберігають свою деструктивну активність ще 2-3 дні, ушкоджуючи не тільки печінку, а й нирки або навіть серце.

Найжахливіше те, що ці сполуки не руйнує навіть ретельна термічна обробка, так само їх не бере заморожування або сушіння. У пошуку антидотів до отрут блідої поганки намагалися застосовувати окремі сполуки, виділені з тієї ж… блідої поганки, але вони не продемонстрували достатнього ефекту проти аманітинів. У наші дні при інтоксикаціях блідою поганкою або іншими отруйними грибами з гепатотропними токсинами використовують сорбенти.

Якщо точно визначено, що отруєння спричинила Amanita phalloides, застосовують також силібінін (як гепатопротектор) і пеніцилін, хоча механізм дії другої «протиотрути» досі ніхто повністю не пояснив. Відомі також випадки, коли людей після отруєння блідими поганками рятувала трансплантація печінки.

Оманлива простота: смертельна зброя помилкових опеньків

Несправжні опеньки (Hypholoma fasciculare) – зовсім інша «вагова» категорія токсичних грибів. Вони не настільки фатальні, як бліді поганки, але, попри те, однозначно небезпечні для людини.

Щоправда, серйозно (до ушкодження печінки) отруїтися ними складно: після приготування несправжні опеньки дуже гірчать, тому в більшості випадків таке куховарство відправляється в утиль, а людина, скуштувавши «делікатес» відбувається легким переляком. Симптоми отруєння несправжніми опеньками – нудота, блювання, пітливість, порушення зору, втрата свідомості – проявляються приблизно через 5-10 годин і зазвичай минають без лікування протягом кількох днів.

Інша справа, якщо «користувач» свідомо намагається домогтися від них ефекту псилоцибінів

і «доїдаються» до протеїнурії, порушень зору, судом і колапсу, – у таких випадках реєстрували полі органні ураження і летальні наслідки.

За токсичний ефект несправжніх опеньків відповідають дві сполуки, фасцикулол E і фасцикулол F (перша небезпечніша), яким також приписують антикоагулянтний ефект. На жаль, ці молекули мало вивчені з токсикологічної точки зору (хоча зараз західні фармакологи почали досліджувати їхні протизапальні властивості). Так само лікарі не можуть запропонувати специфічний антидот при отруєннях Hypholoma fasciculare — у таких випадках рекомендують застосовувати загальні/симптоматичні засоби: сорбенти, розчини для регідратації.

На опеньки ще схожі інші отруйні гриби – галерина облямована (Galerina marginata), яка має токсичну потужність блідої поганки: її навіть прозвали в народі «поховальний дзвін». Однак, на щастя, цей вид неендемічний для України.

«Автоімунна отрута»: яке свинство!

Свинуха (Paxillus involutus) – гриб із секретом, і не одним! Він був виключений з переліку умовно-їстівних грибів ще при Радянському Союзі, а приблизно 40 років тому і зовсім потрапив у перелік «ворогів народу». Втім, це не перешкоджає збирати небезпечні свинухи і заготовлювати їх про запас (!) навіть нашим сучасникам.

Цікаво, що у свинухах містяться слідові кількості мускарину, але за отруєння відповідає не він. Як і у випадку з блідою поганкою, за отруйні ефекти свинух відповідальні два типи токсинів, причому один із них набагато складніший за своєю природою, аніж аматоксини з Amanita phalloides.

1. Лектини – сполуки, що руйнуються під час термічної обробки (термолабільні). У разі споживання погано оброблених грибів вони провокують розлади травлення. Симптоми отруєння проявляються порівняно швидко, через кілька годин після вживання.
2. Другий токсичний компонент, стійкий до високих температур (термостабільний), поки не отримав загальновизнаної назви. Зате всі визнали його небезпеку: відомо, що він відповідає за своєрідну автоімунну реакцію, тобто «працює» антигеном. Під час першого контакту із цією речовиною імунітет людини виробляє до неї антитіла (IgG). Антитіла утворюють з антигеном імунні комплекси, які з часом у більшості випадків руйнуються, але інколи все ж можуть накопичуватися в організмі.

Повторне споживання свинухи може спричинити алергічну реакцію до термостабільного токсину, що може призвести до гемолізу різного ступеня тяжкості. В зоні накопичених імунних комплексів запускаються цитотоксичні реакції, що руйнують еритроцити і порушують процеси згортання крові – цей стан відомий, як Paxillus-синдром.

Оскільки після першого споживання свинух усе минає (відносно) легко, людина не розуміє їхньої смертельної загрози і повторює свою помилку, часто фатальну: Paxillus-синдром загрожує гемолізом, тромбоемболією з усіма обумовленими наслідками: печінково-нирковою недостатністю та смертю. З цього стану постраждалих «виводять» кортикостероїдами, гемодіалізом або плазмаферезом.

Лікарські гриби в традиції народної медицини

Однак час перейти до позитивної інформації – позитивних ефектів грибів. Знову ж таки, йдеться про неїстівні види.

Ми звикли, що лікарські рослини – це ромашка, календула, солодка… тобто, те, що має листя, стебла, квіти й кореневу систему. І вже точно не міцелій з плодовим тілом і манжетою. Однак після довгих років суперечок з приводу віднесення грибів до царства рослин, деякі із цих химерних і загадкових організмів отримали право на власну категорію – «лікарські гриби».

Лікарські гриби: у спробах отримати користь

Насправді у неіснуючому вже в наш час царстві грибів є сотні екземплярів, що володіють різноманітними терапевтичними властивостями, і їх активно використовують у нетрадиційній (народній, неофіційній або компліментарній) медицині століттями. Багато стародавніх документів, створених у країнах Сходу, уже описували лікувальні властивості грибів. Напевно, словʼяни поступаються в цій стародавній медичній традиції тільки китайцям, хоча це можна пробачити: кількість корисних у медичному сенсі грибів у нас набагато менша, ніж у цій азіатській країні.

В Україні значно поширені два види лікарських грибів, які сьогодні розповсюджують онлайн у вигляді «цілющих настоянок».

Насправді, раціональне зерно в такому «лікуванні» все ж є: гриби, про які йтиметься нижче, дійсно містять сполуки, котрі володіють протипухлинною або протизапальною активністю. Але, на жаль, вони не транслюють ці корисні властивості у разі використання у вигляді домашніх спиртових настоянок. Хоча фармакологи працюють над виділенням і стабілізацією цінних «грибних» молекул!

Корисний паразит

Чага (Inonotus obliquus) – мабуть, найпоширеніший у наших широтах «цілющий» гриб, який паразитує на листяних деревах. Його ресурсний потенціал нині оцінює багато дослідників (і китайських зокрема).

Висловлюють припущення, що Inonotus obliquus володіє протираковими, противірусними, імуностимулювальними, нейропротекторними і гіпоглікемічними властивостями. В одному з останніх досліджень було показано, що чага справляє протизапальний ефект та нормалізує стан судинної стінки при гістамін-індукованому мікросудинному запаленні.

Китайські та французькі дослідники окремо виділили хімічні компоненти Inonotus obliquus, що володіють протипухлинними властивостями. При цьому французькі вчені вважають, що найпотужніший протираковий компонент чаги – бетул (фітосполука берези), який гриб отримує у спадок від дерев, на яких паразитує. Китайські ж дослідники впевнені, що чага містить цілий набір протиракових сполук, специфічних тільки для цього гриба. Хімічний аналіз Inonotus obliquus дав змогу ідентифікувати різні складові, такі як меланіни, рідкісні фенольні сполуки, стероїди і тритерпеноїди. Втім, як би там не було, до клінічного використання цих сполук в онкології ще дуже далеко.

Відьомське яйце

Саме так називають у народі веселку звичайну (Phallus impudicus). У цього вражаючого гриба взагалі багато метафоричних назв: «сморчок смердючий», «фалос безсоромний», «вискочка»… Яскравими іменами Phallus impudicus зобовʼязаний своїй вражаючій «зовнішності» і незабутньому амбре: нюхом його відчуєш набагато раніше, ніж побачиш.

Його запах і вигляд корелюють з клінічною місією: вважають, що Phallus impudicus здатний знижувати ріст злоякісних пухлин, запобігати утворенню тромбів і в цілому проявляє виражену антиоксидантну активність.

Проте знайшлася і ложка дьогтю в цій бочці корисних властивостей веселки. Нещодавно польські вчені показали, що Phallus impudicus може бути шкідливий для чоловічого здоровʼя щодо зниження фертильності.

***

Що ж, наука постійно шукає не тільки нові докази біологічної активності сполук природного походження, а й намагається законсервувати і використовувати їх у виготовленні сучасних ліків. І цілком можливо, що незабаром ми побачимо перші результати цих зусиль, підтверджені принципами доказової медицини.