Zealand Pharma успішно випробувала препарат від синдрому короткої кишки

У дослідженні EASE 1 взяли участь 106 пацієнтів із синдромом короткої кишки (СКК) на парентеральному харчуванні, які отримували по 10 мг глепаглутиду один або два рази на тиждень, або плацебо.

Випробування показало, що загальний тижневий обсяг перентеральної підтримки через 24 тижні був статистично значуще знижений порівняно з плацебо (p=0,0039). У групі, яка приймала експериментальний препарат із частотою двічі на тиждень, клінічно значуща відповідь спостерігалася у 66% пацієнтів, при цьому найчастішими небажаними явищами були реакції в місці інʼєкції та шлунково-кишкові явища. Загалом ентеральну автономію досягли девʼять учасників, які отримували глепаглутид.

Синдром короткої кишки — важкий хронічний стан, повʼязаний з порушенням базової функції тонкої кишки, що перешкоджає абсорбції нутрієнтів, води та електролітів. Ця патологія виникає після великої резекції тонкої кишки та потребує застосування парентерального харчування. Пацієнти з синдромом короткої кишки схильні до ризику небезпечних для життя ускладнень, таких як сепсис, тромбози, пошкодження печінки та ниркова недостатність.

Глепаглутид – аналог важливого метаболічного гормону, глюкагоноподібного пептиду-2 (ГПП-2), пролонгованої дії. Нативний ГПП-2, що виробляється L-клітинами дистального кишечника, посилює кишковий та портальний кровотік, інгібує секрецію шлункового соку. Глепаглутид звʼязується з рецепторами ГПП-2, що знаходяться на поверхні ентероендокринних клітин кишечника, субепітеліальних міофібробластах та ентеральних нейронах підслизового та міжмʼязового сплетень. Активація цих рецепторів призводить до локального викиду медіаторів.