Ризик раку печінки зберігається навіть після лікування гепатиту С

У той же час, італійські вчені, котрі проводили дослідження, визнали, що відсутність стійкої вірусологічної відповіді при лікуванні гепатиту С була повʼязана з більш ніж семикратним підвищенням ризику раку печінки.

Крім цього, дослідники перерахували й інші фактори ризику, такі як літній вік, 3 генотип HCV, низька кількість тромбоцитів та рівень альбуміну – усі вони розцінюються авторами як незалежні фактори ризику розвитку гепатоцелюлярної карциноми, які зберігаються навіть після ерадикації збудника.

Загалом у PITER спостерігали 2 214 пацієнтів з цирозом печінки, викликаним вірусом гепатиту С, які отримували противірусні препарати прямої дії, з яких у 149 (6,7%) розвинувся рак печінки de novo після середнього періоду спостереження протягом 30 місяців.

2064 (93%) пацієнта досягли стійкої вірусологічної відповіді, у 119 з яких (5,8%) розвинулася гепатоцелюлярна карцинома.

«Хоча ризик розвитку раку печінки у пацієнтів з гепатитом С, яким вдалося домогтися ерадикації вірусу за допомогою противірусних препаратів прямої дії, знижується, цього все ж таки недостатньо, щоб повністю виключити ймовірність розвитку такої пухлини», – резюмували автори дослідження.