Пероральний пеніцилін безпечніший за інʼєкції при ревмокардиті

Бензатин пеніцилін G (BPG), який вводиться кожні 3-4 тижні протягом тривалого періоду, — основа профілактики та лікування гострої ревматичної залози. Проте на сьогодні використання BPG неоптимальне через страх перед анафілаксією.

У деяких людей з алергією на внутрішньомʼязове введення бензатину пеніциліну G, стандартного для лікування ревматичної хвороби серця препарату, може спостерігатися небезпечна реакція з боку серця. Донедавна вважалося, що смерть протягом декількох хвилин або годин після інʼєкції BPG повʼязана саме з анафілаксією.

Американські фахівці вважають інакше: масив накопичених даних не підтверджує наявності ознак класичної анафілаксії, а натомість вказує на серцево-судинні реакції як на ймовірну причину деяких смертей, повʼязаних із введенням BPG.

Грунтуючись на наявних даних та думці експертів, дослідники розділили пацієнтів на групи низького та підвищеного ризику в залежності від симптомів та тяжкості перебігу основного захворювання серця.

До групи низького ризику віднесли пацієнтів з пограничною ревматичною хворобою серця, легкою або помірною недостатністю аортального клапана, легкою або помірною мітральною регургітацією та легким або помірним стенозом мітральних клапанів. Дослідники вважають, що всім пацієнтам групи низького ризику без алергії на пеніцилін або анафілаксії в анамнезі потрібно призначати BPG для вторинної профілактики.

Пацієнти, які увійшли до групи підвищеного ризику: з тяжкими симптомами ревмокардиту, з тяжким мітральним \ аортальним стенозом та аортальною недостатністю, а також із систолічною дисфункцією лівого шлуночка. Для цієї групи пацієнтів автори рекомендують розглянути профілактику за допомогою пероральних форм BPG замість інʼєкцій, оскільки навіть у таких випадках користь пеніциліну переважує його потенційні ризики.