Лікування гліобластоми: протокол STUPP посилили анлотинібом

Пацієнти з вперше діагностованою гліобластомою, які отримують стандарт лікування STUPP, мають 2-річну загальну виживаність на рівні 26,5% і 5-річну — 9,8%. Китайські онкологи запропонували додати до цього режиму інгібітор ангіогенезу анлотиніб.

В дослідженні 2 фази за участю 153 дорослих додавання анлотинібу до стандартної хіміопроменевої терапії на основі темозоломіду значно подовжило виживаність без прогресування (ВБП) у випадках вперше діагностованої гліобластоми.

Згідно з повідомленням експертів з Онкологічного центру Університету Сунь Ятсена, анлотиніб (Advenchen Laboratories, Jiangsu Chia-Tai Tianqing Pharmaceutical) у поєднанні з променевою терапією та темозоломідом (протокол STUPP) знизив ризик прогресування захворювання на 31% порівняно з однією STUPP.

Загалом учасники пройшли шість циклів STUPP і вісім циклів лікування анлотинібом або плацебо. Вони продовжували отримувати анлотиніб (77 пацієнтів) або плацебо (76) до прогресування захворювання або розвитку неприйнятної токсичності. Пацієнти, які отримували анлотиніб, мали значно довшу ВБП порівняно з тими, хто отримував плацебо (в середньому 9,89 місяця проти 5,85 місяця), а також продемонстрували значно вищу частоту об’єктивної відповіді (16,88% проти 5,26%).Проте обидві групи мали подібну загальну виживаність: 17,02 місяця проти 17,18 місяця, хоча певні пацієнти – з пухлинами, метильованими O6-метилгуанін-ДНК-метилтрансферазою (MGMT) — мали в цьому відношенні перевагу.

Нараз дослідники не змогли пояснити специфічність дії анлотинібу, але планують вивчити ефективність цього кіназного інгібітора в подальших випробуваннях із застосуванням епігенетичних біомаркерів.