Антагоністи вітаміну К та ЧМТ – фатальна комбінація

Літній вік повʼязаний з підвищеним ризиком фібриляції передсердь та кардіоемболічних ускладнень, що збільшує ймовірність використання антикоагулянтів та антиагрегантів. Ця популяція також схильна до підвищеного ризику черепно-мозкової травми (ЧМТ), яка може ускладнитися до внутрішньочерепного крововиливу прийомом ліків, що впливають на згортання крові.

Конкретних даних чи цифр про згадані ризики не наводиться, а дослідження, які вивчали це питання, давали суперечливі результати. Тому певності щодо оптимальної тактики ведення таких пацієнтів немає.

Щоб вивчити це питання, співробітники Університету Турку проаналізували дані 57 056 пацієнтів із ЧМТ, у більшості з яких було діагностовано струс мозку або легку ЧМТ. У цілому нині, 0,9% отримували пероральні антикоагулянти прямої дії, 7,1% — антагоністи вітаміну До (АВК), все варфарин;2,3% — інгібітори аденозиндифосфата (АДФ). Висновки:

Летальність після 30 днів склала 15,4% у групі АВК, 8,4% у групі антикоагулянтів прямої дії та 7,1% у пацієнтів, які не приймали такі препарати. Тобто в учасників, які отримували варфарин, відзначався значно більший ризик смерті протягом 30 днів після ЧМТ порівняно з тими, хто не приймав антикоагулянтів або тих, хто приймав антикоагулянтів прямої дії.

У пацієнтів, які приймали АВК, значно частіше виникала потреба у невідкладному нейрохірургічному втручанні порівняно з рештою учасників.

Застосування перед ЧМТ пероральних антикоагулянтів прямої дії також було повʼязане з найгіршими наслідками, хоча й не такими серйозними, як використання АВК. У той же час, інгібітори аденозиндифосфату (АДФ) не були повʼязані з підвищеними показниками смертності або необхідністю хірургічного втручання протягом 30 днів після ЧМТ.

ʼМи дійшли висновку, що пацієнтам з ризиком травми голови, яким необхідно приймати антикоагулянти, слід переглянути ліки, які вони приймаютьʼ, — резюмують автори.