Про цей тренд повідомляють британські експерти, які зʼясували, що внутрішньовенне харчування стає для професійних спортсменів фактично нормою.
Внутрішньовенне харчування використовується для корекції серйозних станів, таких як анемія або дефіцит поживних речовин, або корекції сильного зневоднення, наприклад, викликаного марафонським бігом в пустелі. Але тепер ця практика тепер застосовується дедалі ширше у світі професійного спорту – попри відсутність доказів користі чи безпеки регулярного парентерального харчування. Причому офіційних рекомендацій щодо використання таких крапельниць у цьому контексті немає.
Хоча поки що точно невідомо, наскільки поширена така «спортивна дієта», автори дослідження зазначили, що в деяких випадках деякі спортсмени підключаються до внутрішньовенних крапельниць з парентеральним харчуванням щотижня у рамках підготовки до змагань або відновлення після них.
Як зʼясували британські фахівці, спортсменам пропонується «меню» з вітамінів групи В, амінокислот, глутатіону, вітаміну С та електролітів, причому у дозах, що знаходяться «за межами будь-якого терапевтичного діапазону».
Автори попереджають, що обхід осі «кишковик-печінка» може підвищити токсичність поживних речовин, а використання парентерального харчування за відсутності клінічного обґрунтування є безрозсудним.
Наприклад, вони відзначали рівні вітамінів B6 і B12, які часто «виходять за межі лабораторних вимірювань», і вказали на довгострокові ефекти гіпервітамінозу B6, зокрема, периферичну нейропатію. Також вчені зазначили, що спортсмени, які регулярно отримують залізо парентерально, «ризикують отримати хвороби печінки».
Щоб зупинити цю небезпечну тенденцію, автори закликали поширювати ідеї «їжа насамперед» та «ніяких голок».
