Дослідження: інгібітори янус-кіназ не такі вже й небезпечні для серця

На думку фахівців клініки Анрі Мондор (Париж), у плані значних небажаних явищ з боку серцево-судинної системи або венозної тромбоемболії (ВТЕ) інгібітори JAK тофацитініб (Xeljanz) та барицитініб (Olumiant) становлять не більший ризик, ніж антитіло адалімумаб.

Ці висновки засновані на аналізі даних майже 16 000 пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА), що показав подібну безпеку в підгрупах, включаючи літніх пацієнтів з принаймні одним існуючим серцево-судинним фактором ризику.

Ретроспективне дослідження французьких учених включало 8481 пацієнта, який отримував барицитиніб або тофацитініб, і 7354 пацієнтів, які отримували адалімумаб. Майже всі пацієнти групи тофацитинібу отримували 5 мг двічі на день замість 10 мг двічі на день (99,4% проти 0,6%), тому кардіобезпечність оцінювали тільки для дози 5 мг. Барицитиніб призначали в дозах 4 та 2 мг (79,5% проти 20,5%), що дозволяло включити обидва рівні доз. Автори враховували низку кофакторів: коморбідні стани, супутню терапію тощо.

За повідомленням французьких дослідників, перевірені ними інгібітори янус-кіназ не продемонстрували «надлишкових ризиків серцево-судинної токсичності».

Медіана спостереження склала 440 днів у групі інгібіторів JAK та 344 дні у групі адалімумабу. У групі інгібіторів JAK було чисельно більше важких серцево-судинних небажаних явищ, ніж у групі адалімумабу, але різниця в ризику була статистично значущою (54 проти 35 випадків). Така ж незначна різниця спостерігалася і щодо ризику ВТЕ. Результати були однакові всім вікових підгруп.

Ці результати були отримані через рік після того, як FDA відзначило інгібітори JAK «чорнорамковим» попередженням щодо підвищеного ризику розвитку раку та серйозних кардіоваскулярних подій.

ʼУ цьому контексті, як і раніше, необхідні обсерваційні дослідження популяцій за межами Північної Америки для оцінки інших агентів з класу інгібіторів JAKʼ, — резюмують автори випробування.