Україна грає на мільярди: чому ринок азартних ігор випереджає систему лікування лудоманії

Зростає і фінансовий масштаб галузі. За оцінками Національного банку України, українці поповнили гральні рахунки приблизно на 158–159 млрд грн, що в середньому становить близько 433 млн грн щодня. Водночас виграші склали лише близько 105 млрд грн. За різними оцінками, ще від 37 до 66 млрд грн обороту припадає на нелегальний сегмент ринку, який не сплачує податків до державного бюджету.

Держава наздоганяє ринок

Держава реагує на нові ризики із запізненням. Хоча гральний бізнес в Україні було легалізовано ще у 2020 році, лише у 2024-му вперше затверджено окремий клінічний протокол лікування ігрової залежності, посилено правила відповідальної гри та реклами, а також запроваджено додаткові обмеження для онлайн-гемблінгу.

Водночас медична статистика щодо поширеності лудоманії залишається фрагментарною. Психіатри та психотерапевти у своїй практиці повідомляють про зростання кількості пацієнтів з ігровою залежністю, яку часто супроводжують тривожні та депресивні розлади.

Таким чином, Україна опинилася в ситуації, коли ринок азартних ігор стрімко легалізується та цифровізується, тоді як система профілактики й лікування залежності лише формується. За даними аналітичного сервісу Opendatabot, наприкінці минулого року в Реєстрі осіб із самообмеженням перебували 12 807 людей. Більшість із них внесли себе до списку добровільно, щоб обмежити доступ до гральних платформ на термін від шести місяців до трьох років.

Втім, сам реєстр не відображає реального масштабу проблеми. Після легалізації грального бізнесу в країні з’явилася велика кількість онлайн-казино, букмекерських сервісів і лотерей. Для участі в грі достатньо мати банківську картку та смартфон – грати можна у будь-який час доби. Це створює нові соціальні та медичні виклики.

Про розширення ринку свідчать і податкові надходження: у 2024 році легальні оператори азартних ігор сплатили близько 17 млрд грн податків, що на 63% більше, ніж у 2023-му. В умовах війни особливу увагу привертає розвиток онлайн-гемблінгу, адже зростає ризик поширення ігрової залежності, а відсутність повноцінної державної системи онлайн-моніторингу ускладнює контроль за ринком.

У 2024 році Міністерство охорони здоров’я затвердило новий клінічний протокол медичної допомоги «Ігрова залежність (лудоманія)», фактично визнавши проблему питанням громадського здоров’я. У травні того ж року Кабінет Міністрів запровадив тимчасові обмеження для протидії негативним наслідкам онлайн-гемблінгу: зокрема, заборону на використання кількох акаунтів одним гравцем, обов’язкове встановлення лімітів витрат, перерви у грі та механізми блокування нелегальних ресурсів.

У грудні 2024 року Верховна Рада ухвалила закон № 4116-IX, який посилив правила відповідальної гри та реклами. Зокрема, заборонено допускати до гри осіб до 21 року, а також людей, внесених до Реєстру самообмеження.

Попри це, офіційної медичної статистики щодо кількості пацієнтів із діагнозом «ігрова залежність» в Україні досі немає, хоча клінічний протокол лікування вже існує.

Стрес війни та економічна нестабільність як фактор ризику

Суттєву роль у розвитку ігрової залежності відіграють економічна нестабільність і повномасштабна війна, що супроводжується постійним стресом. Саме тому серед аудиторії азартних ігор дедалі частіше опиняються військові, ветерани та внутрішньо переміщені особи – люди, які намагаються за допомогою гри зняти психологічне напруження або поліпшити своє матеріальне становище.

Уряд уже розглядає можливість обмеження участі військовослужбовців в азартних іграх на період воєнного стану. Відповідні рішення готують Міністерство оборони та Міністерство цифрової трансформації. Передбачається, що контроль здійснюватиметься через державні електронні реєстри та систему обміну даними «Трембіта».

«Легальний гральний бізнес і зараз зобов’язаний ідентифікувати кожного гравця та перевіряти його через реєстр осіб, яким обмежено доступ до азартних ігор. Під час такої перевірки система автоматично звірятиме дані також із реєстром військовослужбовців, який нині розробляється», – повідомили в Міністерстві цифрової трансформації.

Водночас онлайн-казино не отримуватимуть інформацію про те, що гравець є військовим – система лише повідомлятиме про обмеження доступу до гри.

Дискусія щодо масштабів проблеми та ролі нелегального ринку

В Асоціації українських операторів грального бізнесу вважають, що масштаби ігрової залежності частково перебільшуються, зокрема представниками нелегального сегмента ринку, значна частина якого пов’язана з російськими онлайн-платформами.

«Це робиться для того, щоб для легальних операторів запроваджувалися нові обмеження, а українські гравці переходили до нелегальних інтернет-казино», – зазначають в Асоціації у коментарі для The Pharma Media.

Там також наголошують, що проблема лудоманії частіше пов’язана з участю гравців у нелегальних онлайн-сервісах, де не дотримуються правил відповідальної гри, передбачених законодавством.

За даними дослідницьких компаній Kantar, Gradus і Factum, частка нелегального грального ринку в Україні може становити від 46% до 53%.

В Асоціації підкреслюють, що легальні оператори, на відміну від нелегальних, виконують усі вимоги регулятора: перевіряють клієнтів у реєстрі самообмеження, контролюють дотримання встановлених лімітів гри та впроваджують принципи відповідальної гри (Responsible Gaming), які мають зменшувати ризик розвитку залежності.

Крім того, представники галузі заявляють про підтримку медичної системи у сфері лікування лудоманії. Зокрема, гральний бізнес брав участь у фінансуванні розробки клінічного протоколу Міністерства охорони здоров’я щодо медичної допомоги людям з ігровою залежністю. За їхніми словами, цей документ відповідає європейським стандартам, а оператори ринку також підтримують профільні клініки – від підготовки фахівців і проведення тренінгів до участі у програмах лікування пацієнтів.

Як лікують ігрову залежність

Останнім часом суттєвих проривів у лікуванні ігрової залежності не з’явилося. Основним методом допомоги таким пацієнтам залишається психотерапія.

«Головним методом лікування є саме психотерапія. Щодо медикаментів – це, радше, підтримувальна терапія, оскільки у таких людей часто спостерігаються депресивні стани, тривожність і порушення сну», – зазначає у коментарі The Pharma Media психотерапевтка, лікарка-наркологиня Тетяна Павлусів.

Фахівчиня пояснює, що люди з ігровою залежністю часто намагаються знайти логіку в процесі гри, вибудовують уявні схеми та стратегії, яких насправді не існує. У них формуються когнітивні викривлення – наприклад, переконання, що після кількох програшів наступного разу обов’язково буде виграш. Насправді кожна ставка – це новий випадок, у якому шанс виграти або програти залишається однаковим.

За словами психотерапевтки, одна з теорій формування залежної поведінки полягає в тому, що людина переживає сильний емоційний підйом після першого виграшу, і психіка фіксує цей досвід. Надалі гравець намагається знову відтворити ті самі відчуття, однак інтенсивність переживань уже не така, що підсилює прагнення грати знову і знову.

Згідно з класифікацією DSM-5, ігрову залежність розглядають як психічний розлад. Саме порушення психічного здоров’я є ключовим наслідком надмірного захоплення азартними іграми.

Хоча, на відміну від алкоголізму, ігроманія не має прямого токсичного впливу на внутрішні органи, вона суттєво впливає на психічний стан людини. Постійний стрес, порушення контролю імпульсів і нездатність зупинитися призводять до погіршення настрою, появи нав’язливих думок, нервозності, дратівливості та агресії. Людина втрачає сон, відчуває виснаження, погіршуються стосунки з близькими, виникають фінансові проблеми та змінюється поведінка через борги.

Повністю позбутися ігрової залежності буває складно, однак досягти ремісії, навчитися жити з цією вразливістю та контролювати власну поведінку – цілком можливо.

«Насправді терапія залежної поведінки полягає в тому, щоб навчитися жити щасливо, наповнено й усвідомлено, не використовуючи гру як спосіб отримання емоцій», – підкреслює Тетяна Павлусів

Як розпізнати ігрову залежність: 9 ключових симптомів

Ігрова залежність розвивається поступово, і людина не завжди одразу помічає зміни у своїй поведінці. Водночас існують характерні ознаки, які можуть свідчити про формування проблеми.

По-перше, зростає потреба грати на дедалі більші суми, щоб відчути той самий рівень азарту та емоційного підйому. Те, що раніше приносило задоволення за невеликих ставок, перестає працювати.

По-друге, з’являються прояви так званого «синдрому відміни»: людина стає дратівливою, неспокійною або навіть агресивною, коли намагається припинити гру або хоча б скоротити час, проведений у ній.

Ще одна ознака – неодноразові, але безуспішні спроби зупинитися. Людина дає собі обіцянки «взяти паузу» чи «зіграти востаннє», однак щоразу повертається до гри.

Поступово формується нав’язлива зайнятість думками про азартні ігри. Планування ставок, пошук «виграшних схем» або прокручування в голові попередніх ігор починають займати значну частину повсякденного життя, навіть під час роботи чи навчання.

Часто гра починає виконувати роль психологічного «знеболювального». До неї вдаються, коли виникають тривога, почуття провини, сором або пригнічений настрій. Таким чином азарт стає способом втечі від реальних проблем.

Характерною є «ілюзія реваншу»: після програшу людина швидко повертається до гри з наміром відігратися. Це створює замкнене коло, яке лише поглиблює фінансові труднощі.

Ще один тривожний сигнал – брехня або приховування. Людина починає замовчувати перед близькими реальний час, проведений у грі, та суми витрачених коштів.

Поступово азартні ігри можуть руйнувати соціальне життя. Під загрозою опиняються робота, навчання, кар’єра, а також важливі стосунки з родиною та друзями.

Нарешті, з’являється фінансова безвідповідальність: борги пояснюються «обставинами», а відповідальність за їх погашення перекладається на близьких.

Якщо людина впізнає у себе або у когось із близьких чотири й більше таких симптомів, це може свідчити про серйозний ризик формування ігрової залежності та потребує звернення по професійну допомогу.

По допомогу можна звернутися до сімейного лікаря – він випише направлення до психіатра за програмою медичних гарантій.

Також можна звернутися безпосередньо до психіатра або психотерапевта, які ведуть приватну практику та працюють з ігровою залежністю, або до приватної клініки. Зазвичай лікування є комплексним: із пацієнтом працюють і психіатр, і психотерапевт.